14.10.2024 Єдиний унікальний номер 205/5318/24
єдиний унікальний номер № 205/5318/24
провадження № 2/205/2748/24
14 жовтня 2024 року м. Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Черновол О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач 29 квітня 2024 року звернулась до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем; стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 1 212 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.
Позов мотивований тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 1997 року. Від сумісного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейні стосунки не склалися через різність характерів та поглядів на життя у зв'язку з чим між ними виникали суперечки та сварки. З березня 2023 року шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть, живуть окремо. Сім'я розпалася та поновлена бути не може. Примирення неможливе.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 08 травня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Позивач у судове засідання не з'явилась, натомість її представник - адвокат Ліфлянчик С.І. письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Письмових заяв та/або відзиву від нього не надходило.
На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 вересня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, актовий запис № 144, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 (а.с. 6).
Від сумісного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Сімейні стосунки не склалися через різність характерів та поглядів на життя у зв'язку з чим між сторонами виникали суперечки та сварки. Шлюбні стосунки не підтримують, спільне господарство не ведуть.
Сім'я розпалася та поновлена бути не може. Примирення неможливе.
Згідно зі статтею 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (частини перша, третя статті 55 СК України).
Згідно з частиною третьою, четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.
Ч. 2 ст. 104 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За змістом частини 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2018 року по справі № 711/5021/17 (61-16889св18).
Суд вважає недоцільним надавати подружжю строк на примирення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Враховуючи фактичні обставини справи і інтереси кожного з подружжя, суд вважає, що застосування заходів щодо примирення подружжя в даній ситуації є не доцільним, та дійшов до висновку про задоволення позову, оскільки позивач обґрунтовано висловила таке бажання, вказавши, що продовження шлюбу з відповідачем буде суперечити її інтересам.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
На підтвердження цих витрат до позову додано: копію договору № 25/04/2023 про надання правничої допомоги від 25.04.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7 , відповідно до умов якого вартість послуг складає 12 000,00 грн. (а.с. 10, 12); рахунок на оплату від 25.04.2024 року (а.с. 14); копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 7 від 26.04.2024 року в розмірі 12 000,00 грн. (а.с. 5); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 15); копія ордеру серії АЕ № 1282040 (а.с. 63).
У частині 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, через що для фахового юриста, не вимагала значних часових затрат, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3 000,00 грн., який на думку суду є об'єктивним та співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 24, 56, 110, 112-114 СК України, ст. ст. 4, 12-13, 81, 133, 137, 141, ч. 2 ст. 247, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 вересня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, актовий запис № 144, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.В. Басова