Справа № 203/4891/24
Провадження № 1-кп/0203/959/2024
іменем України
01 жовтня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024050000002817 від 04.09.2024 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
На розгляді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ч.2 ст.111 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв'язку з існуванням ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України. Так, ОСОБА_7 , розуміючи міру покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, перебуваючи на свободі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду. Крім того, обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення або стосовно злочинів, про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування. Також ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, які на даний час ще надали органу досудового розслідування покази, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. До того ж обвинувачений проживав на території, де розміщуються підрозділи ЗСУ, та маючи лояльне налаштування до окупаційний військ РФ, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи на відсутність доказів на підтвердження заявлених прокурором ризиків. Просив врахувати те, що обвинувачений раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався, одружений, має постійне місце мешкання та обрати більш м'який запобіжний захід або застосовувати альтернативний запобіжний захід у виді застави .
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши наявні матеріали, суд прийшов до наступного висновку.
ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, і з врахуванням тяжкості пред'явленого обвинувачення і суворості покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності його вини, ОСОБА_7 може змінити місце фактичного мешкання, перетнути держаний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України, тому реально існує обґрунтований ризик, що він буде переховуватися від суду.
Також, оскільки на теперішній час агресивні дії держави-агресора, Російської Федерації, продовжуються, враховуючи характер кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , вчинене під час воєнного стану в Україні, наявний ризик, що обвинувачений продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується та вчинить інші протиправні дії проти основ національної безпеки України.
Щодо наявності ризиків, передбачених п.п.2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, суд зазначає, що вони не доведені прокурором, оскільки досудове розслідування завершено, а стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування, що унеможливлює проведення будь-яких слідчих дій, спрямованих на отримання речей та документів, до яких ОСОБА_7 має доступ та може їх знищити, приховати або спотворити. Також обґрунтування ризику впливу на свідків, які ще не надали органу досудового розслідування покази, з урахуванням стадії кримінального провадження, є недоречним.
Не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки клопотання містить формальне посилання на нього без наведення жодного доводу на його існування.
Разом з цим суд вважає, що наявні ризики, враховуючи зміст пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправного діяння, в якому він обвинувачується, його особистістьвиправдовують продовження раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту та суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Крім того, ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Вирішуючи питання щодо необхідності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, відомості щодо соціальних та сімейних зв'язків.
Об'єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_7 в умовах тримання під вартою - відсутні.
Крім того твердження захисника про можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, яким є тримання під вартою.
Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідність продовжити ОСОБА_7 тримання під вартою строком на 60 днів.
У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 111 КК України.
Суд, враховуючи перелічені вище підстави вважає, що альтернативний запобіжний захід у виді застави не зможе гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому не визначає розмір застави у вказаному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 199, 315, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 29 листопада 2024 року включно.
Повний текст ухвали складено та оголошено 04 жовтня 2024 року о 16.00 годині.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення, а обвинуваченим - з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3