Справа № 201/13104/24
Провадження № 1-кс/201/4581/2024
24 жовтня 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене заступником прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 22024050000001370, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
Слідчий звернувся до суду із погодженим прокурором клопотанням про арешт майна підозрюваного.
В обґрунтування заявленого клопотання посилався на те, що встановлено, що згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_5 та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, у порушення вимог п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої окупації.
При цьому, з метою спроби виправдання агресії перед громадянами України, РФ та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року РФ визнано так звані «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку», створені за підтримки РФ навесні 2014 року на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, незалежними державами та 22 лютого 2022 року президентом РФ направлено до Ради Федерації звернення про використання ЗС РФ за її межами, яке задоволено.
24.02.2022 на виконання наказів вищого політичного та воєнного керівництва РФ, військовослужбовців ЗС РФ, шляхом агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили окупацію частини території України, в тому числі Маріупольського району та АДРЕСА_1 , які було захоплено не пізніше 01.03.2022.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102 - IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України. В подальшому у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією РФ проти України, відповідно до змін, внесених Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року, № 2738-IX, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ, Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ, Указом Президента України від 06 листопада 2023 року, № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року, № 3429-ІХ, Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3654-ІХ, Указом Президента України від 23 червня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 червня 2024 року № 3891-ІХ, воєнний стан неодноразово продовжувався.
07.03.2022 військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «ДНР», які є частиною окупаційної адміністрації РФ, здійснили тимчасову окупацію території Маріупольського району Донецької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об'єктами.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року» Маріупольську міську територіальну громаду Маріупольського району Донецької області включено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.
При цьому на тимчасово окупованій території Маріупольської міської територіальної громади Донецької області (згідно «Указа главы ДНР об администрации города Мариуполя № 108 от 31.03.2022»), представниками РФ та «ДНР» створено підпорядковану, керовану та фінансовану окупаційну адміністрацію, в яку входять органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією.
Основним місцем розташування «администрации города Мариуполя» є Донецька область, м. Маріуполь, Центральний район, вул. Громової, буд. № 63.
У подальшому, 15.06.2023 Центральною виборчою комісією РФ винесено постанову № 119/946-8 «Про призначення виборів депутатів народної ради Донецької народної республіки та виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень на території Донецької народної республіки» (мовою оригіналу: «О назначении выборов депутатов народного совета Донецкой народной республики и выборов депутатов представительных органов муниципальных образований на территории Донецкой народной республики»), відповідно до якої на території «ДНР», тобто на тимчасово окупованій території Донецької області, призначено проведення виборів 10.09.2023.
Так, після 15.06.2023, більш точна дата органом досудового розслідування не встановлена, у громадянина України ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на обрання депутатом до незаконного органу влади на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора, зокрема до «Мариупольского городского совета ДНР».
Реалізуючи вищевказаний протиправний умисел, ОСОБА_7 перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Маріуполя Донецької області, діючи умисно, всупереч інтересам держави Україна, її суверенітету та територіальній цілісності, з ідеологічних мотивів, підтримуючи воєнну агресію РФ на території України, переслідуючи єдиний кримінально протиправний намір, направлений на сприяння державі агресору РФ в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області добровільно, зареєструвався кандидатом у депутати «Всеросийская политическая партия «Единая Россия», з метою бути обраним до вказаного органу окупаційної влади.
Вибори на території тимчасово окупованої території м. Маріуполь, Донецької області, в «народный совет» Донецької народної республіки та органи «муниципального самоуправления» були проведені відповідно до Російського законодавства та відбувались з 08 по 10 вересня 2023 року.
Рішенням № 19/91 від 11.09.2023 «Территориальной избирательной комиссии № 31 Донецкой Народной Республики», розташованої за адресою Донецька область, м. Маріуполь, Центральний район, вул. Громової, буд. № 63, за результатами виборів депутатів Маріупольської міської ради ДНР першого скликання зазначено: «Признать выбори депутатов Мариупольського городского совета Донецкой Народной Республики первого созыва состоявшимися и действительными и считать избранными депутатами Мариупольського городского совета Донецкой Народной Республики первого созыва следующих зарегистрированных кандидатов», відповідно до списку кандидатів, які були видвинуті виборчим об'єднанням «Мариупольськое местное отделение Всероссийской политической партии «Единая Россия» ОСОБА_6 пройшов під номером 21 у списку.
Таким чином, ОСОБА_6 , перебуваючи у м. Маріуполь Донецької області, продовжуючи свій умисел на сприяння державі агресору російській федерації в посиленні заходів тимчасової окупації населених пунктів Донецької області добровільно, без фізичного примусу, за результатами так званих «виборів» обраний «депутатом» до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території - до політичної партії окупаційної адміністрації «Всероссийская политическая партия Единая Россия».
При цьому, з 09.10.2023 ОСОБА_6 , перебуваючи на території м.Маріуполь Донецької області, за адресою: АДРЕСА_1 , будучи депутатом «Мариупольського городского совета донецкой народной республики» от «Всеросийской политической партии Единая Россия» приступив до виконання своїх депутатських обов'язків, взявши участь у проведенні першої сесії «Мариупольского городского совета», під час якої було прийнято устав «Муниципального образования городского округа Мариуполь Донецкой Народной Республики».
08.10.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Відповідно до відомостей у приватній власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває автомобіль «ИЖ 412 ИЭ», номерний знак НОМЕР_1 .
Санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачено покарання з конфіскацію майна, або без такої.
За таких обставин, зазначене вище майно підозрюваного ОСОБА_6 , а саме автомобіль «ИЖ 412 ИЭ», номерний знак НОМЕР_1 , підлягають арешту з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
На підставі викладеного, слідчий просив накласти арешт майно підозрюваного ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та проводити розгляд клопотання в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України без участі власника цього майна.
Слідчий у судове засідання по розгляду клопотання не з'явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, на задоволенні наполягав, неприбуття слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Розглядом клопотання встановлено, що слідчим відділом 2 управління (з дислокації у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024050000001370, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2024, за підозрою громадянина України ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
08.10.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Доведено, що відповідно до інформації з ТСЦ МВС №1451 №31/27/13-1451-937-2024 від 25.05.2024 у власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває автомобіль «ИЖ 412 ИЭ», номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Вказана норма передбачає можливість накладення арешту на майно підозрюваного щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
За положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_7 , окрім іншого передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Окрім того, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу). У положеннях пункту 4 цієї ж статті йдеться про те, що у разі задоволення клопотання слідчий суд, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, суд зобов'язаний застосовувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Отже, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, за наявності усіх підстав для арешту майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, шляхом накладення арешту на зазначене в клопотанні майно.
Керуючись ст. ст.117, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні №22024050000001370, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2024, на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме автомобіль «ИЖ 412 ИЭ», номерний знак НОМЕР_1 .
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1