Справа № 199/8441/24
(1-кп/199/641/24)
іменем України
25 жовтня 2024 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_1 .
За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024052230000278, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Довгополівка, Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, раніше судимого 02 серпня 2024 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину за наступних обставин:
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, па особливий період в порушення ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року №622, ст. 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», ст. 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», наказу Міністра оборони України №359 від 29 червня 2005 року «Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», проходячи військову службу, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконного збагачення за рахунок протиправної діяльності проти громадської безпеки, усвідомлюючи наслідки своїх злочинних дій, розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення в цілому, переслідуючи мету протиправного та швидкого особистого збагачення, шляхом незаконного збуту бойових припасів, перебуваючи на території м. Білицьке Покровського району Донецької області, вчинив злочин при наступних обставинах.
В середині травня місяця 2024 року, точна дата та час слідством не встановлено, проходячи вздовж лісосмуги, розташованої біля гаражного кооперативу АДРЕСА_2 , в кущах виявив предмет зовні схожий на гранату з запалом. Будучи особою, яка є військовослужбовцем та знає навички поводження з вогнепальною зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, припустив, що знайдений ним предмет є бойовою наступальною осколковою ручною гранатою типу РГД-5, яка виготовлена промисловим (заводським) способом та споряджена вибуховою речовиною, з вкрученим засобом підриву (засобом детонування) уніфікованим запалом ручної гранати модернізованим дистанційної дії типу УЗРГМ-2 у кількості 1 штуки, та зрозумівши, що це бойові припаси, не маючи передбаченого законом дозволу, вирішив залишити її собі з подальшим продажем, при цьому переніс до будинку АДРЕСА_2 де закопав її, таким чином придбав та зберігав бойові припаси з метою подальшого збуту.
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут бойових припасів, діючи умисно, розуміючи, що предмет, який ОСОБА_5 придбав та зберігав з метою збуту, є корпусом наступальною осколковою ручною гранатою типу РГД-5, яка виготовлена промисловим (заводським) способом, споряджена вибуховою речовиною та до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці) з вкрученим засобом підриву (засобом детонування) уніфікованим запалом ручної гранати модернізованим дистанційної дії типу УЗРГМ-2 виготовленим промисловим (заводським) способом, який споряджено вибуховою речовиною та до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). У конструктивному поєднанні корпус гранати РГД-5 та запал типу УЗРГМ-2 являються наступальною осколковою ручною гранатою типу РГД-5 та відноситься до категорії припасів.
При цьому незаконно зберігаючи вищевказані бойові припаси при собі, 24.07.2024 року, в період часу з 14:30 годин до 16:15 годин, знаходячись на відкритій ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_2 , з метою збагачення, діючи умисно, незаконно, за грошові кошти у сумі 3500 грн. збув оперативному покупцеві ОСОБА_7 корпус наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5, яка виготовлена промисловим (заводським) способом, споряджена вибуховою речовиною та до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці) та засіб підриву (засобом детонування) уніфікований запалом ручної гранати модернізований дистанційною дією типу УЗРГМ-2 виготовлений промисловим (заводським) способом, який споряджено вибуховою речовиною та до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). У конструктивному поєднанні корпус гранати РГД-5 та запал типу УЗРГМ-2 являються наступальною осколковою ручною гранатою типу РГД-5 та відноситься до категорії бойових припасів. Вибухове спорядження яким було споряджено корпус гранати РГД-5 та УЗРГМ-2 придатне до вибуху.
За обвинувальним актом зазначені діяння ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України як незаконне придбання, носіння, зберігання та збут бойових припасів.
18 жовтня 2024 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_8 та ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості, яка разом з обвинувальним актом подана суду для затвердження.
За змістом угоди про визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин, у повному обсязі повідомленої йому підозри та висунутого обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду щиро покаявся у скоєному злочині.
Обвинувачений ОСОБА_5 зобов'язується:
а) беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;
б) щиро каятися.
в) у разі затвердження угоди про визнання винуватості, виконати призначене покарання.
При укладанні даної угоди прокурором враховано обставини, передбачені ст. 470 КПК України, а саме, враховано характер та тяжкість обвинувачення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , також обвинувачений щиро покаявся у скоєному злочині.
Сторони угоди про визнання винуватості підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При укладанні угоди враховуються ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не судимий, його щире каяття, а також беззастережне визнання своєї винуватості, беручи до уваги інтереси суспільства, і відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , враховуючи характеристику за місцем проживання та місцем служби, його стан здоров'я та інші відомості, що його характеризують та обставини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення.
Так, враховуючи низку обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 та істотно впливають на прийняття рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості та обумовлення міри покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, а також роз'яснень, що містяться у п. 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11 грудня 2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони вважають за можливе призначити покарання ОСОБА_5 за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України та погоджуються на призначення останньому покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки з обставин вчинення даного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого вбачаються такі пом'якшуючі обставини: щире каяття.
3 урахуванням вищевикладеного, сторони дійшли згоди та узгодили призначення покарання ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
Підстави для застосування спеціальної конфіскації не встановлені.
Вирішуючи питання щодо можливості затвердження зазначеної угоди суд виходить з того, що зазначена угода про визнання винуватості відповідає вимогам до змісту таких угод, передбаченим ст. 472 КПК України, зокрема угода містить:
- зазначення її сторін;
- формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
- істотні для відповідного кримінального провадження обставини;
- беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення;
- обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце);
- узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення;
- наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України;
- наслідки невиконання угоди.
Судом при опитуванні в підготовчому засіданні обвинуваченого ОСОБА_5 , який повністю визнав свою вину у межах висунутого йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, встановлено, що останній розуміє:
1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а він має такі права:
- мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
- мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України;
3) характер обвинувачення;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Судом в підготовчому засіданні встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що:
1) умови угоди не суперечать вимогам КПК України та/або закону, не допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
За наведених обставин, з урахуванням думки обвинуваченого, його захисника та прокурора, які підтримують укладення угоди про визнання винуватості та просять її затвердити, слід затвердити укладену між прокурором ОСОБА_8 і обвинуваченим ОСОБА_5 угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.
До матеріалів кримінального провадження долучено копію вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2024 року, яким ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України засуджено до штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Штраф до цього часу не сплачений. Оскільки злочин за цим вироком вчинений ОСОБА_5 до постановлення останнього вироку, остаточне покарання обвинуваченому за сукупністю кримінальних правопорушень підлягає визначенню з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, оскільки тяжкість та підвищена суспільна небезпека вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, встановлені судом відомості про особу обвинуваченого, з огляду на вид та розмір призначеного йому судом покарання дають підстави вважати можливим ухилення обвинуваченого від суду.
Згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення підлягає зарахуванню у строк покарання обвинуваченому з розрахунку день за день, у зв'язку з чим строк відбування покарання ОСОБА_5 слід обраховувати з 30 липня 2024 року (дня застосування слідчим суддею запобіжного заходу у виді тримання під вартою).
На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів.
Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 374, 468 - 475 КПК України,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18 жовтня 2024 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначеним за цим вироком покаранням поглинути менш суворе покарання, призначене за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02 серпня 2024 року, та остаточно призначити ОСОБА_5 до відбування покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням останнього на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а строк відбування покарання ОСОБА_5 обраховувати з 30 липня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів в загальному розмірі 11231 (одинадцять тисяч двісті тридцять одна) гривня 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок.
Речові докази,:
-мобільний телефон «TECNO», модель Т 474, з sim-карткою оператора «Лайфсел», який зберігається в ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області (порядковий номер 215), а також грошові кошти у загальному розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень (сейф-пакет 7026631), які знаходяться на відповідальному зберіганні у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - конфіскувати, скасувавши арешт, накладний на 200 гривень ухвалою слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2024 року (справа № 227/2243/24);
-осколки та залишки корпусу гранати РГД-5 і запалу УЗРГМ-2, а також марлеві тампони з змивами з рук, які зберігаються в ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області (порядковий номер 214 та 239) - знищити.
Вирок може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена;
шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.
Головуючий:
25.10.2024