Справа № 169/685/24
Провадження № 2-о/169/61/24
25 жовтня 2024 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого судді Ковальчук О. В.,
з участю:
секретаря судового засідання Гаврилюк Н. В.,
справа № 169/685/24
сторони справи:
заявник ОСОБА_1 ,
представник заявника ОСОБА_2 ,
заінтересована особа Міністерство оборони України,
представник заінтересованої особи ОСОБА_3 ,
заінтересована особа Військова частина НОМЕР_1 ,
представник заінтересованої особи ОСОБА_4 ,
заінтересована особа ОСОБА_5 ,
представник заінтересованої особи ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заявлені вимоги мотивує тим, що в січні 2019 року вона познайомилась із ОСОБА_7 , з яким з 01 березня 2019 року почали проживати однією сім'єю без шлюбу в належному їй житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки вели спільне господарство, мали спільний бюджет та обов'язки, притаманні подружжю, а тому вважали, що укладення шлюбу не є головною основою у їхніх відносинах. Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_8 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_7 був призваний на військову службу, яку проходив у Військовій частині НОМЕР_1 . Впродовж періоду перебування на військовій службі ОСОБА_7 матеріально забезпечував заявницю, шляхом надсилання коштів на банківську картку останньої. 12 квітня 2024 року ОСОБА_1 востаннє спілкувалася в телефонному режимі з ОСОБА_7 , який повідомив, що перебуває в селі Очеретне Донецької області. Після цього зв'язку з ним не було. 15 квітня 2024 року в мережі Інтернет заявниця побачила відео з полоненими військовослужбовцями ЗСУ, серед яких впізнала ОСОБА_7 29 квітня 2024 року на адресу матері ОСОБА_7 надійшло сповіщення, згідно якого останній зник безвісти 20 квітня 2024 року в районі населеного пункту Очеретине Донецької області гідно виконуючи свій військовий обов'язок. Вказуючи, що їй відмовлено у виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_7 , оскільки відсутні підтверджуючі документи щодо належності її до осіб, які мають право на такі виплати, просила встановити факт її проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з 01 березня 2019 року до моменту подання заяви до суду.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_5 - адвокат Лесик Сергій Ігорович в судовому засіданні заявив клопотання про залишення без розгляду заявлених ОСОБА_1 вимоги. Оскільки заінтересована особа ОСОБА_5 не визнає заявлені вимоги та є наявним спір про право в даній справі.
Заінтересована особа ОСОБА_5 клопотання про залишення заяви без розгляду підтримала.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мурай Вячеслав Анатолійович в судовому засіданні заперечували проти залишення заяви без розгляду.
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Кравців Роман Юрійович в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, подав письмові пояснення, згідно яких в задоволенні заяви ОСОБА_1 просив відмовити (а. с. 63 - 66).
Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наданих ОСОБА_1 доказів (а. с. 103).
Суд, заслухавши думку учасників справи дійшов такого висновку.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного провадження (загального або спрощеного) та окремого провадження.
Згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: 1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; 4) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
На підставі наведеного встановлено, що у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, за умови, що діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N 320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Отже, характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Слід зазначити, що наявність спору про право повинне встановлюватись за ознакою заперечення суб'єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у цій справі - в даному випадку отримання частки грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.
З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року (справа N 522/11740/14-ц, провадження N 61-19160св18), від 27 червня 2018 року (справа N 522/10696/17, провадження N 61-12109св18), від 31 жовтня 2018 року (справа N 477/284/16-ц, провадження N 61-24391св18), у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року (справа N 643/14985/18-ц).
Також, згідно правової позиції викладеної в Постанові Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі 205/6338/21 під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 , заявниця зазначала, що встановлення даного факту їй потрібно для отримання грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця.
В той же час судом встановлено, що заінтересована ОСОБА_5 , яка є матір'ю безвісти зниклого військовослужбовця не визнає заявлених вимог та посилається на наявність спору, щодо даних відносин.
Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4ст. 315 ЦПК України).
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявний спір про право, тому заява не підлягає розгляду в окремому провадженні, її слід залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.186,261,293,294,315 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.
Роз'яснити заявниці, що вона має право на звернення до суду з позовом на загальних підставах.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Головуюча суддя О.В. Ковальчук