Справа № 161/14200/24
Провадження № 2/161/3975/24
(заочне)
23 жовтня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Олексюка А.В.,
при секретарі - Новак Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
26.07.2024 позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позов обґрунтований тим, що 31.12.2020 року відповідач ОСОБА_2 позичив у позивача ОСОБА_1 кошти у розмірі 6 000 тис. доларів США, що підтверджується розпискою.
Станом на сьогодні, в зв'язку з ігноруванням відповідачем своїх зобов'язань, позивач змушений звернутись до суду для захисту своїх прав та просив стягнути з відповідача загальну суму боргу 6 536,76 доларів США, з яких 6000 доларів США сума боргу, 536,76 доларів США - 3% річних від простроченої суми та судові витрати.
Ухвалою суду від 30.07.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач та його представник подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримали, просили задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.12.2020 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг 6 000 доларів США та зобов'язувався повернути їх до 31.07.2021 року, про що склав розписку (а.с.8).
Пред'являючи даний позов, позивач зазначив, що у визначений у розписці строк відповідач ОСОБА_2 борг не повернув, що зумовлює необхідність захисту його порушених прав.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року №6-63цс13.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, при цьому не встановлено заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц. Зокрема у вказаній постанові зроблено висновок про те, що заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до суду відповідач у строк повернення позики - до 31.07.2022 року не виконав взяті на себе зобов'язання, грошові кошти не повернув.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, враховуючи, що відповідач отримав позику у іноземній валюті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме до стягнення з нього підлягає сума позики та 3% річних виражена у валюті зобов'язання доларах США.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 706,32 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом (а.с. 1).
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 599, 610, 1046-1047, 1049 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму боргу в розмірі 6 536 (шість тисяч п'ятсот тридцять шість) доларів 76 центів США, з яких 6 000 доларів США - сума боргу, 536,76 доларів США - 3% річних від простроченої суми.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 2 706 (дві тисячі сімсот шість) гривень 32 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його вручення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасниками справи є:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Луцького міськрайонного суду А. В. Олексюк