Справа № 523/16256/24
Провадження №1-кп/523/1477/24
25 жовтня 2024 року м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси - ОСОБА_3
обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024162490000990 від 01.07.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого мерчендайзером ПП «ДМ сервіс» (зі слів), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
Підсудний ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України, будучи достовірно обізнаним про введення Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами) на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та про проведення на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 (із подальшими змінами) на території України загальної мобілізації, незважаючи на визнання його придатним до військової служби за висновком військово-лікарської комісії, вчинив кримінально-протиправне діяння за наступних обставинах.
Частина 3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що виконання військового обов'язку передбачає призов на військову службу. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України.
Згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІX на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку та діє по теперішній час.
Відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку та діє по теперішній час.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.1 Закону України «Про оборону України» регламентовано, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На підставі Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областях, міста Києва.
Громадяни України, в тому числі підсудний ОСОБА_4 , згідно з ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для проходження військово-лікарські комісії відповідного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призова на військову службу.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, визначення їх призначення на особливий період, а під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Абзац 11 п.9 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (зі змінами), регламентує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
За приписами ч.ч.1, 2 ст.17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян у країни.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Проте, підсудний ОСОБА_4 , перебуваючи з 08.08.2001 року по теперішній час на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов'язаний другої категорії загального військового обліку солдатів і сержантів запасу, та будучи визнаним придатним до військової служби у Збройних Силах України згідно довідки військово-лікарської комісії №38/286 від 18.05.2024, отримав 20.05.2024 від уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 під особистий підпис повістку, за якою йому належало прибути 29.05.2024 о 09.00 годині до вказаного РТЦК та СП, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , для призову по мобілізації та відправлення у складі команди НОМЕР_1 для проходження служби в лавах Збройних Сил України, а також під підпис попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією за ст. 336 КК України.
Однак, підсудний ОСОБА_4 отримавши 20.05.2024 повістку про виклик на 29.05.2024, діючи умисно з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, маючи для цього можливість та не маючи правових підстав на відстрочку від призову за мобілізацією, не будучи особою, що не підлягає призову на військову службу у період мобілізації, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, в означений час для подальшої відправки у складі команди НОМЕР_1 для проходження служби в лавах Збройних Сил України до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , - не прибув, при цьому про причини неявки у визначений час та дату не повідомив, внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації, чим незаконно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Підсудний ОСОБА_5 повністю визнав свою провину по пред'явленому й викладеному в обвинувальному акті обвинуваченню, а будучи допитаним в судовому засіданні, надав суду пояснення про час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення.
Так, підсудний ОСОБА_4 під час допиту в суді пояснив, що дійсно за викладених в обвинувальному акті обставинах, він достовірно знаючи про наслідки та будучи визнаним військово-лікарською комісією придатним до військової служби, не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 для відправки у складі команди до військової частини під час мобілізації на особливий період, пов'язаний з військовою агресією рф проти України. Причиною його неявки до РТЦК за повісткою для відправки до військової частини, стало неможливість залишити ним свого рідного брата без стороннього догляду, за наслідками раніше перенесеного останнім інсульту. З цього приводу право на відстрочку від призову за мобілізацією він не оформлював і документів на підтвердження наведених обставин він надати не може у зв'язку з їх відсутністю. Свою провину визнає.
Згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд за результатами попереднього обговорення з учасниками судового провадження змісту цієї норми закону та наслідків її застосування, визнав недоцільним за клопотанням прокурора дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, з'ясувавши, що учасники провадження правильно розуміють зміст цих положень закону, а також роз'яснивши їм про відсутність права оскарження фактичних обставин кримінального провадження в апеляційному порядку, суд упевнився в добровільності та істинності їх позиції.
Отримавши покази підсудного ОСОБА_4 і за наведених підстав, суд вважає, що винність вказаного підсудного у вчиненні кримінального правопорушення, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників процесу не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджується наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось у повному обсязі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Приймаючи до уваги викладене, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а відтак дії вказаного підсудного вірно кваліфіковані стороною обвинувачення за ст.336 КК України.
Положення ст.336 КК України встановлюють, що кримінальна відповідальність за цією нормою настає за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб з числа резервістів в особливий період, що карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 у розглядуваному кримінальному провадженні, суд приймає до уваги характер та обставини вчиненого ним в умовах воєнного стану і військової агресії рф проти України кримінально-протиправного діяння, його суспільну небезпечність і тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке в силу ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів у сфері забезпечення призову та мобілізації, а також судом ураховуються характеризуючі дані вказаного підсудного та стан його здоров'я.
Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що підсудний ОСОБА_6 раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності; забезпечений місцем реєстрації та проживання в м.Одесі, де характеризується позитивно; на обліку в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я ООР» та КНП «Міський психіатричний диспансер» ОМР не перебуває; зі слів - працевлаштований, але інкриміноване йому протиправне діяння мало місце під час дії воєнного стану в державі внаслідок збройної й неспровокованої агресії рф проти України.
Разом із тим та згідно з обвинувальним актом, органом досудового розслідування і прокурором в суді, у якості обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_4 , визначено щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Проте, з такою позицією органу досудового розслідування та прокурора, суд погодитись не може, оскільки в судовому засіданні встановлено, що підсудний ОСОБА_4 , незважаючи на визнання своєї провини та наявність інших здатних здійснювати догляд за хворим братом родичів, перебуваючи на волі протягом досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження, належних висновків для себе не зробив, будь-яких дій з виправлення ситуації, що склалася, не вжив та не звернувся до РТЦК з приводу мобілізації чи оформлення відстрочки під час дії воєнного стану в державі, а викладені в обвинувальному акті обставини вчиненого ним протиправного діяння були виявлені працівниками РТЦК та встановлені органом досудового розслідування, зокрема завдяки наданим РТЦК документам, визнаними речовими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (постанови від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), щире каяття особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи виправити наслідки вчиненого.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі №674/1608/17, від 07.04.2021 року у справі №263/15605/17).
Втім, відомості, які б підтверджували факт щирого каяття підсудного ОСОБА_4 та його активного сприяння розкриттю злочину, мали знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження та підтверджуватися під час судового розгляду, але відповідних доказів на підтвердження наведених обставин, протягом судового розгляду сторонами провадження до суду не надано і матеріали судової справи таких даних не містять.
Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_6 , слід віднести визнання ним своєї провини, а обставин, що обтяжують покарання вказаного підсудного, як визначено у обвинувальному акті та з чим також погоджується й суд, не встановлено.
Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов'язків.
На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги досліджені під час судового розгляду обставини, характер, наслідки й суспільну небезпечність доведеного обвинувачення, характеризуючі дані про особу підсудного ОСОБА_4 (зокрема, його працевлаштованість і притягнення до кримінальної відповідальності вперше, позитивна характеристика за місцем проживання), наявність пом'якшуючої і відсутність обтяжуючих покарання обставин, комплексна сукупність яких обумовлюють можливість його виправлення в умовах суспільства, суд у контексті ст.ст.50, 65 КК України доходить висновку про те, що виправлення зазначеного підсудного має відбуватися без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді позбавлення волі у визначених санкцією ст.336 цього Кодексу межах та із застосуванням положень ст.ст.75, 76 цього ж Кодексу, тобто зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, з одночасним покладенням на вказаного підсудного низки відповідних обов'язків, що за переконанням суду є обґрунтованим й достатнім для виправлення означеної особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує за правилами ст.100 КПК України.
Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.336 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75, ч.ч.1, 3 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом визначеного іспитового строку випробування зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Згідно з ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та нагляд за засудженим ОСОБА_4 , - покласти на Пересипьський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
В порядку ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні - розписку про отримання повістки про призов по мобілізації та облікову картку до військового квитка ОСОБА_4 , які зберігаються в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження, - продовжити зберігати у зазначених матеріалах.
Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_4 , а також надати для відома іншим заінтересованим особам та направити для виконання до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
С у д д я: ОСОБА_1