Справа № 947/13199/24
Провадження № 2-а/947/253/24
про самовідвід судді
25.10.2024 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Гниличенко М.В., розглянувши заяву про самовідвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку звернення з позовом, визнання постанов про адміністративні правопорушення протиправними, скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження по справам та стягнення судових витрат, -
22.04.2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку звернення з позовом, визнання постанов про адміністративні правопорушення протиправними, скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження по справам та стягнення судових витрат
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 року вищевказану справу розподілено судді Гниличенко М.В.
До вирішення питання про відкриття провадження у справі суддею Гниличенко М.В. заявлений самовідвід для забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого розгляду справи.
Головуючий у справі подав заяву про самовідвід, оскільки в процесі вирішення питання про відкриття провадження по справі було встановлено, що 07.10.2024 року на електронну пошту суду на ім'я голови суду надійшла заява представника позивача Кучеренко Г.А., якою зазначено, що суддя Гниличенко М.В. має упередженість в результатах розгляду цієї справи, що є прямою підставою для відводу судді при новому розподілі справи, тому з метою уникнення будь-яких сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності головуючого при розгляді справи, а також звинувачень у заінтересованості у результаті розгляду справи, вважає за неможливе здійснювати подальший розгляд вказаної справи.
За змістом ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суб'єктивна впевненість сторони в упередженості судді, навіть за відсутності об'єктивних підстав для неї, є чинником, що перешкоджає реалізації її права на справедливий суд.
Заявлення самовідводу - це заява судді про неможливість участі у розгляді справи у зв'язку з наявністю певних обставин, які виключають можливість його участі у судовому розгляді.
Відповідно до ч.1 ст. 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у статтях 36,37 і 38 ЦПК України, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Порядок розгляду питання про самовідвід регламентований положеннями частин першої та другоїстатті 40 ЦПК України, якими визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє самовідвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Питання про самовідвід вирішується без повідомлення учасників справи на підставі вимог частини восьмої статті 40 ЦПК України.
У інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10-72/0/4-13, вказано на обов'язок судді заявити вмотивований самовідвід визначений частиною першою статті 39 ЦПК України з метою уникнення сумніву в об'єктивності та неупередженості судді питання про його самовідвід може бути вирішено до відкриття провадження у справі
Отже, з урахуванням принципу цивільного процесуального права - процесуальної економії (звільнення від невиправданих формальностей і процедур) - питання про самовідвід судді може бути вирішено до відкриття провадження у справі, як шляхом постановлення ухвали про самовідвід судді, якому розподілено справу для розгляду, так і шляхом подання відповідної заяви. Після цього справа підлягає повторному автоматичному розподілу без участі цього судді (стаття 33 ЦПК).
Підстави для відводу судді визначено ст.ст.36,37 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачено: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…».
Відповідно п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією 2006/23 ООН від 27.07.2006 року суддя повинен заявити про самовідвід від участі в справі в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення по справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Таким чином, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Враховуючи вищевикладене та з метою запобігання у подальшому сумнівів у необ'єктивності та упередженості головуючого, а також звинувачень у заінтересованості в результаті розгляду справи, заявлений самовідвід судді підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.36,39,40,41,260,261,353, 354 ЦПК України, суддя, -
Заяву судді Гниличенко Марини Віталіївни про самовідвід - задовольнити.
Передати цивільну справу № 947/13199/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку звернення з позовом, визнання постанов про адміністративні правопорушення протиправними, скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, закриття провадження по справам та стягнення судових витрат до канцелярії Київського районного суду м. Одеси для повторного розподілу між суддями Київського районного суду м. Одеси в порядку передбаченому ст.33 ЦПК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.10.2024 року.
Суддя М. В. Гниличенко