справа № 492/394/24
провадження № 3/492/280/24
Іменем України
23 жовтня 2024 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Гусєвої Н.Д., за участю секретаря судового засідання Рябчук О.А., захисниці-адвокатки Іванової В.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Болградського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року не вчиняв однорідного правопорушення,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
06 березня 2024 року о 18 год. 05 хв. ОСОБА_1 по вул. Лавочна, с. Нова Іванівка Болградського району Одеської області, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився із застосуванням технічних засобів відеозапису, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Захисниця-адвокатка Іванова В.П. у судовому засіданні не заперечувала про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , просила суд справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено причини зупинки транспортного засобу, яким він керував; працівниками поліції порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом і транспортний засіб не затримано та не вилучено. Відеофіксація правопорушення була здійснена в порушення статті 266 КУпАП, оскільки фіксація правопорушення переривалась, тому відеофіксація не є належним доказом у справі.
В судове засідання, призначене на 16 год. 00 хв. 23 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином на підставі заявки про отримання судових повісток в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень, шляхом направлення йому SMS-повідомлення, яке він отримав, що дає суду підстави вважати, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений. Крім того, ОСОБА_1 був повідомлений співробітниками поліції про те, що справа буде розглядатися в Арцизькому районному суді Одеської області, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Шевченко проти України» (AleksandrShevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 лише одного разу прибув у судове засідання. Отримувати інформацію про стан розгляду справи ОСОБА_1 не був позбавлений можливості, оскільки у розгляді справи бере участь його захисниця-адвокатка Іванова В.П.
Також, слід врахувати про можливість ОСОБА_1 дізнатись про стан судового провадження справи залежить від його волевиявлення, тобто має суб'єктивний характер.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що ОСОБА_1 не прибув у судове засідання, призначене на 16 год. 00 хв. 23 жовтня 2024 року, для розгляду справи, не повідомив про причини своєї неявки у вказане судове засідання, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав, відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП, участь ОСОБА_1 у розгляді наявної справи не є обов'язковою, суд дійшов висновку про розгляд наявної справи за відсутності ОСОБА_1 , за участю його захисниці-адвокатки Іванової В.П.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши заперечення захисниці-адвокатки проти протоколу про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що притягуваний ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виходячи з наступного.
Провина ОСОБА_1 у відмові, як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння повністю підтверджується обставинами, викладеними в протоколі про адміністративні правопорушення, а також дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 321875 від 06 березня 2024 року, згідно з яким 06 березня 2024 року о 18 год. 05 хв. ОСОБА_1 , по вул. Лавочна, с. Нова Іванівка Болградського району Одеської області, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився із застосуванням технічних засобів відеозапису;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора Alcotest DRAGER 6810;
- поясненнями самого притягуваного ОСОБА_1 , який під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення дав пояснення, про те, що він вживав алкогольне вино, а потім керував транспортним засобом, про що зазначено у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення;
- відеозаписами, з яких вбачається, що патрульними поліцейськими було зупинено транспортний засіб марки «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . На місці зупинки ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, оскільки є підозра, що він знаходиться у стані сп'яніння, однак ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, пояснивши що він випив стакан вина.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано довідку про те, що ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, не притягувався.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також засобами відеозапису, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до статті 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з частиною 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
За змістом статті 266 КУпАП,особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають оглядові на стан алкогольного сп'яніння. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до роз'яснень, що викладені у пунктах 24, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами та доповненнями), судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. За статтею 130 КУпАП стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника.
Отже, судовий розгляд справи повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП полягає зокрема у відмові особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вона керує транспортним засобом.
В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) зазначено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушень, зазначених у частині 1 статті 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Судом встановлено, що досліджені у судовому засіданні докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим пунктом 150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України».
У суду не виникає сумнівів щодо переконливості доказів, узятих в цілому по справі, з яких вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення.
З відеофіксації чітко вбачається, що 06 березня 2024 року було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . На місці зупинки ОСОБА_1 не заперечував, що він вживав алкогольні напої, а потім керував транспортним засобом. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я, однак він відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі.
Досліджений відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний та допустимий доказ у справі, оскільки він підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду тощо) ОСОБА_1 та його захисниця-адвокатка в ході розгляду справи до суду не подали.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху ОСОБА_1 дотримано не було, що підтверджено дослідженими матеріалами справи, тому таке порушення утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, про що йому було роз'яснено працівником поліції.
Суд зазначає, що мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Слід відмітити, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.
Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу, яким він керував, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, а тому його дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Аналізуючи наведені вище норми права, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи про адміністративне правопорушення, вияснивши причини та умови, що сприяли вчиненню вказаного адміністративного правопорушення, проаналізувавши усі фактичні дані, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративне правопорушення було вчинене саме ОСОБА_1 , так як його дії розкривають склад об'єктивної сторони частини 1 статті 130 КУпАП у порушенні Правил дорожнього руху, а саме у його відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, як особою, яка керує транспортним засобом, оскільки його провина повністю знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджена доказами, дослідженими судом, тому ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності, і його дії правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Доводи захисниці-адвокатки Іванової В.П., що відеофіксація правопорушення переривалась, тому не є належним доказом у справі, суд вважає необґрунтованими, оскільки враховуючи положення статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», відеозйомки працівниками поліції проводилась на законних підставах; відеозаписи події відповідають вимогам статті 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі.
Також, не заслуговують на увагу доводи захисниці-адвокатки Іванової В.П. про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено причини зупинки транспортного засобу, яким він керував; працівниками поліції порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на стан алкогольного сп'яніння, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.
Крім того, суд не бере до уваги доводи захисниці-адвокатки Іванової В.П. про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом і транспортний засіб не затримано та не вилучено, оскільки у вказаному протоколі є відмітка, що «керування передано ОСОБА_2 » та проставлено підпис останнього, тому необхідності не було затримувати вказаний транспортний засіб.
За доведеності складу правопорушення іншими доказами, недотримання поліцейським правил ведення відеозапису не призвело до неможливості встановлення у судовому засіданні обставин правопорушення, оскільки вони встановлені іншими доказами у справі, а тому посилання на переривання відеозаписів не є достатньою підставою для визнання таких доказів недопустимими.
Суд зазначає, що недопустимими повинні бути визнані докази, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Судом встановлено, що відсутні згідно вимог статті 17 КУпАП обставини, що виключають адміністративну відповідальність, оскільки ОСОБА_1 не діяв в стані крайньої необхідності, необхідної оборони і не був в стані неосудності.
При накладенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до статей 34, 35 КУпАП пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом встановлено не було.
Також, суд, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховує, що його протиправні дії могли потягнути за собою тяжкі наслідки.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на правопорушника за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь його провини та ставлення до вчиненого, наявність пом'якшуючих, обтяжуючих відповідальність обставин під час вчинення вказаного адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до правопорушника адміністративне стягнення, в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Разом з тим, суд також вважає, що в даному випадку таке стягнення, як штраф з позбавленням права керування транспортними засобами буде достатнім та таке стягнення повністю досягне мети його застосування.
Згідно зі статтею 40-1 КУпАП, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з винесенням судом постанови про накладення на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 40-1, 34, 35, 130, 221, 269, 277, 283-285, 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення за частиною 1 статті 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії наявної постанови, постанова про накладення штрафу буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням його майна де у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 буде стягнуто подвійний розмір штрафу, визначений у даній постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Повний текст постанови складено і оголошено о 17 год. 00 хв. 24 жовтня 2024 року в залі судових засідань № 5 Арцизького районного суду Одеської області.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Гусєва Н.Д.