Справа № 204/1722/24
Провадження № 2/204/1843/24
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
9 липня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Єфімової А.О.
розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,-
У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, у якому просить стягнути з останньої борг за борговою розпискою в сумі 7 200 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 269 грн. 85 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 468 грн. та судові витрати. В обґрунтування вимог зазначив, що між сторонами 13.10.2020 року був укладений договір позики на суму 7 200 грн., які були передані відповідачу. На підтвердження укладеного договору позики та його умов відповідач ОСОБА_2 13.10.2020 року написала розписку, в якій зобов'язалася повернути суму боргу до 19.10.2022 року. Однак до цього часу відповідач борг не повернула, чим порушила умови виконання взятих на себе зобов'язань. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 28.03.2024 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
Відповідачка у встановлений судом строк не надала суду відзив на позовну заяву, у зв'язку чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, по наступним підставам.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 2 п.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У судовому засіданні встановлено, що 13.10.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму 7 200 грн., які того ж дня були передані відповідачці.
На підтвердження укладеного договору позики та його умов відповідачка ОСОБА_2 написала розписку, в якій зобов'язалася повернути суму боргу до 19.10.2022 року, але до теперішнього часу взяті на себе зобов'язання не виконала.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (в т.ч. грошові кошти в такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1047 ч.2 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. При цьому, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог щодо Кодексу. Із ст. 545 ЦК України, яка регулює підтвердження виконання зобов'язання, вбачається, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це в розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Позивачем на підтвердження факту передачі грошових коштів відповідачу наданий оригінал розписки від 13.10.2020 року, яка заповнена та підписана ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачка дійсно отримала від позивача гроші у борг 13.10.2020 року у сумі 7 200 грн. та зобов'язалася їх повернути до 19.10.2022 року, проте у порушення взятих на себе зобов'язань та зазначених норм закону відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
Таким чином, встановивши, що долучені до матеріалів справи оригінал розписки від 13.10.2020 року про отримання коштів відповідачем у позивача є належним і допустимим доказом виникнення боргового зобов'язання, цей договір позики сторони уклали відповідно до вимог ст.1047 ЦК України, та що вказана розписка є не лише підтвердженням укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику. Крім того, відповідачем не спростовано, що остання не виконала умови укладеного з позивачем договору позики, таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача суми позики у розмірі 7 200 грн. є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки відповідно до розписки відповідач зобов'язана повернути позику до 19.10.2022 року, то зобов'язання щодо повернення боргу були нею порушені, починаючи з 20.10.2022 року.
З наданого позивачем розрахунок за період з 20.10.2022 року по 23.02 2024 року вбачається, що розмір інфляційних втрат складає 468 грн. (7200 грн. х 1,065-7200) та три проценти річних за той же період в сумі 269 грн. 85 коп. (7200 грн. : 365 дн. х 3 х 456 дн. : 100,), з якими суд погоджується.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стороною відповідача не було подано до суду свого розрахунку, який би спростовував розрахунок заборгованості поданий позивачем.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 546, 547, 610-612, 624, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 4, 11-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 7 200 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 269 грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 468 грн., судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп., а всього суму у розмірі 9 149 грн. 05 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська