Справа № 120/602/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк Михайло Васильович
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
23 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної судової адміністраціі України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення та зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Чернівецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.10.2023 по 31.12.2023, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн.
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області щодо нарахування та виплати судді Чернівецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.10.2023 по 31.12.2023, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області нарахувати та виплатити судді Чернівецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.10.2023 по 31.12.2023, обчисливши її розмір виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання в десятиденний строк з дня отримання рішення суду подати звіт про його виконання.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 Позивач з 2001 року є діючим суддею Чернівецького районного суду Вінницької області.
2.2 У 2021-2023 роках ТУ ДСА України в Вінницькій області здійснювало нарахування суддівської винагороди позивача виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
2.3 Вважаючи що суддівська винагорода у спірному періоді підлягає нарахуванню виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року у розмірі 2270 грн., на 1 січня 2022 року у розмірі 2481 грн. та на 1 січня 2023 року у розмірі 2684 грн. як то передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2024 позовну заяву задоволено.
3.2 Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Чернівецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.10.2023 по 31.12.2023, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Чернівецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.10.2023 по 31.12.2023, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області щодо нарахування та виплати судді Чернівецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.10.2023 по 31.12.2023, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області нарахувати та виплатити судді Чернівецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.10.2023 по 31.12.2023, обчисливши її розмір виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00,00 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
3.3 Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплений порядок визначення розміру суддівської винагороди, згідно якого до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
4.1 Відповідач Державна судова адміністрація України просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
4.2 Підставами для апеляційного оскарження рішення суду є:
- порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права що призвело до неправильного і несправедливого вирішення судом спору;
- закон № 1402-VIII визначає лише кількість прожиткових мінімумів однак у жодній нормі спеціального Закону не визначено, який саме розмір прожиткового мінімуму слід застосовувати у відповідному році;
- відповідачі не наділені правом збільшувати бюджетні асигнування з метою виплати суддівської винагороди.
4.3 Відповідач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2024 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
4.4 Підставами для апеляційного оскарження рішення суду з боку ТУ ДСА в Вінницькій області є:
- Територіальне управління при виплаті позивачу суддівської винагороди із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді розміру прожиткового мінімуму в сумі 2102 гривні, діяло на підставі, в межах і спосіб передбачені Конституцією України та законами України і жодним чином не порушувало прав позивача;
- Територіальне управління не має права надавати оцінку відповідності законів Конституції України та нормам міжнародного права, самостійно вирішувати колізії законодавства, самостійно без фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату його у вищому розмірі.
4.5 Позивач правом на відзив не скористався.
5. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
5.1 Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року, з Вінницького окружного адміністративного суду витребувано адміністративну справу.
5.2 14 травня 2024 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5.3 27 травня 2024 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України та призначено її до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5.4 Копії апеляційних скарг сторони отримали до електронних кабінетів 30.04.2024 та 02.05.2024 відповідно.
5.5 Ухвали про відкриття апеляційного провадження позивач та відповідачі отримали до електронних кабінетів 14.05.2024 та 27.05.2024 відповідно.
5.6 Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року апеляційні скарги прийнято до свого провадження новим складом колегії суддів, у зв'язку із звільненням у відставку головуючого судді Мойсюка М.І. у складі попередньої колегії суддів.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
1.1 Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
1.2 Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
1.3 Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
1.4 Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
1.5 Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
1.6 Відповідно до частини 3 статті 135 Закону України № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
1.7 У спірному періоді позивачу обчислено суддівську винагороду на підставі приписів статей 7 законі України №1082-ІХ, №1928-ІХ та № 2710-IX, із урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.
1.8 Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.
1.9 Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі Закон України № 966-XIV).
1.10 Статтею 1 Закону України № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум та згідно статті 4 Закону затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
1.11 Законом України № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому, судді названим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
1.12 Статтями 7 законів України №1082-ІХ, №1928-ІХ та № 2710-IX, разом із встановленням на 01 січня 2021, 2022, 2023 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн та 2481,00 грн, відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.
1.13 Зміни до Закону України № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (січень 2021 року - грудень 2023 року), а також в Закон України № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.
1.14 Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
1.15 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. При цьому розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня календарного року.
1.16 Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. У національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону". Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. За таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону України № 1402-VIII, а положення Закону України № 966-XIV вважати загальними нормами.
1.17 На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
1.18 Апеляційний суд вважає що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України №1089-ІХ, №1928-ІХ та № 2710-IX.
1.19 Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), 01 січня 2022 року (2481,00 грн) та 01 січня 2023 року (2684,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) з січня 2021 року по грудень 2023 року, на підставі абзаців 5 статей 7 законів України №1082-ІХ, №1928-ІХ та № 2710-IX була неправомірною. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі №560/5597/22, від 13 серпня 2023 року у справі №120/19262/21-а та від 21 вересня 2023 року у справі №380/25627/21.
1.20 В частині зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.10.2023 по 31.12.2023, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року в розмірі 2270 грн, а з 01.01.2022 року - 2481,00 грн та з 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 148 Закону №1402-VIII, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.
1.21 Положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями ч.ч. 1, 2, 5 ст.22, ч.1 ст.23 Бюджетного кодексу України встановлюють що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.
1.22 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження у межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі (на 2021-2023 роки).
1.23 Саме ДСА України повинна здійснити фінансування для проведення виплати судді недоплаченої суддівської винагороди за відповідний спірний період, із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
1.24 Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.08.2023 року у справі № 120/19262/21-а, від 10.02.2022 року у справі № 160/10554/20, від 25.07.2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22.
1.25 Щодо строків звернення позивача до суду з адміністративним позовом, колегія суддів зазначає що спір про суддівську винагороду набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 233 КЗпП України яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.
1.26 До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
1.27 Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що правовідносини, які виникли до 19 липня 2022 року, у даному випадку з 01 січня 2021 року по 18 липня 2022 року, не обмежуються будь-яким строком на звернення до суду. Однак до спірних правовідносини, що виникли з 19 липня 2022 року, у даному випадку з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року, підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду.
1.28 Позивач звернувся до суду 16 січня 2024 року з вимогою (з урахуванням зменшення позовних вимог) перерахунку суддівської винагороди з 01.10.2023 по 31.12.2023, тобто у встановлений ст. 233 КЗпП строк, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ДСА України про пропуск позивачем строку подачі адміністративного позову.
1. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
1.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
1.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
1.3 Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Державної судової адміністраціі України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Полотнянко Ю.П.