Справа № 120/1380/24
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
23 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 31.07.2023 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області здійснити у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.05.2022 по 31.07.2023 у повному обсязі;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Також додатково зазначив, що у вересні 2023 року він звільнився з органів Національної поліції України, однак при звільненні йому не виплачено грошове забезпечення за період служби з травня 2022 року по 31.07.2023 року, зокрема, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період дії карантину) передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375. У зв'язку з чим, в листопаді 2023 року звернувся до відповідача з заявою про виплату у повному обсязі його грошового забезпечення, зокрема, додаткової доплати за службу в особливих умовах (період дії карантину) передбачених постановою Кабінету Міністрів У країни від 29.04.2020 №375.
27 серпня 2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 серпня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 01.09.2023 року № 188 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції, на підставі п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції з 01.09.2023 року.
29.11.2023 року позивач звернувся з листом до відповідача, у якому просив нарахувати та виплатити йому за період служби з 01.05.2022 року по 31.07.2023 року додаткову доплату до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
Відповідач листом від 29.12.2023 року №29/Д-754 повідомив позивача, що спірна доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення на період карантину. Однак відсутні документи, що підтверджують факти забезпечення позивачем правопорядку і безпеки громадян, та те, що внаслідок виконання своїх обов'язків позивач мав безпосередній контакт з населенням, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 31.07.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 31.07.2023 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані до матеріалів справи докази, не підтверджують того, що позивач, як поліцейський, у спірний період забезпечував життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання таких обов'язків мав безпосередній контакт з населенням.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками враховуючи наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», частинами першої та другої статті 94 якого встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Згідно частини першої статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» №988 від 11.11.2015 (далі - Постанова №988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.
Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) врегульовано, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Згідно пунктів другого-п'ятого Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом першим цієї Постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Встановлення доплати, визначеної пунктом першим Постанови №375, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок №485).
Порядок №485 визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Відповідно до пункту 2 Порядку №485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Згідно абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку №485 кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови №375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03.06.2020 №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Відтак, рішення щодо визначення персонального переліку поліцейських, які у зв'язку із виконанням службових обов'язків у період дії карантину мали безпосередній контакт з населенням, та встановлення додаткової доплати останнім пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, приймає начальник відповідного органу поліції.
Таким чином, підставою для отримання поліцейським доплати за Постановою №375 є одночасна наявність таких умов: робота у період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, та протягом 30 днів з дня його відміни;
забезпечення життєдіяльності населення, зокрема, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян; наявність безпосереднього контакту з населенням внаслідок виконання обов'язків.
Зазначена доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. При цьому, за змістом постанови №375, виплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах, тобто враховується час роботи, яка виконувалась за наявності усіх трьох наведених вище умов.
Аналогічна правова позиція відображена у рішеннях Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №820/4619/16, від 14.03.2019 у справі №820/660/17, від 26.04.2023 у справі №420/19450/21.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Київській на посаді начальника відділу поліції № 1 Білоцерківського районного управління поліції.
Так, зокрема під час служби позивач виконував обов'язки які полягають у забезпеченні життєдіяльності населення, зокрема, шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян наявність безпосереднього контакту з населенням внаслідок виконання обов'язків.
На підтвердження вказаного позивачем було надано документи, а саме:
- розстановку сил та засобів відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області під час проведення профілактичних заходів на території обслуговування спрямованих на дотримання воєнного режиму громадянами та охорону стратегічних об'єктів з 24.08.2022 року - 25.08.2022 року з 08.00 до 08.00, у якій вказано, що відповідальний т.в.о.начальника ВП Домбровський В.В., піші патрулі з 08:00 до 20:00, автопатрулі з 08:00 до 18:00, блокпости з 22:00 до 05:00;
- розрахунок сил та засобів відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області під час проведення заходів з нагоди відзначення Дня Конституції України 28.06.2023 року з 09.00 год. Місце проведення урочистостей - м. Сквира. плоша Героїв Небесної Сотні. Група № 1 - начальник ВП підполковник поліції ОСОБА_1 та інші;
- розрахунок сил та засобів відділу поліції №1 Білоцерківського РУП ГУПІ в Київській області під час відзначення Дня Державного прапора України 23.08.2023 року з 08.30 год до завершення заходів. Місце проведення : м. Сквира, площа Героїв Небесної Сотні. Група № 1 - начальник ВП підполковник поліції Домбровський В.В. та інші
Також, на підтвердження того, що ОСОБА_1 безпосередньо мав контакт з населенням внаслідок виконання обов'язків являється особистий прийом громадян щодня під час карантину, що підтверджується журналом реєстрації особистого прийому громадян.
Більше того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач як керівник Білоцерківського РУП ГУПІ в Київській області, в силу своїх посадових обов'язків, проводив відкритті зустрічі з представниками органів місцевого самоврядування з метою налагодження ефективної співпраці населенням та органів місцевого самоврядування, обговоренням діяльності поліції та методи попередження здійснення проступків та вчинення злочинів.
А тому посилання суду першої інстанції на те, що до матеріалів справи не було надано доказів на підтвердження того, що позивач, як поліцейський, у спірний період забезпечував життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання таких обов'язків мав безпосередній контакт з населенням являється необґрунтованим.
Щодо стягнення моральної шкоди колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Аналіз наведеної норми законодавства вказує, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.
Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані докази, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає така шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, та не доведено причинно-наслідковий зв'язок з предметом позову.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» за період з 01 травня 2022 по 31 липня 2023, пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» за період за період з 01 травня 2022 по 31 липня 2023 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.