Справа № 240/1337/24
Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко А.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
23 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
в січні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті з 28.12.2022 по даний час грошового забезпечення та додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Також, позивач просив зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 28.12.2022 по 31.12.2023.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100000 грн, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за періоди: з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороди, збільшену до 100000 грн, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за періоди: з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.07.2024, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити та залишити адміністративний позов без розгляду.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи. Крім того, суд першої інстанції не врахував строки звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.
Згідно з довідкою №1/691/1 від 18.02.2023 ОСОБА_1 в період з 08.12.2022 по 28.12.2022 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в районах н.п. Бахмут, н.п. Яковлівка Донецька область.
29.12.2022 позивач направлений військовою частиною НОМЕР_2 (направлення №39) для стаціонарного лікування до Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради із зазначенням діагнозу: гострий бойовий стресовий розлад з психотичними включеннями, інсомнією (а.с. 26).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №7663 позивач в період з 29.12.2022 по 23.01.2023 проходив стаціонарне лікування у Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради із зазначенням клінічного діагнозу: депресивний епізод внаслідок тривалої психотравмуючої ситуації, астено-тривожний синдром з інсомнією, F43.2 (а.с. 28-29).
24.01.2023 позивач направлений Військовою частиною НОМЕР_1 (направлення №548) для психіатричного обстеження, яке пройшов 24.01.2023, що підтверджено копією записів у медичній книжці (а.с.38, 39).
24.01.2023, згідно з направлення №408, позивач направлений військовою частиною НОМЕР_2 на лікування до Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради (а.с. 27).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №666, позивач в період з 25.01.2023 по 22.02.2023 проходив стаціонарне лікування у Комунальному некомерційному підприємстві "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради із зазначенням діагнозу: помірний тривожно-депресивний розлад внаслідок тривалої психотравмуючої ситуації, астено-іпохондричний синдром з інсомнією (а.с. 30-31).
З 24.02.2023 по 06.03.2023 позивач проходив стаціонарне лікування у Комунальному підприємстві "Лікарня №1" Житомирської міської ради, що підтверджено випискою із медичної карти №2099 із основним діагнозом: енцефалопатія неуточнена, енцефалопатія змішаного генезу І ст, стійкий церебралгічний, виражений цереброастенічний синдроми, вестибуло-атактичні розлади (а.с. 32-33).
В період з 06.03.2023 по 04.04.2023 позивач проходив стаціонарне лікування у Комунальному підприємстві "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради, що підтверджено випискою із медичної карти №1751 (а.с. 34-35).
З 01.05.2023 по 29.05.2023 позивач проходив стаціонарне лікування у Комунальному підприємстві "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради, що підтверджено епікризом (а.с. 36-37).
Відповідно до наказу №127 від 15.01.2023 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_1 ", в ході проведення службового розслідування встановлено, що позивач 28.12.2022 самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 без поважних причин.
За результатами службового розслідування позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголошено «сувору догану» та призупинено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди на час самовільного залишення військової частини, а саме з 28.12.2022 по день повернення до військової частини (а.с. 61-62).
Відповідно до рапорту позивача за вх.№21669 від 23.11.2023 позивач просив поновити його на службі у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 64 зворот).
Відповідачем проведено службове розслідування відносно ОСОБА_1 , за результатами якого встановлено, що позивач був незаконно відсутній на військовій службі за наступні періоди: 23.02.2023, з 05.04.2023 по 30.04.2023, з 30.05.2023 по 09.07.2023, з 14.07.2023 по 22.11.2023.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 №4482, у зв'язку з викладеним, відповідачем вирішено притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і оголосити догану та не виплачувати позивачу грошове забезпечення за вказані вище періоди, а також щомісячну премію за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2023 року в повному обсязі.
Проте, за час лікування наказано виплатити грошове забезпечення, а саме за період з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023; з 10.07.2023 по 13.07.2023 та щомісячну премію за січень 2023 року та березень 2023 року в повному обсязі (а.с. 62 зворот - 63).
Згідно з довідкою про доходи позивача, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , в період з грудня 2022 року по лютий 2023 року відсутня інформація про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168) (а.с. 43).
Позивач, не погоджується із вказаною бездіяльністю відповідача, спрямованою на позбавлення його права на виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2022 №168 за період з 28.12.2022 по 31.12.2023, вважаючи свої права на отримання належного грошового забезпечення порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірним питання в межах розгляду даної справи є наявні у позивача права на нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 за час перебування на стаціонарному лікуванні в період з 28.12.2022 по 31.12.2023, у зв'язку з отриманим захворюванням пов'язаним із захистом Батьківщини.
Підставою для видачі наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до довідки №1/691/1 від 18.02.2023 ОСОБА_1 в період з 08.12.2022 по 28.12.2022 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в районах АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №5691 від 13.07.2023, за результатами проведеного медичного огляду ВЛК Військової частини НОМЕР_2 , 13.07.2023, встановлено, що захворювання ОСОБА_1 (діагноз - стійкий помірно виражений тривожно-депресивний розлад з інсомнією внаслідок перенесеної гострої реакції на стрес, з проявами емоційно-вольовою нестійкістю), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 46).
Тобто, матеріалами справи документально підтверджено, що ОСОБА_1 отримав захворювання, яке пов'язано із захистом Батьківщини.
Разом з тим, згідно з виписками з медичних карток хворого та епікризом, що вказані вище, позивач у зв'язку з отриманим захворюванням, яке пов'язане із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в наступні періоди: з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023.
Вищевикладене, на переконання суду першої інстанції свідчить, що у розумінні п.1 Постанови №168 позивач вважається особою, яка у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (включаючи час переміщення), а відтак має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні, а саме за періоди: з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023.
Крім того, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 №4482, у зв'язку із поверненням позивача для проходження військової служби, його поновлено на військовій службі з 23.11.2023 та за час лікування наказано виплатити грошове забезпечення, а саме: за період з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023; з 10.07.2023 по 13.07.2023 та щомісячну премію за січень 2023 року та березень 2023 року в повному обсязі (а.с. 62 зворот - 63).
З огляду на викладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу належне грошове забезпечення за час лікування, а саме: за період з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023; з 10.07.2023 по 13.07.2023, не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем самостійно вчинено дії щодо нарахування позивачу грошового забезпечення за вказаний період.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за проміжок часу з 28.12.2022 по 31.12.2023 за виключенням вищевказаних періодів перебування позивача на стаціонарному лікуванні (з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023), суд першої інстанції зазначив, що відповідно до наказу №127 від 15.01.2023 "Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини старшим солдатом ОСОБА_1 ", в ході проведення службового розслідування встановлено, що позивач 28.12.2022 самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 без поважних причин.
За результатами службового розслідування позивачу оголошено «сувору догану» та призупинено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди на час самовільного залишення військової частини, а саме з 28.12.2022 по день повернення до військової частини (а.с. 61-62).
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 №4482, у зв'язку з повернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 , відповідачем прийнято рішення не виплачувати позивачу грошове забезпечення за періоди незаконної відсутності на військовій службі (23.02.2023, з 05.04.2023 по 30.04.2023, з 29.05.2023 по 30.06.2023, з 30.06.2023 по 09.07.2023, з 14.07.2023 по 22.11.2023).
Доказів оскарження чи скасування вищевказаних наказів військової частини НОМЕР_1 позивачем суду не надано, протилежного не встановлено.
Таким чином, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав, визначених чинними нормами права, про включення позивача до наказів про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди в період з 28.12.2022 по 31.12.2023 за виключенням періодів перебування позивача на стаціонарному лікуванні (з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023). З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволенні таких вимог слід відмовити. Тобто, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тобто, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч.1 ст.1-1 та ст.1-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 та надалі строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до п.2-1 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Згідно з п.5 Постанови № 168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
В окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29, Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Пунктом 4 цього ж окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.
У підставах про видання таких довідок обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Надати право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24.02.2022.
Пунктом 14 Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 передбачено, що це доручення застосовувати з 01.06.2022 (крім абзацу третього пункту 1, абзацу четвертого пункту 7 та підпункту 9.11 пункту 9 (в частині виплати додаткової винагороди військовослужбовцям за час проходження підготовки (навчання) за кордоном щодо порядку застосування, обслуговування та ремонту різних видів озброєння та військової/спеціальної техніки) цього доручення, які застосовувати з 24.02.2022).
Тобто, зазначене Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 видане Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, застосовується з 01.06.2022 (крім окремих випадків, коли положення цього акта застосовуються з 24.02.2022).
При цьому абзацом 4 пункту 5 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29 надано право керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп включати до довідок про безпосередню участь у бойових діях або заходах терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
При цьому, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, на підставі яких керівником органу військового управління видається довідка про дні безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах.
З наведеного слідує, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справах №560/3159/23 та № 560/3141/23, а також від 11 квітня 2024 року у справі №560/3153/23.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки №1/691/1 від 18.02.2023 ОСОБА_1 в період з 08.12.2022 по 28.12.2022 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в районах н.п. Бахмут, н.п. Яковлівка Донецька область.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №5691 від 13.07.2023, за результатами проведеного медичного огляду ВЛК Військової частини НОМЕР_2 , 13.07.2023, встановлено, що захворювання ОСОБА_1 (діагноз - стійкий помірно виражений тривожно-депресивний розлад з інсомнією внаслідок перенесеної гострої реакції на стрес, з проявами емоційно-вольовою нестійкістю), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 46).
Разом з цим, ч.1 абз.4 п.1 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до п.11 ст.10-1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
При цьому, відповідно до абз.2 ст.4 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Крім того, відповідно до ч.10 ст.2 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до п.1.1 гл.1 р.І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 29.12.2022 направлений для стаціонарного лікування (довідка №39 від 29.12.2022 в/ч НОМЕР_2 ), з 29.12.2022 по 23.01.2023 перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.28).
24.01.2023 направлений на стаціонарне лікування (довідка №408 від 24.01.2023 в/ч НОМЕР_2 ), з 25.01.2023 по 22.02.2023 перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.30).
24.02.2023 направлений на обстеження та лікування (направлення №1381 від 24.02.2023 в/ч НОМЕР_2 ), з 24.02.2023 по 06.03.2023 та з 06.03.2023 по 04.04.2023 перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.32, 34).
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що з 01.05.2023 по 29.05.2023 позивач також перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.36).
Також, як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4482 від 30.12.2023, а саме п.5 резолютивної частини наказу, ОСОБА_1 був законно відсутнім (перебував на лікарняному) у період з 29.12.2022 по 22.02.2023, з 24.02.2023 по 04.04.2023, з 01.05.2023 по 29.05.2023, з 10.07.2023 по 13.07.2023 (а.с.63 з.с.).
Отже, враховуючи вказане та матеріали справи, колегія суддів зазначає, що факти перебування на стаціонарному лікуванні сторонами не заперечується. та згідно з п.8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4482 від 30.12.2023 зобов'язано виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 29.12.2022 по 22.02.2023, з 24.02.2023 по 04.04.2023, з 01.05.2023 по 29.05.2023, з 10.07.2023 по 13.07.2023.
Проте, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 №4482, у зв'язку з повернення позивача до військової частини НОМЕР_1 , відповідачем прийнято рішення не виплачувати позивачу грошове забезпечення за періоди незаконної відсутності на військовій службі (23.02.2023, з 05.04.2023 по 30.04.2023, з 29.05.2023 по 30.06.2023, з 30.06.2023 по 09.07.2023, з 14.07.2023 по 22.11.2023).
Крім того, за результатами службового розслідування позивачу оголошено «сувору догану» та призупинено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди на час самовільного залишення військової частини, а саме з 28.12.2022 по день повернення до військової частини (а.с.61-62).
Як вірно вказав суд першої інстанції матеріали справи не містять інформації щодо скасування вказаних наказів.
Згідно з абз.2 п.5 розділу XVI Порядку №260 визначено що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у випадках невиходу на службу без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Відповідно до п.14 Розділу XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, Міністром оборони України видано окреме доручення №912/з/29 від 23.06.2022.
Відповідно до ч.2 п.5 окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини.
За містом п.9 окремого доручення визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включати військовослужбовців, які: 9.4. Самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність підстав, визначених чинними нормами права, про включення позивача до наказів про виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди в період з 28.12.2022 по 31.12.2023 за виключенням періодів перебування позивача на стаціонарному лікуванні (з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023 та з 10.07.2023 по 13.07.2023).
Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно з матеріалами справи, довідка про обставини травми сторонами не надавалась, її наявність сторонами не зазначається.
Згідно з п.21.7 глави 21 розділу II Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва).
Прийняття постанов про причинний зв'язок з військовою службою травм (поранень, контузій, каліцтв), одержаних особами, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, здійснюється на підставі обставин, зазначених у тому числі в документах (журналах), передбачених наказом Міністерства внутрішніх справ України та МОЗ України від 06 липня 2016 року № 612/679 «Про порядок обліку фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров'я осіб у зв'язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів і підрозділів поліції», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2016 року за № 1051/29181, а також медичної документації про звернення за медичною допомогою з приводу одержаних травм (поранень, контузій, каліцтв).
Крім того, відповідно до пп."д" п.21.5 глави 21 розділу II Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
Згідно з пп."а" п.21.5 глави 21 розділу II Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
Разом з тим, як вже зазначалось судом, абз.5, 6 п.1 Постанови № 168, передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, з урахуванням вказаного вище, довідки ВЛК №5691 від 13.07.2023, причинний зв'язок щодо позивача визначений як «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини». В свою чергу, виплата здійснюється лише у випадку "Поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини", що передбачено Постановою №168.
На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо доводів апелянта в частині строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 1-2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21.
Також, колегія суддів звертає увагу, що ст.234 КЗпП України передбачала, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з п.1 Постановою КМ України №651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто, карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 діяв на території України до 01.07.2023.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що за даних обставин та звернення до суду в межах ч.2 ст.233 КЗпП України (виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні) мало місце до 02.10.2023 включно (з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 18.01.2024 (а.с.1).
Однак, колегія суддів звертає увагу, що законодавець в ст.233 КЗпП України пов'язав початок перебігу строку звернення до суду (в межах даних правовідносин) з моменту коли особа дізналась або повина була дізнатися про порушення свого права.
В свою чергу, факти перебування позивача на стаціонарному лікуванні та прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 №4482, сторонами не заперечуються. Як вказувалось судом вище, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 №4482 визначено періоди виплати грошового забезпечення позивача та періоди невиплати додаткової винагороди і грошового забезпечення позивача.
Тобто, з урахуванням обставин справи перебіг строку звернення до суду розпочався саме з моменту ознайомлення позивача з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 №4482 і станом на момент звернення до суду не був пропущений, а тому доводи апелянта в цій частині не знаходять свого підтвердження.
Разом з цим, у даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100000 грн, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за періоди: з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини та зобовяязання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороди, збільшену до 100000 грн, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за періоди: з 29.12.2022 по 22.02.2023; з 24.02.2023 по 04.04.2023; з 01.05.2023 по 29.05.2023, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, оскільки причинний зв'язок, в довідці ВЛК №5691 від 13.07.2023 щодо позивача визначений як «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини». В свою чергу, виплата здійснюється лише у випадку "Поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини", що передбачено Постановою №168.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування усіх обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в оскаржуваній частині.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року скасувати в частині задоволених вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.