Справа № 620/13591/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
23 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.
суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі,
08.09.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - позивач, апелянт) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 18 665, 35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що невідшкодування на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем суми витрат, пов'язаних з його утриманням в академії, тягне за собою порушення економічних і оборонних інтересів держави.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 у задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував позицію тим, що Велика Палата Верховного Суду сформулювала позицію з огляду на те, що суперечливе і неоднозначне регулювання спірних відносин порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Отже, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у цій справі застосуванню підлягають саме норми Порядку №260, а не Порядку №964, а тому суд дійшов висновку, що виплачене відповідачу за час навчання грошове забезпечення відшкодуванню не підлягає.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 року у справі № 620/13591/23 в повному обсязі, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в повному обсязі.
Апелянт наполягає на тому, що аналізуючи положення Порядку №260 та Постанови №964 суд помилково дійшов висновку про різне регулювання спірних правовідносин Порядком №260 та Постановою №964; проаналізувавши положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядку №260, Порядку №964 у правовідносинах щодо відшкодування курсантами витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі слід керуватися Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядком №964, оскільки Порядок №260 не охоплює відносини щодо відшкодування витрат пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Додатково апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 400/4280/20, згідно з якою механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок № 964.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу до суду не подано.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.08.2018 №393 відповідача зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до Військової академій та на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.08.2018 № 58-РС призначено на посаду курсанта.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.08.2018 №178 відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 27.08.2018 зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.
20.07.2017 між Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 та курсантом ОСОБА_1 укладений контракт на час навчання до присвоєння військового звання «лейтенант».
Згідно з укладеним контрактом, відповідач взяв на себе зобов'язання мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов'язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом; продовжувати подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше п'яти років після закінчення навчання; відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до командування ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом про відрахування з навчання у Військовій академії через небажання продовжувати навчання.
Про порядок відшкодування курсантами витрат пов'язаних з утриманням курсантів ОСОБА_1 попереджений.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2018 №81-РС згідно рапорту та на підставі протоколу Вченої ради ІНФОРМАЦІЯ_1 №2 від 27.09.2018 солдата ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів «через небажання продовжувати навчання», розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
Відповідно до довідки-розрахунку від 02.11.2018 №1/55/1320, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 , у ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 18 665 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн 35 коп.
07.08.2023 ОСОБА_1 направлено вимогу-пропозицію про порядок та строки відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від 07.08.2023 №26/1/58.
У відповідності до вимоги-пропозиції ОСОБА_1 було запропоновано протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги, сплатити суму заборгованості на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 18 665 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн 35 коп.
Разом з тим, добровільного переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача в рахунок існуючої заборгованості відповідач не здійснив, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Пунктом 1 Порядку "Про відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964) визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.
Згідно з пунктом 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та відповідно до Порядку розрахунку витрат, який установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Так, положеннями частини 10 статті 25 закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачений обов'язок громадян, яких відраховано з військових навчальних закладів Збройних Сил України через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, відшкодувати витрати, пов'язані з їх утриманням відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 3 та 4 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Нормами пункту 6 Порядку №964 визначено, що витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
На виконання пункту 3 Порядку №964 був виданий спільний наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 та затверджений "Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах", яким врегульований механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання).
Згідно з пунктом 7 Порядку №964 відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання відшкодовують витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах та Порядку відшкодування №964, розрахунок фактичних витрат, здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
За змістом пункту 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Положеннями пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби.
Згідно з пунктом 2.1.4. Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
Відповідно до пункту 2.1.6. Порядку розрахунку витрат до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов'язки передбачені чинним законодавством України та контрактом.
Відповідно до довідки-розрахунку від 02.11.2018 №1/55/1320, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 , у ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 18665 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн 35 коп.
Згідно з укладеним контрактом від 20.07.2017 відповідач взяв на себе зобов'язання мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов'язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом; продовжувати подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше п'яти років після закінчення навчання; відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Однак, відповідач не надав документ про сплату боргу з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в сумі 18 665 грн 35 коп.
Судом встановлено, що розрахована позивачем сума витрат на утримання відповідача у навчальному закладі в розмірі 18 665 грн 35 коп. узгоджується з приписами Порядку № 964 та Порядком розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Разом з тим, відповідач підписав контракт, згідно з яким добровільно взяв на себе зобов'язання в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу.
При цьому, колегія суддів враховує, що доказів відшкодування відповідачем витрат на його утримання у вищому військовому навчальному закладі, як станом на дату звернення позивача із даним позовом так і станом на дату розгляду даної справи судом першої інстанції, відповідачем до суду не подано.
Колегія суддів визнає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особа №260 від 07.06.2018, а не Порядку №964, а тому виплачене відповідачу за час навчання грошове забезпечення відшкодуванню не підлягає, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 06.04.2023 у справі № 400/4280/20 порядок нарахування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах врегульовано приписами Порядку № 964.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що грошове забезпечення виплачувалось відповідачу саме як військовослужбовцю, а не як курсанту.
Аналогічна правова позиція викладені у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 460/961/19, від 25.05.2023 у справі № 420/3813/19.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості із відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 18 665,35 грн відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, надаючи оцінку всім іншим доводам апелянта, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не повно встановлені обставини у справі, через що неправильно вирішив справу за суттю вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 311, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання - скасувати та постановити нове рішення.
Адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 18 665,35 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.
Судді: Черпак Ю.К.
Штульман І.В.