Справа № 320/24598/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
23 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.
суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
18 липня 2023 року до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (далі - позивач) із позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, апелянт), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000071/2 від 07 березня 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній митній декларацій ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023 року, до якої додавалися всі необхідні документи для підтвердження ціни.
На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв вищезазначене рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів. Позивач зазначає, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач зазначає про необґрунтованість рішення відповідача про коригування митної вартості товарів. Вважає дії митного органу неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та від 05 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку письмового провадження.
24 вересня 2024 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого наполягає на залишенні без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, ТОВ «Віта-Текс» (місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульвар Кольцова, 17В, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване як юридична особа 15 серпня 2006 року, номер запису 1 072 102 0000 007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ «Віта-Текс» 17 вересня 2019 року був укладений договір купівлі-продажу №KPI/786/1112/19 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини й текстильні вироби виробництва Ісламської Республіки Пакистан, а також інших країн.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, якщо інше не передбачено договором.
Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR м. Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
Оплата за товар здійснюється позивачем шляхом внесення передоплати в розмірі 100% (сто відсотків) вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
Продавець та позивач 28 грудня 2022 року уклали додаток №KPI/786/1112/19/122/1 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець зобов'язався поставити позивачу, а позивач прийняти наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистану (далі - товар): тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30*30/76*68, завширшки 220 см, у кількості 4 380 кг, 16 210 погонних метрів, за ціною 3,05 долари США за 1 кг.
Загальна вартість товару згідно з пунктами 1, 2.1 та 3.1 додатку та інвойсом №KPI/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року склала 13 359,00 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є продавець.
Відповідно до пункту 4 додатку оплата за товар здійснюється позивачем шляхом сплати 100% вартості товару до 31 березня 2023 року включно.
Позивач 07 березня 2023 року подав до Київської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023 року загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала 13 359,00 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна.
Позивачем до Київської митниці разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023 року подано, зокрема такі документи: пакувальний лист продавця на товар б/н від 29 грудня 2022 року (0271); рахунок-фактуру (інвойс) №KPI/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року (0380); міжнародну товарно-транспортну накладну №2301036/2 від 03 березня 2023 року (0730); прайс-лист продавця б/н від 29 грудня 2022 року (3014); додаток (4103); додаткову угоду №2 від 29 січня 2020 року до договору (4103); договір (4104); технічні умови продавця б/н від 29 грудня 2022 року (9000).
Після подання вказаної митної декларації 07 березня 2023 року декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів, а саме: 1) за наявності - платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписки з бухгалтерської документації (видаткових накладних, калькуляції тощо); 3) копії митної декларації країни відправлення із врахуванням статті 254 Митного кодексу України; 4) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, що стосуються даної партії товару (з обов'язковим відображенням/документальним підтвердженням якісних характеристик товару, які впливають на ціну); 6) транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) інших наявних у позивача документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.
Позивачем 07 березня 2023 року надано додаткові пояснення разом із супровідним листом №0703/23-01 від 07 березня 2023 року (далі - лист).
Так, позивач надав відповідачу наступні пояснення та інформацію:
1) щодо платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації (видаткових накладних, калькуляції тощо) - позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 4 додатку передбачено наступні умови оплати за товар, а саме, що оплата здійснюється позивачем шляхом сплати 100% вартості товару до 31 березня 2023 року включно. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов'язані з банківським переказом за поставку товару, несе позивач; інвойс №KPI/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року станом на день підписання листа був неоплаченим, а відтак позивач не міг надати витребувані банківські платіжні документи щодо товару в силу відсутності останніх.
Позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які інші платіжні та/або бухгалтерські документи, пов'язані з поставкою спірного товару, адже сам товар не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача та не був випущений у вільний обіг; позивач також повідомив відповідачу про відсутність у нього калькуляції, витребуваної в запиті відповідача, адже такий документ не надався йому продавцем;
2) щодо копії митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 Митного кодексу України, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 Митного кодексу України покладають на позивача обов'язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача; позивач повідомив, що ним до митного оформлення товару в довідкових цілях було надано відповідачу фотокопії експертних висновків, виданих Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», які стосуються інших (аналогічних) товарів, придбаних позивачем за договором у продавця;
3) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару - позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару, крім того прайс-листа продавця б/н від 29.12.2022, який було надано позивачем разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023 року; позивач звернув увагу відповідача, що він міг надати відповідачу лише той прайс-лист виробника товару, який є в його наявності; чинне законодавство не містить обов'язкової форми прайс-листа та кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною; позивач зауважив, що відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України надання прайс-листа позивачем у відповідь на запит ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов'язок щодо надання прайс-листа виникає в позивача лише за умови його наявності в позивача; прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України; що стосується твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив те, що товар є стоковим, то позивач звернув увагу відповідача на те, що в додатку та інвойсі №КРІ/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року, який є первинним документом бухгалтерського обліку, міститься підтвердження того, що товар є стоковим, що, на думку позивача, є більш, ніж достатнім для ідентифікації товару; аналогічне підтвердження міститься і в пакувальному листі продавця на товар б/н від 29 грудня 2022 року, наданому позивачем разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023 року.
При цьому позивач зауважив відповідачу, що не зазначення продавцем у його технічних умовах на товар б/н від 29 грудня 2022 року того, що він є стоковим, пояснюється тим, що така характеристика товару як стоковість є економічною характеристикою, а не якісною (технічною), яка вказує на те, що придбаний позивачем товар не було продано в період попиту покупцям; що ж стосується твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив сортність товару, то позивач звернув увагу на те, що товар, який постачався, не було класифіковано продавцем на його сортність, а приналежність товару до певного сорту не впливає та не може вплинути на розмір митної вартості товару;
4) щодо транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, документів, що підтверджують витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних із їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрат щодо проходження експортних митних процедур, - позивач зазначив, що він разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07.03.2023 надав відповідачу, зокрема, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №2301036/2 від 03.03.2023 у тому вигляді, в якому цей документ був отриманий від перевізника продавця; відповідно до пункту 2.1 додатку товар відвантажується змішаним транспортом на умовах СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010) та навів витяг зі статей А.3, А.4, А.6 та Б.6 Розділу СРТ; відповідно до пункту 5-7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.
Позивач зауважив відповідачу, що законодавець у частині десятій статті 58 Митного кодексу України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені на його транспортування до місця ввезення на митну територію України, витрати, понесені на його навантаження, вивантаження та обробку, пов'язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та на страхування товару. Такою умовою є не включення таких витрат до ціни товару; відповідно до пункту 3.2 додатку продавець та позивач погодили, що ціна товару, зазначена в пункті 3.1 додатку, з урахуванням положень пункту 2.1 включає також в себе вартість товару, його упаковки, маркування та доставки.
Як наслідок, позивач звернув увагу відповідача на те, що вартість витрат, пов'язаних із транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України, витрат, понесених на навантаження, вивантаження та обробку товару, пов'язаних із його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, вартість витрат щодо проходження експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягали сплаті при експорті товару, на умовах поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010) були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов'язок щодо забезпечення транспортування товару, його навантаження, вивантаження та обробки, пов'язаних із транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України, щодо сплати необхідних зборів при здійсненні експортних митних процедур, а відтак позивач не повинен був додатково надавати відповідачу документи, які підтверджують такі витрати, адже вони були включені до ціни товару та не підлягають додатковому виокремленню та включенню до митної вартості товару;
5) щодо судових рішень, зазначених у графі 44 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023 року, - позивач повідомив відповідачу, що він надав останньому разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023 року для ознайомлення фотокопії рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року в адміністративній справі №320/6523/20, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року в адміністративній справі №320/6523/20, та рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року в адміністративній справі №320/8559/20, яке набрало законної сили відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року в адміністративній справі №320/8559/20, що стосуються попередніх поставок позивача в рамках договору та підтверджують заявлений рівень митної вартості товарів, раніше ввезених позивачем за договором (товарна позиція відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності 5513410000 в розмірі 3,05 доларів США за 1 кг).
Відповідач 07 березня 2023 року прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000071/2, так як за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023 року ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; в інвойсі №KPI/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року зазначено, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим у період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару; у наданих до митного оформлення технічних умовах б/н від 29 грудня 2022 року не зазначено, що товар є стоковим.
Отже, відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутні дані щодо встановлення його сортності, що в свою чергу впливає на ціну товару.
Відповідно пункту 4 додатку передбачено оплату за товар 100%. При цьому не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар. В інвойсі №KPI/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року умови та термін оплати за товар не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні.
За умовами терміну CРТ на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту, включення до вартості товару такої складової як «навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України», але в пункті 3.1 договору зазначено, що вартість товару включає: вартість товару, пакування, маркування, доставку. Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Таким чином відсутні відомості щодо включення складових митної вартості, а саме очищенню товару для експорту, вартості навантаження, вивантаження та обробки товарів до ціни товару та не додані до митної вартості та відповідно до декларації митної вартості.
Надані висновки ДЗІ №113/31 від 18 січня 2023 року, №113/24 від 11 січня 2022 року стосуються інших партій товарів (у висновку відсутні посилання на комерційні документи, що стосуються даної партії товару), що не дає можливості ідентифікувати їх із даною партією товарів, тому не можуть однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які в ньому наводяться, та носять виключно інформаційний характер.
Митний орган також зазначив, що вказані в графі 44 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023 року судові рішення стосується справи, яку неможливо ідентифікувати з заявленими в митній декларації відомостями.
У зв'язку з цим декларанту відповідно до статті 53 Митного кодексу України запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Декларантом не виконано вимогу пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом повідомлено митний орган про неможливість подання додаткових документів, тобто декларантом не вжито заходів, встановлених частиною другою статті 52, частиною третьою статті 53, статтею 58 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. У зв'язку із зазначеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило.
За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59 та 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62 та 63 Митного кодексу України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.
У відповідності до Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №476 від 01 липня 2021 року, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів із рівнями митної вартості товарів, схожих за описом та країною походження товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - митна декларація №500020/2023/1407 від 31 січня 2023 року (вартість товару згідно з джерелом інформації - 5,86 доларів США за 1 кг).
Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини восьмої статті 57 та частини першої статті 55 Митного кодексу України, можливо застосувати «резервний» метод відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості. Таким чином, між митними органами та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Після цього митним органом відповідно до пункту 1 частини одинадцятої та частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України було відмовлено в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023 року у зв'язку з прийняттям рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000071/2 від 07 березня 2023 року.
При прийнятті відмови посадовою особою митного органу - головним державним інспектором Київської митниці ОСОБА_1 була заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000223 від 07 березня 2023 року, примірник якої невідкладно було вручено (надіслано) декларанту.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 Митного кодексу України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380603078U5 від 07 березня 2023 року та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 90 035,62 грн.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями про коригування митної вартості, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000071/2 від 07 березня 2023 року лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів; товар за митною декларацією №23UA500020001407U3 від 31 січня 2023 року постачався на умовах CPT м. Одеса, Україна та був ввезений на митну територію України через Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, в той час як спірний товар позивача постачався на умовах CPT м. Київ, Україна та був ввезений на митну територію України через Волинську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у маршрутах поставки спірного та референтного товарів.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000071/2 від 07 березня 2023 року протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача. Наведене свідчить, що винесене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню. Право позивача порушено. Отже, позовна вимога є обґрунтованою, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно приписів пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною 1 статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина 2 статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до приписів частини 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 Митного кодексу України).
У силу норм пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 Митного кодексу України).
Водночас, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15, згідно якої, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Згідно з нормами статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.
З вищенаведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше.
Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені приписи митного законодавства зобов'язують суб'єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обґрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб'єктом господарювання зобов'язання.
Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Так, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). У свою чергу, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Варто звернути увагу на те, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вже зазначалось вище, відповідно до приписів частин 1, 2, 5-8 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено статтею 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
За змістом апеляційної скарги відповідач наполягає на тому, що ним було зазначено про чіткі розбіжності, які містилися в поданих документах, а також зазначає, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
Відповідно до фактичних обставин справи, продавець - Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанія, зареєстрована в Ісламській Республіці Пакистан та позивач 28 грудня 2022 року уклали додаток №KPI/786/1112/19/122/1 до договору, відповідно до пункту 1 якого продавець зобов'язався поставити позивачу, а позивач прийняти наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистану: тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30*30/76*68, завширшки 220 см, у кількості 4 380 кг, 16 210 погонних метрів, за ціною 3,05 долари США за 1 кг.
Загальна вартість товару згідно з пунктами 1, 2.1 та 3.1 додатку та інвойсом №KPI/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року склала 13 359,00 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є продавець.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що воно не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою митною декларацією.
Апелянт наголошує на тому, що документи надані позивачем не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, однак конкретного переліку документів та суперечностей числових значень апелянтом не зазначено.
Твердження апелянта про відсутність відомостей щодо включення складових митної вартості, а саме очищенню товару для експорту, вартості навантаження, вивантаження та обробки товарів до ціни товару та не додані до митної вартості відповідно до декларації митної вартості спростовуються наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 2.1 додатку продавець- Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанія, зареєстрована в Ісламській Республіці Пакистан зобов'язався відвантажити товар позивачу на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) змішаним транспортом.
У відповідності до пункту 3.2 додатку ціна товару, зазначена в пункту 3.1 додатку, з урахуванням положень пункту 2.1 додатку (умов поставки товару CPT м. Київ, Україна) включає також у себе вартість товару, його пакування, маркування та доставку.
Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.
Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.
Продавець також зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.
В обов'язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
При цьому умови поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) не передбачають зобов'язань продавця та покупця щодо страхування товару, який постачається.
На підставі вищенаведеного колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апелянта в даній частині, оскільки за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладались обов'язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Києва, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов'язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою товару при його транспортуванні до м. Києва, Україна.
В частині доводів апелянта про те, що надані позивачем відомості щодо витрат на транспортування не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частин 2, 21 статті 58 Митного кодексу України спростовуються наступним.
Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України визначено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 21 статті 58 Митного кодексу України визначено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Апеляційним судом досліджено договір, додаткову угоду №2 від 29 січня 2020 року до договору, додаток, в пункті 3.1 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №KPI/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT м. Київ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 13 359,00 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023 року.
З урахуванням вищенаведеного, доводи апелянта про те, що надані позивачем відомості щодо витрат на транспортування не підтверджені належним чином та не піддаються обчисленню та перевірці є безпідставними.
Надаючи оцінку посиланням апелянта на те, що позивачем не включено до митної вартості додаткових витрат понесених ним під час транзитного транспортування товару від морського порту Гданськ Польща до кордону України, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 2.1, 3.1 та 4 додатку до договору, продавець зобов'язаний відвантажити товар умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) змішаним транспортом, а саме: морським транспортом до порту м. Гданська, Республіка Польща з подальшою доставкою товару автомобільним транспортом до м. Києва, Україна.
Загальна вартість товару згідно з пунктами 1, 2.1 та 3.1 додатку та інвойсом №KPI/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року склала 13 359,00 доларів США.
У відповідності до пункту 3.2 додатку ціна товару, зазначена в пункту 3.1 додатку, з урахуванням положень пункту 2.1 додатку (умов поставки товару CPT м. Київ, Україна) включає також у себе вартість товару, його пакування, маркування та доставку.
З вищенаведеного вбачається, що витрати понесені позивачем під час транзитного транспортування товару від морського порту Гданськ Польща до кордону України включені до загальної вартості товару на підставі пункту 3.2 додатку до договору, відтак наведене спростовує доводи апелянта у даній частині.
Разом з тим, у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Висновки апелянта про те, що декларантом до митного оформлення не надавались платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, тому неможливо визначити, чи здійснювалась оплата за товар, яка б підтверджувалась банківськими платіжними документами, колегією суддів відхиляються, оскільки позивачем повідомлено інформацію про те, що у пункті 4 інвойсу №KPI/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року визначено умови оплати за спірний товар до 31 березня 2023 року включно.
Крім того, позивач у листі №0703/23-01 від 07 березня 2023 року повідомив відповідачу, що інвойс №KPI/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року був неоплаченим, оскільки термін оплати триває до 31 березня 2023 року включно, що в свою чергу спростовує можливість надання позивачем банківських платіжних документів про оплату товару під час його митного оформлення (07 березня 2023 року).
Вищенаведеним спростовуються доводи апелянта про відсутність в інвойсі від 29 грудня 2022 року №KPI/786/10548/1/2022 інформації про умови та термін оплати за товар, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.
Суд зазначає, що доводи відповідача про необхідність витребування інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, що необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації та банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, спростовуються наявними у справі документами, а саме: митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380602989U0 від 07 березня 2023, пакувальним листом продавця на товар б/н від 29 грудня 2022 року; рахунком-фактурою (інвойс) №KPI/786/10548/1/2022 від 29 грудня 2022 року; міжнародною товарно-транспортною накладною №2301036/2 від 03 березня 2023 року; прайс-листом продавця б/н від 29 грудня 2022 року; додатковою угодою №2 від 29 січня 2020 року до договору; технічними умовами продавця б/н від 29 грудня 2022 року.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що документи, витребувані апелянтом носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Разом з тим, позивач у листі №0703/23-01 від 07 березня 2023 року повідомив відповідача про те, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які інші платіжні та/або бухгалтерські документи, пов'язані з поставкою спірного товару, адже сам товар не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача та не був випущений у вільний обіг. Позивач також повідомив відповідачу про відсутність у нього калькуляції, витребуваної в запиті відповідача, адже такий документ не надався йому продавцем.
Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості й має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Втім, не надання документів, які об'єктивно відсутні у позивача, та враховуючи обізнаність відповідача про дані обставини, не може трактуватись як неналежне виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що з наданих позивачем до митного оформлення документів неможливо встановити строк для оплати спірного товару, адже відповідно до умов договору термін оплати становить до 31 березня 2023 року включно.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається відсутність заперечень апелянта щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а тому колегія суддів не перевіряє застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у цій частині судового рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з приписами частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.
Судді: Черпак Ю.К.
Штульман І.В.