Справа № 320/2203/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
23 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Маринчак Н.Є.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
01 лютого 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії №1329 від 29 вересня 2022 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про утримання надміру виплачених сум пенсії №1329 від 29 вересня 2022 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 992,40 гривень.
06 квітня 2024 року представником ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення стосовно вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 16500 гривень.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №320/2203/23 - задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12500 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16). В іншій частині - відмовлено.
Приймаючи додаткове рішення про часткове задоволення клопотання представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що з акта про виконання робіт (надання послуг) від 04 квітня 2023 вбачається, що до складу наданих послуг увійшли аналіз документів (2000 грн) та консультація щодо справи (2000 грн) їх складу увійшли такі послуги, як, наприклад, пошук та аналіз законодавства, роз'яснень та судової практики тощо. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що такі дії представників не відповідають ознакам неминучості їх понесення, оскільки, по-перше, представником позивача до складу витрат включена вартість інших дій, які фактично охоплюють необхідність таких підготовчих дій, зокрема, послуги з підготовки та подання до суду позовної заяви та відповідного пакету документів тощо.
Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 відмовити повністю, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати за надання правничої допомоги.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Разом з тим, протягом визначеного частиною першою статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України шістдесятиденного строку суд не має можливості розглянути наявний спір з огляду на необхідність з'ясування додаткових обставин та дослідження матеріалів справи.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 23 жовтня 2024 року.
З огляду на викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції від 31 травня 2024 року, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, мотивуючи це слідуючим.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне адміністративне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).
Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини третьої статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четвертої статті 134 КАС України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як вбачається з матеріалів справи, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Гаращенко І.В. позивачу ОСОБА_1 надано до суду наступні копії документів: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №5373 від 19 квітня 2013 року; ордеру про надання правової (правничої) допомоги серія АА №126076 від 21 грудня 2022 року; договору про надання правової допомоги №12/12/22 від 12 грудня 2022 року; додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №12/12/22 від 12 грудня 2022 року; акта про виконання робіт (надання послуг) до Договору про надання правової допомоги №12/12/22 від 12 грудня 2022 року від 04 квітня 2023 року.
Пунктом 2.1 Договору про надання правової допомоги №12/12/22 від 12 грудня 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням "Правозахисник" за цим договором Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати правову допомогу клієнту на підставах, в порядку і обсязі, визначеному у Договорі за погодженням сторін, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити її у встановленому цим договором порядку.
Так, в Додатку №1 від 12 грудня 2022 року до Договору про надання правової допомоги №12/12/22 від 12 грудня 2022 року сторони погодили розцінки за послуги з надання правової допомоги щодо справи про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №1329 від 29 вересня 2022 року, зокрема:
Аналіз документів - вартість за одну годину 1000 грн - кількість 2 год - 2000 грн;
Консультація щодо справи - вартість за годину 1000 грн - кількість 2 год - 2000 грн;
Підготовка і подання позовної заяви - вартість 10000 грн;
Судові засідання - вартість за годину 1,500 грн - кількість 2 год - 3000 грн. Всього 17000 грн.
04 квітня 2023 року сторонами було підписано Акт про виконання робіт (надання послуг) до Договору про надання правової допомоги №12/12/22 від 12 грудня 2022 року. згідно якого адвокат Гаращенко І.В. на умовах договору надав, а клієнт ОСОБА_1 отримав наступні послуги щодо судової справи про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про утримання надміру виплачених сум пенсії №1329 від 29 вересня 2022 року:
аналіз документів - вартість за одну годину 1000 грн - кількість 2 год - 2000 грн;
консультація щодо справи - вартість за годину 1000,00 грн - кількість 2 год - 2000 грн;
підготовка і подання позовної заяви - 1 документ вартість 10000 грн;
відповідь на відзив від 27 лютого 2023 року - 1 документ 1000 грн;
Судові засідання (04 квітня 2023 року) - вартість за годину 1,500 грн - кількість 1 год - 1500 грн. Всього 16500 грн.
Судом першої інстанції зазначено і з цим погоджується суд апеляційної інстанції, що з акта про виконання робіт (надання послуг) від 04 квітня 2023 року вбачається, що до складу наданих послуг увійшли аналіз документів (2000 грн) та консультація щодо справи (2000 грн) їх складу увійшли такі послуги, як, наприклад, пошук та аналіз законодавства, роз'яснень та судової практики тощо.
Отже, такі дії представників позивача не відповідають ознакам неминучості їх понесення, оскільки, по-перше, представником позивача до складу витрат включена вартість інших дій, які фактично охоплюють необхідність таких підготовчих дій, зокрема, послуги з підготовки та подання до суду позовної заяви та відповідного пакету документів тощо.
Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08 квітня 2021 року по справі №922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Щодо твердження представника відповідача в апеляційній скарзі про відмову в задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем таких послуг, колегія суддів Шостого апеляційного суду зазначає слідуюче.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №813/481/18 зроблено такий висновок: «Зважаючи на положення частини 7 статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року №01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті».
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року по справі №280/2635/20, в якій зазначено, що «КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів - суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року в справі №160/15983/20.
Враховуючи викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі №320/2203/23 у розмірі 12500 грн.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі №320/2203/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Н.Є. Маринчак
Ю.К. Черпак