П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21848/23
Головуючий І інстанції: Свида Л.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
за участю секретаря - Брижкіної І.О., представників позивача - Губської Х.Ю. та Батуріної Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 06.05.2024р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення моральної шкоди, -
21.08.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до УПП в Одеській області ДПП, в якому, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати накази начальника УПП в Одеській області ДПП «Про застосування дисциплінарних стягнень» від 02.08.2023р. №723 та від 04.08.2023р. №742 в частині застосування до нього дисциплінарних стягнень у вигляді «догани» та «суворої догани»;
- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що спірними наказами відповідача його - старшого інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та суворої догани. Однак, позивач вважає прийняті накази протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки він не залишав місце несення служби, а здійснював патрулювання в межах визначеної зони оперативного реагування, а матеріали службового розслідування не містять будь-яких доказів, які б поза розумним сумнівом об'єктивно свідчили про несумлінне виконання обов'язків позивачем під час несення служби на кільці Аркадія 01.07.2023р. Щодо не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності, позивач зазначає, що відповідачем не було доведено вчинення водіями порушень ПДР України, а ним особисто здійснювалися лише превентивні заходи щодо водіїв, які мали намір зупинитися у забороненому місці та ці обставини не були зазначені в рапортах щодо залишення квадрату патрулювання і не могли розглядатися в межах цього службового розслідування.
Разом із тим, позивач зазначає, що не вчиняв порушень під час користування портативним відео реєстратором. З моменту початку виконання службових обов'язків, т.б. під час заступання на зміну, позивач отримав вже ввімкнений портативний відеореєстратор та не вимикав його до моменту завершення виконання службових обов'язків. Про факт періодичності відеозаписів позивачу стало відомо лише під час ознайомлення з матеріалами службового розслідування (які також не містять доказів доведення до нього інструкції з користування відео реєстратором чи проведення інструктажів), причина відсутності безперервного відеозапису йому невідома, оскільки він самостійно відеозйомку не зупиняв. Якщо ж відеозаписи не були збережені за певні періоди, то, на думку позивача, це не є наслідком його протиправних дій чи бездіяльності, а може мати місце якесь дистанційне втручання в систему збереження відеозаписів чи його фрагментація відповідальними особами за вивантаження відеозаписів з портативних відео реєстраторів.
Представник відповідача, у свою чергу, надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року (ухваленим у відкритому судовому засіданні) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази начальника УПП в Одеській області ДПП «Про застосування дисциплінарних стягнень» від 02.08.2023р. №723 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани та «Про застосування дисциплінарних стягнень» від 04.08.2023р. №742 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнути з УПП в Одеській області ДПП за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, відповідач 13.06.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
20.06.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2024р. та від 16.09.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін на 02.10.2024р.
16.09.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Представник відповідача (апелянта) у судове засідання суду апеляційної інстанції з невідомих причин не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.
Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу УПП в Одеській області ДПП категорично не визнали та мотивовано наполягали на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - старший лейтенант поліції ОСОБА_1 з 25.01.2018р. проходить службу в УПП в Одеській області ДПП.
Так, відповідно до доручення начальника Управління ПП в Одеській області ДПП від 01.05.2023р. №ВН 8944/41/13/06/03-23 «Про додаткові заходи забезпечення публічного порядку», було затверджено «Схему маршруту пішого патрулювання» та визначено порядок несення служби патрулем на пішому маршруті по вул.Генуезька від вул.Посмітного до «Траси Здоров'я». Кільце «Аркадія» входить до вказаного маршруту патрулювання.
Згідно з розрахунком сил та засобів, а також дислокації сила та засобів, позивач у період з 15:00 год. по 23:00 год. 01.07.2023р. мав виконувати свої обов'язки на кільці «Аркадія» у складі наряду «Океан-0163».
Однак, 02.07.2023р. т.в.о командира роти №6 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 подано до начальника УПП в Одеській області ДПП рапорт (зареєстровано 05.07.2023р.), в якому зазначено про те, що він у складі екіпажу «Океан-0020» о 20:45 год. здійснив перевірку несення служби пішим нарядом «Океан-163», який ніс службу згідно з розстановкою сил та засобів кільце «Аркадія» з 15:00 год. до 23:00 год. у складі, зокрема, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та виявив відсутність останнього на кільці «Аркадія», тобто наряд відійшов від маршруту патрулювання не попередивши нікого.
Крім того, працівниками Відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП подано на ім'я начальника УПП в Одеській області рапорт від 03.07.2023р. №ВН 14708/41/13/03-23, в якому зазначено про те, що 01.07.2023р. о 21:26 год. нарядом «Океан-0015» було виявлено можливе порушення службової дисципліни пішим нарядом «Океан-0163», у складі якого ніс службу старший лейтенант поліції ОСОБА_1 - самовільну зміну маршруту та залишення меж квадрату патрулювання згідно дислокації сил та засобів полку УПП.
На підставі зазначених вище рапортів, керівником УПП в Одеській області винесено наказ від 07.07.2023р. №654 про призначення за цим фактом службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни, зокрема, інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразилося у неналежному виконанні службових обов'язків 01.07.2023р.
Далі, враховуючи висновки службового розслідування про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог Дисциплінарного статуту, «Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України» (затв. наказом МВС від 27.04.2020р. №357), «Посадової інструкції інспектора УПП в Одеській області ДПП» (затв. наказом ДПП від 13.11.2018р. №5112) та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затв. наказом МВС від 07.11.2015р. №1395), дисциплінарною комісією було запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Пунктом 2 наказу начальника УПП в Одеській області ДПП «Про застосування дисциплінарних стягнень» від 02.08.2023р. №723 за вчинення дисциплінарного поступку, що виразився у порушенні вимог п.п.1,2 ч.1 та ч.3 ст.18 п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1,6,13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту, п.п.7 п.2.1 розділу ІІ та п.п.1,10,13 п.3.1 розділу ІІІ «Посадової інструкції інспектора УПП в Одеській області ДПП» (затв. наказом ДПП від 13.11.2018р. №5112), п.13 розділу ХІІІ «Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України» (затв. наказом МВС від 27.04.2020р. №357), абз.2 п.4 розділу 1, п.9 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затв. наказом МВС від 07.11.2015р. №1395), на підставі п.2 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «догани».
Крім того, наказом УПП в Одеській області ДПП від 10.07.2023р. №659 також було призначено службове розслідування з метою встановлення обставин і причин можливого порушення службової дисципліни інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразилось в порушенні 23.06.2023р., 24.06.2023р., 25.06.2023р. вимог «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (затв. наказом МВС від 18.12.2018р. №1026), про що стало відомо з рапорту від 03.07.2023р. №ВН14701/41/13/03-23 окремих працівників відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП.
У відповідності рапорту старшого інспектора ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції та інспектора ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП (зареєстрований 03.07.2023р.) за №ВН14701/41/13/03-23, під час здійснення контролю за дотриманням особовим складом УПП в Одеській області ДПП службової дисципліни, встановлено факти можливого порушення службової дисципліни інспектором взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП Алієвим Е.В. та інспектором взводу №2 роти №4 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП ОСОБА_1 , що виразилося в недотриманні вимог вказаної вище Інструкції.
Зокрема, виконуючи службові обов'язки в складі пішого наряду «Океан-163», позивач частково та вибірково здійснював відеофіксацію на отримані портативні відеореєстратори.
Враховуючи висновки службового розслідування про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог Закону України «Про Національну поліцію», «Посадової інструкції інспектора УПП в Одеській області ДПП» (затв. наказом ДПП від 13.11.2018р. №5112), Дисциплінарного статуту та «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (затв. наказом МВС від 18.12.2018р. №1026), дисциплінарною комісією, з врахуванням наявності діючого дисциплінарного стягнення, було запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани».
Далі, пунктом 2 наказу начальника УПП в Одеській області ДПП «Про застосування дисциплінарних стягнень» від 04.08.2023р. №742 за вчинення дисциплінарного поступку, що виразився у порушенні вимог п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.1 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту п.5 розділу ІІ та п.2 розділу VІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (затв. наказом МВС від 18.12.2018р. №1026), п.п.1,10,13 п.3.1 розділу ІІІ «Посадової інструкції інспектора УПП в Одеській області ДПП» (затв. наказом ДПП від 13.11.2018р. №5112), на підставі п.3 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани».
Вважаючи оскаржувані накази протиправними та такими, що прийняті з порушенням положень діючого законодавства, позивач звернувся до суду із даним позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, із неправомірності та необгрунтовності спірних наказів відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як загальновідомо, 24.02.2022р. у зв'язку з військовою агресією російською федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, у відповідності до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/202 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Цей строк неодноразово продовжувався аналогічними Указами та наразі триває.
У розумінні ст.1 Закону №389-VIII, воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні чи в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 1 ст.10 Закону №389-VIII передбачено, що у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Зокрема, згідно з п.13 ч.4 ст.9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» від 16.11.2021р. №1882-IX, до життєво-важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, правопорядок, здійснення правосуддя та тримання під вартою.
Так, відносини між Державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, що складаються з приводу проходження служби в НПУ унормовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII, «Дисциплінарним статутом Національної поліції України» (затв. Законом України від 15.03.2018р. №2337-VІІІ), «Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України» (затв. наказом МВС України від 07.11.2018р. №893), а також «Правилами етичної поведінки поліцейських» (затв. наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179).
Як передбачено ч.1 ст.1 Закону №580-VIII, НПУ - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України (ч.1 ст.8 Закону №580-VIII).
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.18 вказаного Закону, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом (ч.4 цієї статті).
За змістом ч.ч.2,3 ст.24 Закону №580-VIII, у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, області, м.Києва, підпорядковуються відповідному начальнику ГУ НП в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, області, м.Києві.
Служба в поліції, за ч.1 ст.59 Закону №580-VIII, є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 64 Закону №580-VIII регламентовано те, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює МВС України.
За приписами ст.19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Так, підстави і порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень безпосередньо визначені Дисциплінарним Статутом, що затверджується Законом.
Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.1 Дисциплінарного Статуту, «службовою дисципліною» вважається дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів НПУ, нормативно-правових актів МВС України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до приписів п.п.1,4,5 ч.3 ст.1 Дисциплінарного Статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст.18 Закону №580-VIII, зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, а також вживати заходів до негайного усунення причин і умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
У силу вимог ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно і в визначений строк точно його виконувати.
Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За правилами абз.2-4,8 п.1 розділу II «Правил етичної поведінки поліцейських» (затв. наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти виключно на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, серед іншого, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.
Згідно з п.3 розділу ІV зазначених Правил, за будь-яких обставин та відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Статтею 12 Дисциплінарного Статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія або бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ст.13 Дисциплінарного Статуту).
Службове розслідування, у розумінні ст.14 Дисциплінарного Статуту, це діяльність зі збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин та умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або ж його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому, загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (ч.ч.1,2 ст.16 Дисциплінарного Статуту).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено ст.19 Дисциплінарного Статуту.
Так, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у ч.4 цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
У той же час, обставинами, які можуть обтяжувати відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, визначеного ст.13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Тобто, в разі протиправних діянь та вчинення дисциплінарного проступку, поліцейський несе дисциплінарну відповідальність у вигляді дисциплінарного стягнення, вид якого визначається в залежності від характеру вини і скоєного проступку. При цьому, характер вини та ступень тяжкості проступку (неналежне виконання посадових обов'язків, вчинення дій або бездіяльності під час несення служби, що підривають авторитет поліції тощо) визначається під час проведення відносно поліцейського службового розслідування, в результаті чого і обирається вид дисциплінарного стягнення, який застосовується до винної особи.
У свою чергу, системний аналіз наведених правових норм чітко дає підстави для висновку, що рішення щодо притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності приймається лише у тому випадку, коли його вину повністю доведено.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 21 Дисциплінарного Статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення є день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Частиною 1 ст.26 Дисциплінарного Статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту із урахуванням особливостей, що передбачені цим розділом.
Що ж стосується правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися на тому, чи прийнято це рішення об'єктивно та у межах повноважень, у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діянні особи наявний склад дисциплінарного порушення, чи є встановлені законодавством підстави для застосування дисциплінарного стягнення і чи є застосоване стягнення пропорційним (співмірним) із вчиненим діянням, а також чи настали якійсь негативні наслідки в результаті цього діяння.
Адміністративний суд у силу ч.3 ст.2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Водночас, акт (висновок) службового розслідування має містити повне і об'єктивне дослідження обставин скоєння правопорушення, тобто повинні бути чітко і повно встановлені обставини, за яких військовослужбовець скоїв відповідне правопорушення або ж обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, причини та умови, що призвели до вчинення такого правопорушення.
Подібні за змістом правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 06.02.2020р. у справі №826/1916/17, від 22.09.2022р. у справі №420/4977/20, а також від 03.08.2023р. у справі №160/7157/19.
Судова колегія, із урахуванням того, що ОСОБА_1 було притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності (у вигляді догани та, як наслідок, суворої догани), зазначає, що адміністративний суд, під час розгляду справи, зобов'язаний самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності ознак правопорушення і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 03.02.2021р. у справі №817/1071/16.
Так, з метою повного та об'єктивного встановлення наведених обставин, судовою колегією було уважно та ретельно досліджено усі наявні матеріали справи та безпосередньо матеріали службового розслідування та встановлено наступне.
Так, як підтверджується матеріалами справи, підставою для проведення 1-го службового розслідування стала фактична відсутність позивача у складі пішого наряду в зоні оперативного реагування на кільці «Аркадія» 01.07.2023р. у період часу з 21:24:35 год. по 21:28:03 год. (т.б. 4 хв. самовільне залишення маршруту патрулювання) та не повідомлення керівництва про причини такої відсутності.
Як свідчать матеріали справи та вже зазначалося вище, 02.07.2023р. т.в.о командира роти №6 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП ст.лейтенантом поліції ОСОБА_2 було подано на ім'я начальника УПП в Одеській області ДПП рапорт (зареєстровано 05.07.2023р.), в якому вказувалося про те, що він у складі екіпажу «Океан-0020» о 20:45 год. здійснив перевірку несення служби пішим нарядом «Океан-163», який ніс службу згідно з розстановкою сил та засобів ні кільці «Аркадія» з 15:00 год. до 23:00 год. (у складі, зокрема, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ) та виявив відсутність останього на кільці «Аркадія», тобто наряд відійшов від маршруту патрулювання не попередивши нікого.
Крім того, окремими працівниками відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП також було подано до начальника Управління рапорт від 03.07.2023р., в якому зазначено, що 01.07.2023р. о 21:26 год. нарядом «Океан-0015» виявлено можливе порушення службової дисципліни пішим нарядом «Океан-0163», у складі якого ніс службу старший лейтенант поліції ОСОБА_1 - самовільну зміну маршруту та залишення меж квадрату патрулювання згідно з дислокацією сил та засобів полку УПП в Одеській області ДПП.
Викладені обставини фактично і стали підставою для призначення наказом УПП в Одеській області від 07.07.2023р. №654 службового розслідування.
Цим же наказом також було утворено і персональний склад дисциплінарної комісії.
Предметом же даного службового розслідування була лише подія, про яку йшлося у вказаних в наказі від 07.07.2023р. №654 і рапортах.
Під час проведення службового розслідування опитано т.в.о. роти №6 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , який підтвердив відомості рапорту і зазначив, що ним було обстежено кільце «Аркадія», потім опорний пункт, проте інспектор взводу №1 роти 4 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_4 та інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 (піший наряд «Океан-0163») були відсутні. Поцікавившись у чергового чи були в опорному пункті патрульні, отримав негативну відповідь.
Потім, як повідомив ОСОБА_5 , він прийняв рішення пройти по «Аркадії» (а саме до аквапарку «Hawaii»), проте пішого наряду у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 там виявлено не було. Далі, повернувшись на кільце «Аркадія», побачив екіпаж наряду «Океан-163», що було зафіксовано на портативний відеореєстратор №471640.
Разом із тим, в подальшому, під час проведення службового розслідування щодо зазначеного факту, виявилася відсутність відеозапису з портативного відеореєстратора №471640, яким старший лейтенант поліції ОСОБА_5 користувався 01.07.2023р.
В рамках цього службового розслідування також було відібрано пояснення у заступника командира батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП капітана поліції ОСОБА_6 , який пояснив, що під час несення служби 01.07.2023р. проводилася перевірка несення служби особовим складом батальйону №1, який заступив в нічну зміну та піших нарядів, які несли службу з 15.00 год. по 23.00 год. 01.07.2023р.. Дану перевірку його усним наказом було доручено здійснювати старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 , також останнього було визначено старшим нічної зміни.
Дисциплінарною комісією, окрім іншого, було переглянуто відеозапис з портативного відеореєстратора №01644, на якому зафіксована перевірка наряду «Океан-0163» нарядом відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП «Океан-0015». Переглядом відеозапису з портативного відеореєстратора №0016 за період часу з 21.24.35 год. по 21.28.03 год. 01.07.2023р. встановлено, що під час перевірки піший наряд «Океан-0163» відсутній на кільці «Аркадія», разом з тим, на місці виявлено наряд «Океан-0310». При спілкуванні наряду «Океан-0015» з вказаними поліцейськими останні повідомили, що окрім них на кільці «Аркадія» з УПП в Одеській області ДПП вони нікого не бачили, в тому числі членів пішого наряду «Океан-0163».
При цьому, за висновком цього службового розслідування, переглядом отриманих відеозаписів з портативного відеореєстратора №471436 (проміжок часу відеозаписів з 21:44:44 год. по 21:51:21 год. за 01.07.2023р.) та з портативного відеореєстратора №471771 (проміжок часу відеозаписів з 21:44:44 год. по 21:51:31 год. за 01.07.2023р.) встановлено, що позивач перебуває на острівці безпеки, який знаходиться на кільці «Аркадія», і слідкують, у тому числі, за виконанням вимог установленого на даній ділянці дороги дорожнього заборонного знаку 3.34 «Зупинку заборонено», який відповідно до ПДР (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306), забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу), що зрозуміло з їх розмови. Виявивши водіїв, які не виконують вимоги дорожнього заборонного знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на вказаній ділянці дороги старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_4 підходячи до водіїв транспортних засобів та звертаючись до них не називали своє прізвище, посаду та спеціальне звання, не встановлювали особи водіїв, законність їх зупинок та стоянок, не проводили розгляд справ про адміністративні правопорушення, натомість повідомляли водіїв, щоб ті їхали з місця події.
Дисциплінарній комісії вдалось ідентифікувати на цих відеозаписах деякі транспортні засоби - «Тоyota RAV4», номерний знак « НОМЕР_1 », та «Аcurа», номерний знак « НОМЕР_2 », водіям яких, завдяки зазначеним діям, вдалося уникнути адміністративної відповідальності.
У той же час, на противагу даним висновкам службового розслідування, позивач наголосив на тому, що 01.07.2023р. у період часу з 21:24:35 год. по 21:28:03 год. він не залишав місце несення служби, а здійснював патрулювання в межах визначеної зони оперативного реагування. Відповідно, позивач не мав об'єктивної змоги постійно знаходиться в одній точці - на кільці «Аркадія». У свою чергу, виключно ці обставини були підставою для призначення службового розслідування
Оцінюючи висновки суду попередньої інстанції, рішення якого переглядається, у взаємозв'язку із аргументами учасників справи, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.2 розділу І, п.п.3,13 розділу ХІІІ «Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України» (затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України 27.04.2020р. №357), зона оперативного реагування наряду поліції це територія обслуговування, яка закріплена в системі ІПНП за конкретними нарядами поліції. Зони визначаються керівництвом територіальних органів (підрозділів) поліції та затверджуються наказом.
Наряди поліції несуть службу відповідно до графіків чергувань, затверджених у встановленому порядку керівниками органів (підрозділів) поліції або особами, які виконують їх обов'язки, а в разі ускладнення оперативної обстановки до несення служби долучаються додаткові наряди поліції за рішенням керівників органів (підрозділів) поліції.
Під час чергування поліцейські, які залучені до несення служби в складі нарядів поліції, повинні перебувати на дільниці, визначеній для несення служби (зона оперативного реагування наряду поліції).
При цьому, у виняткових випадках, за вказівками оперативного чергового чи відповідального по підрозділу, наряди поліції здійснюють реагування на правопорушення або події, які вчинені на іншій дільниці, після інформування диспетчера.
Залишати зону реагування нарядам поліції без дозволу диспетчера забороняється.
Таким чином, поліцейські, які знаходяться на чергуванні зобов'язані постійно перебувати у зоні оперативного обслуговування, а також забезпечувати патрулювання території з метою здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень, виявлення ними причин та умов, що сприяють учиненню кримінальних та (або) адміністративних правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення.
З огляду на викладене, слід зазначити про те, що у матеріалах справи міститься доручення від 01.05.2023р. т.в.о. начальника УПП в Одеській області ДПП, яким доручено командиру полку УПП забезпечити позмінне патрулювання визначеної території Приморського району (згідно з маршрутом патрулювання «Океан-163» силами пішого наряду) та затверджена Схема маршруту пішого патрулювання, що визначає зону оперативного реагування, за яким позивач ніс службу в складі пішого патруля «Океан-163». За схемою маршруту до зони оперативного реагування пішого патруля «Океан-163» входить відрізок від вул. Посмітного по вул. Генуезької до Траси здоров'я в м.Одесі. При цьому, на вказаній схемі зазначені контрольні точки, вихід на які здійснюється кожний парний та непарний час, а саме на точці з вул. Посмітного (кільце «Аркадія») позивач повинен виходити кожний парний час тобто 16:00 год., 18:00 год., 20:00 год. та 22:00 год., а на іншій контрольній точці маршруту з вул. Генуезькій - кожний непарний час, а саме 17:00 год., 19:00 год. та 21:00 год.
Сторонами у справі не заперечується факт дотримання позивачем маршруту, вказаного в дорученні т.в.о. начальника УПП в Одеській області ДПП від 01.05.2023р. та обставини перебування позивача в зоні оперативного реагування, визначеній цим же дорученням. Разом із тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, будь-яких належних доказів, які б свідчили про залишення ОСОБА_1 (у складі пішого патруля) цієї зони оперативного реагування матеріали службового розслідування не містять.
Відповідач же, в свою чергу, у висновках службового розслідування зазначає про те, що відповідно до дислокації сил та засобів на 01.07.2023р. наряду «Океан-163» (а не доручення), які наявні у матеріалах справи, позивач мав в складі пішого патруля «Океан-163» знаходитися виключно на кільці «Аркадія» та мав патрулювати саме цю дислокацію.
Однак, судова колегія, як і суд першої інстанції, критично оцінює такі твердження відповідача, оскільки така дислокація не затверджена керівником Управління ПП, як це передбачено вимогами Інструкції №357, а затверджена лише тільки командиром роти в день патрулювання - 01.07.2023р. Більш того, будь-яких доказів ознайомлення позивача із тим, що 01.07.2023р. з 15:00 год. до 23:00 год. він зобов'язаний нести службу виключно на кільці «Аркадія» ані матеріали службового розслідування, ані матеріали судової справи не містять. Наявність же дислокації сил та засобів не можна розцінювати в якості відповідного наказу керівника УПП, яким встановлена зона оперативного реагування наряду поліції «Океан-163» з назвою кільце «Аркадія», тобто певна територія обслуговування в системі ІПНП для цього наряду.
До того ж слід зауважити й про те, що питання належного повідомлення ОСОБА_1 про місце несення служби під час службового розслідування взагалі не розглядалося і не досліджувалося дисциплінарною комісією.
Таким чином, виявлений та зафіксований в матеріалах службового розслідування спірний факт порушення ОСОБА_1 службової дисципліни апелянтом в суді не був доведений, а вказані вище аргументи, на думку колегії суддів, не знайшли свого логічного та послідовного обґрунтування, з огляду хоча б на той факт, що відповідно до дислокації сил та засобів від 01.07.2024р. маршрути патрулювання силами піших нарядів «Океан-161», «Океан-162», «Океан-163» (у складі якого і був ОСОБА_1 ) та «Океан-164» поділені на досить об'ємні та окремі зони Приморського району м.Одеси, які мають скорочені назви - пляж «Золотий берег», Міський сад, кільце «Аркадія», а також пляж «Ланжерон». Викладене, з урахуванням згаданої вище схеми пішого патрулювання, свідчить про те, що кільце «Аркадія» не обмежується його буквальним розумінням - районом центрального острівця «Аркадія», перед входом до однойменного парку, а може бути скороченою назвою всього маршруту патрулювання від вул. Посмітного по вул. Генуезькій до Траси здоров'я в м.Одесі через так зване кільце «Аркадія».
Вказане жодним чином не спростоване та не уточнено відповідачем і в апеляційній скарзі, і в судовому засідання суду 2-ї інстанції, яке представник відповідача фактично проігнорував.
Підсумовуючи викладене, варто зазначити і про те, що, під час допиту командир батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП Ющик О.В., факт проведення інструктажу позивача та визначення йому місця чергування на 01.07.2023р. залишився також не підтвердженим, як, власне, час і місце доведення до нього дислокації сил та засобів на вказану дату.
Відносно ж інформування поліцейських про щоденну розстановку піших патрулів за допомогою месенджерів «Viber» та «Telegram», шляхом надсилання відповідного повідомлення, то даний факт залишився не доведеним, а тому взагалі не враховується судом під час вирішення даного спору. Матеріали справи та службового розслідування, як вірно звернув увагу суд 1-ї інстанції, не містять жодних наказів керівника УПП, які допускають доведення до поліцейських щоденної розстановки сил та засобів за допомогою будь-яких месенджерів та які, відповідно, виключають необхідність виконувати належним чином затверджене доручення.
Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем, зокрема, вимог ч.3 ст.18 п.11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, п.7 п.2.1 розділу ІІ «Посадової інструкції інспектора УПП в Одеській області ДПП» (затв. наказом ДПП від 13.11.2018р. №5112), а також абз.2 п.4 розділу І, п.9 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затв. наказом МВС від 07.11.2015р. №1395), то на думку колегії суддів, у висновку службового розслідування дисциплінарна комісія відтворила виклад фактичних обставин правопорушення, які у своїй сукупності надали їй підстави допускати, що позивач порушив службову дисципліну. Як зазначив відповідач, ОСОБА_1 , під час несення служби на острівці безпеки на кільці «Аркадія», виявивши водіїв, які не виконували вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», замість притягнення таких водіїв до адміністративної відповідальності, просив їх покинути місце події, чим сприяв водіям уникнення відповідальності.
Так, у відповідності до пп.7 п.2.1 розділу II Посадової інструкції, інспектор патрульної поліції здійснює розгляд справ про адміністративне правопорушення, застосовує заходи адміністративного впливу до правопорушників у випадках та спосіб, які передбачені законодавством.
При цьому, положення абз.2 п.4 розділу І та п.9 розділу III Інструкції №1395 передбачають необхідність винесення поліцейським постанов в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та представлення.
Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в даному випадку, робили водіям автомобілів лише усні зауваження, повідомляли про заборону зупинки, просили швидше покинути кільце «Аркадія» та попереджали їх про адміністративну відповідальність за невиконання вимог, та в деяких випадках осіб, які не бажали усувати порушення притягали до адміністративної відповідальності. Тобто, позивач, в даному випадку, фактично проводив «превентивну діяльність» та виконував такі дії з метою розвантаження кільця «Аркадія», на якому постійно виникають затори.
Колегія суддів зазначає, що згідно із Дисциплінарним Статутом, «дисциплінарний проступок» є протиправною дією чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або ж виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Отже, працівник поліції може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно лише за умови встановлення порушення відповідних правових норм, які регулюють його діяльність, враховуючи при цьому усі обставини вчинення таких дій.
Матеріали ж службового розслідування, у свою чергу, не містять будь-яких належних даних про те, що позивач під час несення служби у спірний період отримував інформацію стосовно вчинення кримінальних або адміністративних правопорушень та не організував оперативне реагування, як це передбачено його функціональними обов'язками. Відповідно, які ж саме обов'язки поліцейського, в розумінні нормативних приписів Посадової інструкції та Інструкції №1395, неналежно виконані ОСОБА_1 , які можна кваліфікувати як дисциплінарний проступок, у висновку службового розслідування не зазначено та належними доказами відповідачем не підтверджено.
Разом з цим, самі по собі відеозаписи з портативних реєстраторів не є достатніми і безперечними доказами вчинення невстановленими водіями адміністративних правопорушень та, в даному випадку, свідчать виключно про здійснення позивачем «превентивної» та «профілактичної» діяльності до водіїв, які мали намір вчинити адміністративне правопорушення та тимчасово зупинитися в недозволеному місці. Тобто, позивач вживав в межах своєї компетенції заходи щодо усунення причин, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень.
Погоджуючись з висновками суду 1-ї інстанції в цій частині, колегія суддів також зазначає і про те, що обставини порушення Інструкції №1395 в рапортах, які стали підставою для призначення цього службового розслідування, не містилися, а відносно цих обставин службове розслідування не призначалося та не проводилося. Таким чином, встановлення обставин і подій, що не охоплювались наказом від 07.07.2023р. №654, значно виходить за межі предмета та кола обставин, що підлягали з'ясуванню під час такого розслідування.
Також, виходячи з підстав оскарження позивачем спірного наказу, судом слід надати висновки щодо можливості поліцейського, відносно якого проводиться службове розслідування та який перебуває на лікарняному, надавати письмові пояснення в рамках проведення такого розслідування, а також обов'язку члена дисциплінарної комісії одержувати пояснення від такого поліцейського.
З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Аналіз положень п.п.2 та 3 розділу IV Порядку №893 у взаємозв'язку з положеннями п.7 ч.6 ст.1, ч.ч.1,9 ст.15 та ч.ч.1-3 ст.18 Дисциплінарного статуту, свідчить про те, що член дисциплінарної комісії, який проводить службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни має право, зокрема, одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування.
У свою чергу, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування має право на захист шляхом участі у службовому розслідуванні, у тому числі, надавати пояснення, подавати відповідні документи, матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи.
Водночас, поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, наділено також правом відмовитися від надання пояснень.
При цьому, ч.10 ст.15 Дисциплінарного статуту та п.7 розділу V Порядку № 893 свідчать, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження та лише на підставі окремого рішення керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні.
Лише у випадку розгляду справи у відкритому засіданні поліцейський, який притягається до відповідальності, повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією.
У разі ж розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.
Отже, у тих випадках, коли рішенням керівника, який призначив службове розслідування, не призначено розгляд дисциплінарною комісією справи у відкритому засіданні, поліцейський може реалізувати право на захист шляхом надання відповідних пояснень з доданими до них документами та матеріали. У поясненнях також може бути заявлено клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи.
Правова позиція у спорі, що виник за подібних правовідносин, була викладена і в постанові Верховного Суду від 06.10.2021р. у справі №200/11250/19-а.
Дійсно, чинним законодавством України передбачено саме право, а не обов'язок поліцейського, щодо якого проводиться службове розслідування, та дисциплінарної комісії надавати і, відповідно, одержувати пояснення стосовно обставин, які досліджуються. Більше того, ненадання поліцейським відповідних пояснень не є перешкодою для подальшого розгляду матеріалів, що підтверджують та/або ж спростовують факт вчинення ним дисциплінарного проступку та проведення службового розслідування.
Крім того, ані Дисциплінарним статутом, ані Порядком №893 не конкретизовано місце, де саме мають бути надані такі пояснення. Поліцейський може надати такі пояснення як письмово, так і безпосередньо членам дисциплінарної комісії під час проведення бесіди.
Поряд із цим, в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернути увагу, що в матеріалах справи міститься довідка про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 в період з 17.07.2023р. по 22.07.2023р. та відповідачем не заперечується повідомлення ним про цю обставину, що і стало підставою для запрошення ОСОБА_1 для надання пояснень на іншу дату. Однак, на наступну дату запрошення - 20.07.2023р. позивач продовжував перебувати на лікарняному, але комісією, замість перенесення цієї дати, було складено акт про відмову від надання пояснень, що, в свою чергу, позбавило його прав передбачених нормами законодавства.
Враховуючи наведене у взаємозв'язку з документально підтвердженими обставинами справи, судова колегія доходить до висновку, що відповідачем були порушені (хоч і не фундаментально) вимоги щодо проведення службового розслідування і допущені порушення щодо порядку його проведення, а тому висновки суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування спірного наказу є цілком вірними та обґрунтованими.
Що ж стосується порушень, за які, спірним наказом від 04.08.2023р. №742 до ОСОБА_1 було застосовано друге дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани», то судова колегія з цього приводу зазначає наступне.
Так, застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулює «Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (затв. наказом МВС України 18.12.2018р. №1026).
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції №1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: попередження, виявлення та фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення публічної безпеки і порядку.
За визначенням п.3 розділу І Інструкції №1026, карта пам'яті або флеш-карта - це компактний електронний носій інформації, що використовується для зберігання цифрової інформації; станція для заряджання та зберігання відеозаписів портативних відеореєстраторів - це програмно-апаратний комплекс, призначений для зберігання фото- та відеозаписів, а також автоматичного заряджання їх акумуляторних батарей; портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського;
У силу вимог п.п.1-8 розділу ІІ зазначеної Інструкції, наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції, на яку покладається відповідальність за: зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів; зберігання, видачу та приймання карт пам'яті; зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах; облік, зберігання і видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів; належне ведення відповідної документації. Портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
Портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації (додаток 1), який зберігається в органі, підрозділі поліції.
У разі одночасного виходу на службу більше 30 поліцейських можливе використання відомості до Журналу обліку (додаток 2), що затверджується керівником органу, підрозділу поліції.
Після затвердження керівником підрозділу поліції відповідальна особа передає Відомості до підрозділу документального забезпечення підрозділу поліції, де вони реєструються, нумеруються, щотижня зшиваються та зберігаються до передання в архів.
Під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках.
Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або ж зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
При цьому, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
У разі пошкодження портативного відеореєстратора поліцейський негайно доповідає про це відповідальній особі та керівнику органу, підрозділу поліції.
Після прибуття до місця постійної дислокації портативний відеореєстратор або карта пам'яті передається відповідальній особі. Під час приймання портативного відеореєстратора відповідальна особа проводить його візуальний огляд та за відсутності видимих пошкоджень приймає під підпис зазначений портативний відеореєстратор або карту пам'яті.
Також, відповідальна особа забезпечує безперебійне заряджання портативного відеореєстратора впродовж 4 год. та експорт інформації під час під'єднання до док-станції в автоматичному режимі або в інший спосіб, визначений виробником такого відеореєстратора.
Аналіз зазначених вище правових норм, з огляду на відсутність у них окремого застереження про здійснення включення відео-зйомки, дає підстави для висновку, що протягом всього періоду виконання поліцейським службових обов'язків після включення портативного відеореєстратора має здійснюватися відеозйомка, яка може бути перервана тільки у визначених випадках.
При цьому, слід зазначити, що портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються із наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
Портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях підрозділів поліції і видаються поліцейському під підпис у відповідному журналі (додаток 1 та додаток 2). Забезпечення безперебійного заряджання цього портативного відеореєстратора покладено також на відповідальну особу підрозділу поліції.
Так, як вже зазначалося судовою колегією вище, відповідно рапорту старшого інспектора ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП (зареєстрований 03.07.2023р.), під час здійснення контролю за дотриманням службової дисципліни особовим складом УПП в Одеській області ДПП було встановлено факти можливого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , що виразилося в недотриманні ним 23.06.2023р., 24.06.2023р. та 25.06.2023р. вимог Інструкції №1026.
Як вбачається зі змісту висновку 2-го службового розслідування, затвердженого 04.08.2023р. начальником УПП в Одеській області ДПП, інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП ст.лейтенант поліції ОСОБА_1 , виконуючи свої службові обов'язки в складі пішого наряду «Океан-163», частково і вибірково здійснював відеофіксацію на отриманий ним портативний відеореєстратор.
По справі встановлено, що 23.06.2023р. з 07:00 год. до 19:00 год. позивач у складі наряду «Океан-163» виконував свої службові обов'язки. Відповідно до роздавальної відомості до Журналу обліку видачі/повернення портативного відеореєстратора за 23.06.2023р., члени наряду «Океан-163» отримали портативні відеореєстратори №474935 та №230473. Переглядом відеозаписів встановлено, що на портативному відеореєстраторі №474935 виявлено відрізки відеозапису за робочу зміну, що охоплюють період часу з 15:05 год. до 15:09 год., з 16:38 год. до 16:51 год., з 18:28 год. до 18:43 год., з 18:43 год. до 18:44 год., з 19:54 год. до 19:59 год., з 22:58 год. до 23:02 год; на портативному відеореєстраторі №230473 - відрізки відеозапису за робочу зміну, що охоплюють період часу з 15:05 год. до 15:09 год., з 16:38 год. до 16:49 год., з 18:28 год. до 18:43 год., з 18:43 год. до 18:44 год., з 19:45 год. до 19:49 год., з 19:54 год. до 19:56 год., з 19:56 год. до 19:59 год.
Дисциплінарною комісією досліджено данні системи інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал національної поліції України», а саме список відпрацьованих завдань патрульними нарядами поліції з 15:00 год. 23.06.2023р. по 23:00 год. 23.06.2023р. та встановлено, що члени наряду «Океан-163» отримали о 21:48р. 23.06.2023р. виклик «Адмінправопорушення» наступного змісту: «Повітряна тривога, а в Аркадії гучно грає музика в закладах Трумані чи в Ібіца» (мовою оригіналу). Про відпрацювання вказаного виклику ОСОБА_1 23.06.2023р. о 21:57 подав електронний рапорт: «Заявник звернувся з метою інформування. Адміністративних правопорушень не виявлено. Заяв та скарг не надходило.» (мовою оригіналу).
Відеозаписи про відпрацювання вказаного виклику членами наряду «Океан-163» з портативних відеореєстраторів №474935 та №230473 - відсутні.
Згідно з Розрахунком сил та засобів (1-4 рота) батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП з 07:00 год. до 19:00 год. 24.06.2023р. в складі наряду «Океан-163» виконували свої службові обов'язки інспектор взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_4 та інспектор взводу №2 роти №4 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_1 . Відповідно до роздавальної відомості до Журналу обліку видачі/повернення портативного відеореєстратора за 24.06.2023р. члени наряду «Океан-163» отримали портативні відеореєстратори №470941 та №473727. В ході проведення службового розслідування отримано та переглянуто відеозаписи з портативних відео реєстраторів, якими під час зміни 24.06.2023р. користувалися члени наряду «Океан-163» та встановлено, що на портативному відеореєстраторі №470941 виявлено відрізки відеозапису за робочу зміну, що охоплюють період часу з 16:11 год. до 16:26 год., з 16:26 год. до 16:28 год., з 16:45 год. до 16:51 год., з 18:13 год. до 18:20 год., з 18:27 год. до 18:33 год., з 20:59 год. до 21:02 год., з 21:02 год. до 21:03 год., з 21:03 год. до 21:05 год.; на портативному відеореєстраторі №473727 - відрізки відеозапису за робочу зміну, що охоплюють період часу з 15:14 год. до 15:18 год., з 16:11 год. до 16:26 год., з 16:26 год. до 16:28 год., з 16:45 год. до 16:51 год., з 18:13 год. до 18:20 год., з 18:27 год. до 18:33 год., з 20:59 год. до 21:02 год., з 21:02 год. до 21:03 год., з 21:03 год. до 21:05 год.
Також, з 07:00 год. до 19:00 год. 25.06.2023р. позивач в складі наряду виконував свої службові обов'язки. 25.06.2023р. члени наряду «Океан-163» отримали портативні відеореєстратори №471324 та №471820. В ході проведення службового розслідування отримано та переглянуто відеозаписи з портативних відеореєстраторів №471324 та №471820, встановлено, що на портативному відеореєстраторі №471324 виявлено відрізки відеозапису за робочу зміну, що охоплюють період часу з 20:53 год. до 21:08 год., з 21:08 год. до 21:23 год., з 21:23 год. до 21:38 год., з 21:38 год. до 21:40 год., з 21:40 год. до 21:44 год., з 21:47 год. до 21:52 год.; на портативному відеореєстраторі №471820 - відрізки відеозапису за робочу зміну, що охоплюють період часу з 20:53 год. до 21:08 год., з 21:08 год. до 21:23 год., з 21:23 год. до 21:38 год., з 21:38 год. до 21:39 год., з 21:40 год. до 21:44 год., з 21:47 год. до 21:52 год.
Тобто, із відеозаписів, наданих до суду в якості доказів, дисциплінарною комісією встановлено, що 23.06.2023р., 24.06.2023р., 25.06.2023р. ОСОБА_1 періодично, частково і вибірково здійснював відеофіксацію на портативні відеореєстратори, тобто не здійснював безперервну відеофіксацію, що є порушенням вимог Інструкції №1026.
Разом із тим, позивач в ході судових засідань зазначив, що портативні відеореєстратори він отримує вже з увімкненим зеленим індикатором на корпусі. Виключити відеореєстратор, змінити налаштування, перевірити збережені записи, він самостійно не може, оскільки на корпусі відсутні будь-які екрани та кнопки управління. Будь-яких роз'яснень щодо технічних характеристик відеореєстраторів «VB-400» або ж будь-яких правил користування йому керівництвом не доводилось. Він вважав, що відеозапис здійснюється безперервно з початку несення служби до її завершення.
Крім того, позивач підкреслив, що у незбереженні повних відеозаписів за вказані періоди відсутні його протиправні дії чи бездіяльність, а, на його переконання, відбулося дистанційне втручання в систему збереження відеозаписів чи його фрагментація відповідальними особами.
У світлі доводів сторін та наявних в матеріалах службового розслідування доказів, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на посібник відеореєстратора «Motorola Solutions VB400», яким, на його думку, повинен був керуватись позивач при використанні відеореєстратора, оскільки як його положення (посібника), так і питання проведення з позивачем будь-якого навчання (інструктажу) відповідно, не були предметом дослідження спірного службового розслідування.
У той же час, зі змісту цієї ж «Інструкції з експлуатації вказаного відеореєстратора» вбачається, що для здійснення безперервної відеозйомки, вимагається вчинення особою активних дій, шляхом натискання на найбільшу кнопку (передню функціональну кнопку) портативного відеореєстратора, яка розташована посередині лицьового боку, з метою активації початку запису. Відеозапис починається після короткого звукового сигналу та ввімкнення двох червоних верхніх світлових індикаторів. При натисканні та утриманні лицьової кнопки запис припиняється. При активації припинення запису два верхніх світлодіоди згасають і відтворюється довший високочастотний звуковий сигнал.
А тому, враховуючи досить широкий кут огляду відеореєстратора «Motorola Solutions VB400», технічне розташування функціональних кнопок (у тому числі початку та припинення запису), об'єктиву та подвійного мікрофону даного пристрою, а також безпосередню присутність іншого члену наряду «Океан-163» на спірних відеозаписах, такі дії поліцейських було б чітко зафіксовано на збережених відеозаписах.
Однак, ознайомившись із наданими до суду першої інстанції відеоматеріалами, будь-яких дій, що були б спрямовані на вимкнення (і включення) відеореєстратора членами наряду «Океан-163» та, відповідно, дозволили б кваліфікувати такі дії позивача як порушення положень Інструкції №1026, колегією суддів не встановлено.
У цьому контексті, суд попередньої інстанції правильно звернув увагу на те, що за п.1 розділу VIII Інструкції №1026, вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам'яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або ж в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера.
Таким чином, налаштування відеозаписів, доступ до відеозаписів, збережених на портативний відеореєстратор має виключно «відповідальна особа» підрозділу поліції, а не поліцейський, а відтак, можна стверджувати, що незбереження відеозаписів за час несення служби не обов'язково залежить тільки від дій поліцейського, а може бути наслідком стороннього втручання у такі записи або ж особливості попередніх налаштувань.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що твердження дисциплінарної комісії, що під несення служби позивач вимикав відеореєстратор, що забороняється в силу наведених норм, ґрунтується лише на припущеннях, оскільки у матеріалах службового розслідування відсутні будь-які належні та допустимі докази перевірки відповідного факту дотримання відповідальною особою обов'язків стосовно зберігання, заряджання та виявлення механічних пошкоджень портативного відеореєстратора або карти пам'яті, які могли потягнути за собою перебої в безперервності зйомки, що позбавляє судову колегію можливості встановити протиправну поведінку, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і дією (бездіяльністю) нібито порушника дисципліни - позивача. Також, не досліджувався факт можливого стороннього втручання в записи, що містились на карті пам'яті портативного відеореєстратора після його повернення відповідальній особі.
При цьому, Інструкцією №1026 заборонено під час виконання своїх повноважень поліцейським: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб; 3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису; 4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції; 5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
При проведенні службового розслідування порушень, вказаних заборон з боку ОСОБА_1 не встановлено, а також не доведено належними доказами факти незбереження повних відеозаписів за вказані періоди через свідомі протиправні його дії чи бездіяльність.
Як визначає п.5 розділу VIII Інструкції №1026, контроль за використанням технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснює відповідальна особа, за інформацією, отриманою з їх допомогою,- безпосередньо керівник органу, підрозділу поліції.
Згідно з п.п.6,9 розділу VIII Інструкції №1026, дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції. Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов'язки.
Перегляд, аналіз відеозапису здійснюються працівником поліції, якому він був виданий у встановленому цією Інструкцією порядку для виконання покладених на нього завдань в межах його повноважень.
Враховуючи наведене, а також наявні в матеріалах даної справи докази в їх сукупності, судова колегія констатує, що дозвіл керівника підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов'язки, на доступ до інформації з відеореєстраторів членів наряду «Океан-163», у складі якого був позивач, в матеріалах службового розслідування відсутній. На користь таких доводів позивача свідчить і той факт, в рапорті інспекторів відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління вже було встановлено, що відеореєстратори видавались саме ОСОБА_1 , тобто, ще до початку службового розслідування ними досліджувались також роздавальні відомості технічних пристроїв.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів, оцінивши надані сторонами докази, не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за змістом ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах обох інстанцій.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 24.10.2024р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко