П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 жовтня 2024 р. м. ОдесаСправа № 420/33487/23
Головуючий в І інстанції: Бойко О.Я.
Дата та місце ухвалення рішення: 12.03.2024р.
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі заяву Військової частини НОМЕР_1 про роз'яснення постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування додаткової винагороди до складу місячного грошового забезпечення при обрахунку грошової компенсації за невикористані 70 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, грошової компенсації за невикористані 42 календарних дні основної щорічної відпустки за 2021-2023 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити грошову компенсацію за невикористані 70 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, грошову компенсацію за невикористані 42 календарних дні основної щорічної відпустки за 2021-2023 роки, грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, з урахуванням додаткової винагороди 30000 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
За результатами розгляду вказаної апеляційної скарги, П'ятий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову від 05 вересня 2024 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування додаткової винагороди, виплаченої ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 при обрахунку грошової компенсації за невикористані 70 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, грошової компенсації за невикористані 42 календарних дні основної щорічної відпустки за 2021-2023 роки.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 70 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, грошової компенсації за невикористані 42 календарних дні основної щорічної відпустки за 2021-2023 роки з урахуванням додаткової винагороди, виплаченої ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
23 вересня 2024 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про роз'яснення постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі № 420/35042/23.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що у лютому 2023 року ОСОБА_1 не виконувала завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, а тому і не набула права на додаткову винагороду під час дії воєнного стану згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року із розрахунку 30000 грн. за лютий 2023 року. Виходячи з наведеного, заявник вважає, що Військовою частиною НОМЕР_1 правомірно застосовано суму грошового забезпечення (місяць звільнення) за лютий 2023 року для розрахунку вище зазначених виплат без врахування додаткової винагороди за лютий 2023 року, оскільки іншого порядку нарахування в Міністерстві оборони України не існує. Враховуючи викладене, заявник вказує, що рішення є не зовсім зрозумілим в резолютивній частині стосовно того, які саме вимоги необхідно усунути.
Дослідивши обґрунтованість заяви про роз'яснення судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Згідно ч. 2 ст. 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 254 КАС України).
Згідно ч. 4 ст. 254 КАС України, подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Зі змісту наведеної норми процесуального закону вбачається, що необхідність роз'яснення судового рішення має бути зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання; роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його складно виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто роз'яснення рішення суду полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. При цьому, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, вони є оціночними, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Аналогічна правова позиція щодо тлумачення статті 254 КАС України неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 21.12.2020 у справі № 369/5489/18, від 29.12.2020 року у справі №826/1285/16, від 26.01.2021 року у справі №2а-1586/11/0970 та від 28.04.2021 року у справі №0940/2217/18.
Крім того, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що аналіз норми ст. 254 КАС України дає підстави для висновку про те, що роз'яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Вказана правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 року у справі №640/23825/20.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність.
Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №22а-11177/08.
Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу.
За загальними нормами права, роз'яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Так, зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнюючи чи унеможливлюючи його виконання (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №640/10796/19).
Колегія суддів вважає, що постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі № 420/33487/23 є цілком зрозумілою та не потребує роз'яснення. З резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що її текст труднощів для розуміння не викликає, суть її ясна та не двозначна, тому розширеного тлумачення шляхом її роз'яснення не потребує.
Зокрема, у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року апеляційний суд дійшов висновку, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу, починаючи з лютого 2022 року і до дня її звільнення, а тому, така винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача, як розрахункової величини, з якого обчислюється розмір компенсацій невикористаної основної та додаткової відпустки. Водночас, фактична незгода відповідача з такими висновками суду не є підставою для роз'яснення судового рішення у розумінні КАС України.
Колегія суддів також наголошує, що постановою апеляційного суду було фактично встановлено право позивача на врахування додаткової винагороди, виплаченої згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», до складу місячного грошового забезпечення при обрахунку грошової компенсації за невикористані 70 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2019-2023 роки, грошової компенсації за невикористані 42 календарних дні основної щорічної відпустки за 2021-2023 роки. Водночас, застосування певного механізму обрахунку належних позивачу сум не було предметом розгляду у межах даної справи та відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
Повертаючись до змісту спірної заяви відповідача, слід зауважити, що останній фактично просить роз'яснити порядок і спосіб виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі № 420/33487/23.
Вказане не узгоджується із призначенням інституту роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, оскільки суд роз'яснює судове рішення у разі його незрозумілості, однак не роз'яснює порядок його виконання (така позиція узгоджується із висновком, висловленим Верховним Судом у постановах від 22.07.2020 року у справі №813/6243/15 та від 15.08.2024 року у справі №380/3419/20).
За таких умов, підстави для роз'яснення постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024 року по справі № 420/33487/23 в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 254, 308, 311, 315, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про роз'яснення постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі № 420/33487/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статті 328 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судове рішення складено у повному обсязі 24.10.2024 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька