П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4290/24
Головуючий в І інстанції: Андрухів В.В.
Дата та місце ухвалення рішення: 18.07.2024 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСІНДІКАТ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСІНДІКАТ» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області №9825267/36769908 від 31 жовтня 2023 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 25 жовтня 2022 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСІНДІКАТ» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9825267/36769908 від 31.10.2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 25.10.2022 року.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСІНДІКАТ» податкову накладну № 1 від 25.10.2022 року датою її подання на реєстрацію.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСІНДІКАТ» судові витрати у розмірі 9028,00 грн. (3028 грн. - судовий збір, 6000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є правомірним, оскільки позивач, на момент винесення оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, не виконав вимоги ПК України та Порядку №520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної.
Крім того, щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. апелянт зазначає, що вказана сума є завищеною та компенсації витрат на правову допомогу адвоката має становити один розмір прожиткового мінімуму на 2024 рік у розмірі 3028 грн.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - залишити без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АГРОСІНДІКАТ» зареєстроване як юридична особа 01.07.2010 року, перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області та зареєстроване платником податку на додану вартість.
Основним видом економічної діяльності товариства є: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
03.10.2022 року між ТОВ «АГРОСІНДІКАТ» (Продавець) та ПП «ЕКОФРЕШ» (Покупець) укладено Договір поставки №0310, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товари, що зазначені у видатковій накладній.
Загальна кількість Товару, що підлягає поставці, Сторони оговорюють в усній формі. Асортимент, ціна та кількість Товару визначається Сторонами згідно видаткових накладних. (п.1.2, п.1.3 Договору від 03.10.2022 року).
Відповідно до п.2.1 Договору від 03.10.2022 року доставка Товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 2020) склад Постачальника: м. Одеса, Старокиївська дорога 21 км, буд. 41-а, цех №1. А, шляхом надання Товару в розпорядження Покупця, завантаження Товару в місці поставки здійснюється силами Постачальника.
Згідно п.3.1, п.3.3 Договору від 03.10.2022 року вартість Договору визначається як сукупна сума всіх видаткових накладних, за якими був переданий Товар в період чинності цього Договору, що включають в себе вартість Товару, та при необхідності, вартість маркування, пакування, безповоротної тари, навантаження на транспорт Постачальника, доставку Товару, які є невід'ємною частиною цього договору.
Покупець здійснює оплату вартості кожної окремої партії Товару у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у реквізитах Постачальника в цьому Договорі, по факту завантаження партії Товару на складі.
25.10.2022 року сторонами Договору поставки №0310 від 03.10.2022 року підписано Додаткову угоду №13 до цього Договору, в якій Сторони дійшли згоди про те, що наступною партією товару є: Соняшник у кількості 22,032 т. на загальну суму 389 305,44 грн., в т.ч. ПДВ.
Також, встановлено порядок розрахунків у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у реквізитах Постачальника в цьому Договорі. Строк відвантаження 26.10.22 року (включно). Всі інші умови Договору поставки залишаються без змін.
На виконання зазначеного договору, ТОВ «АГРОСІНДІКАТ» було направлено на адресу ПП «ЕКОФРЕШ» рахунок на оплату №65 від 25.10.2022 року на загальну суму 389 305,44 грн., у т.ч. ПДВ - 47809,44 грн.
Факт передачі та приймання товару засвідчений сторонами Договору поставки №0310 від 03.10.2022 року шляхом підписанням видаткової накладної №65 від 25.10.2022 року щодо поставки партії товару: Соняшник у кількості 22,032 т. на загальну суму 389 305,44 грн. із ПДВ.
Стан розрахунків між ТОВ «АГРОСІНДІКАТ» (Постачальник) та ПП «ЕКОФРЕШ» (Покупець) відображено у картці рахунку 361 за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року.
25.10.2022 року за правилом першої події, позивачем складено податкову накладну № 1 від 25.10.2022 року за номенклатурою «Соняшник», код товару згідно з УКТЗЕД - 1206009900, кількість 22,032 т., на загальну суму 389 305,44 грн., у т.ч. ПДВ 47809,44 грн. та направлено її для реєстрації в ЄРПН.
Позивачем через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» отримано в електронному вигляді квитанції від 15.11.2022 року відповідно до якої, документ збережено, реєстрація зупинена.
Підставою зупинення зазначено: податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Також, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач скористався своїм правом та через електронний кабінет направив до контролюючого органу повідомлення №2510 від 25.10.2023 року про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, з додатками та поясненнями. Кількість додатків: 23.
Разом із повідомленням №2510 від 25.10.2023 року позивачем подано окремим документом пояснення щодо діяльності підприємства та підстав складання зупиненої податкової накладної.
Однак, за результатами розгляду пояснень та доданих до нього документів, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Одеській області 31.10.2023 року прийнято рішення №9825267/36769908 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 25.10.2022 року.
Підставою для відмови у реєстрації податкових накладних вказано: надання платником податків копій документів, складених/оформлених з порушенням законодавства.
У графі додаткова інформація зазначено: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Позивачем подано скаргу на рішення Комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 25.10.2022 року, однак рішенням Комісії центрального рівня від 20.11.2023року №80495/36769908/2 скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу та задовольняючи позов дійшов висновку, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправними та підлягає скасуванню. Суд першої інстанції вказав, що в надісланій позивачу квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не було зазначено вичерпного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, що не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що відмовляючи у реєстрації податкової накладної з підстав подання платником податків документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, контролюючий орган не зазначив в чому полягають такі порушення.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги позивача щодо зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН.
Стосовно стягнення з ГУ ДПС в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. суд першої інстанції, з урахуванням, що даний спір не є занадто складним, не потребував значного витрачання часу для підготовки правової позиції, складання відповідних процесуальних документів та інших заяв по суті справи, дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Колегія суддів, переглядаючи справу в суді апеляційної інстанції в межах, визначених ст. 308 КАС України, приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів визначається Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (набрала чинності 01.02.2020 року, далі - Порядок № 1165) (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Додатком 1 до Порядку № 1165 установлено, зокрема, наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість: п. 8 «У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.».
Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється..
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття (додаток 4).
Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.
За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).
Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.
Згідно п.п. 40, 43-46 Порядку № 1165 під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.
Матеріали засідання комісії контролюючого органу зберігаються десять років.
Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.
У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.
Відповідно до вимог пп. 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, у направленій позивачу квитанції підставою зупинення реєстрації податкової накладної вказано, що платник податку, яким подано для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
В той же час, у надісланій підприємству квитанції зазначено лише посилання на відповідність Критеріїв ризиковості платника податку, визначених в п.8 вказаних Критеріїв, та не зазначено документів, які слід надати для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в реєстрі або відмову в такій реєстрації.
При цьому, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкових накладних напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку, якому відповідає платник податку, що прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРНП.
Колегія суддів зазначає, що у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для податкового органу, відповідно створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.12.2022 року у справі № 560/11825/21.
Відповідно до пп. 4-5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2019 року за № 1245/34216, далі - Порядок № 520), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно пп. 3, 10 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у реєстрації спірної податкової накладної визначено: «надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Додаткова інформація: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні.».
Оскаржуване рішення прийнято з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства без конкретного зазначення обставин яких саме документів та з якими порушеннями вони складені (хоча форма рішення надає таку можливість).
Що стосується посилань відповідача-1 в апеляційній скарзі на те, що позивач, на момент винесення оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, не виконав вимоги ПК України та Порядку №520 щодо підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, колегія суддів зазначає наступне.
Так, колегія суддів наголошує, що у даній справі відповідачем-1 не було жодним чином обґрунтовано та підтверджено належними доказами наявність підстав для зупинення реєстрації спірної податкової накладної, та направляючи позивачу квитанцію із зазначенням про зупинення реєстрації поданої податкової накладної контролюючим органом не було визначено, які документи платник податків має надати для здійснення її реєстрації.
Колегія суддів зазначає, що позивач скористався своїм правом та після зупинення реєстрації спірної податкової накладної на адресу контролюючого органу ним було направлено пояснення та копії документів.
Так, в поясненнях щодо підтвердження факту здійснення господарської операції щодо якої було складено податкову накладну №1 від 25.10.2022 року, позивач пояснив, що між ТОВ «АГРОСІНДІКАТ» (Постачальник) та ПП «ЕКОФРЕШ» (попередня назва Приватне підприємство «ФАВОРИТ-ІІІ») (ідентифікаційний номер 33536682) (Покупець) було укладено Договір поставки №0310 від 03.10.2022 року, згідно із яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити: фрукти, овочі та зернові, що зазначені у видатковій накладній.
25 жовтня 2022 року сторонами були підписано додаткову угоду №13 від 25.10.2022 року, якою було погоджено, що поставці підлягає товар «Соняшник» у кількості 22,032 т.
В цей же день постачальником було направлено покупцю рахунок на оплату №65 від 25.10.2022 року на суму 389 305,44 грн. з ПДВ щодо товару «соняшник» у кількості 22,032 т.
Постачальником було передано товар покупцеві, про що свідчить видаткова накладна №65 від 25.10.2022 року.
Крім того, товариство повідомило контролюючий орган, що для можливості здійснювати господарську діяльність користується нежитловими будівлями та спорудами тваринницької ферми, що розташовані за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с/рада Новодолинська, Масив 16, буд. 1. Право користування підтверджується договором оренди нерухомого майна від 28.03.2020 року, актом приймання-передачі від 28.03.2020 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №205576514 від 28.03.2020 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №205576610 від 28.03.2020 року.
Також, підприємство має у користуванні нерухоме майно за адресою: Одеська обл., м.Одеса, Старокиївська дорога 21 км, буд. 41-а. Право користування підтверджується договором оренди нежитлового приміщення №0110/21 від 01.10.2021 року та актом приймання-передачі №1 від 01.10.2021 року. Усе рухоме та нерухоме майно, яке перебуває як у власності, так і користуванні ТОВ «АГРОСІНДІКАТ», відображено у повідомленні про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПП).
Позивач вказав, що ТОВ «АГРОСІНДІКАТ» має достатню кількість обладнання для здійснення господарської діяльності, на підтвердження чого надано оборотно- сальдову відомість по рахунку 10 за 2022 рік; має достатню для здійснення господарської діяльності кількість найманих працівників, що відображено у штатному розписі від 01.05.2022 року та у штатному розписі від 01.05.2023 року.
До вказаних пояснень позивачем було додано наступні документи: договір поставки №0310 від 03.10.2022 року, додаткові угоди до договору №0310 від 03.10.2022 року, рахунок на оплату №65 від 25.10.2022 року, видаткову накладну №65 від 25.10.2022 року, картку рахунку 361 за жовтень 2022 року - вересень 2023 року, витяг з ЄДР від 17.05.2023 року, документи на підтвердження оренди нерухомого майна, повідомлення за формою 20-ОПП від 23.01.2020 року, від 11.05.2023 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 10 за 2022 рік, штатний розпис від 01.05.2022 року, від 01.05.2023 року, звітність ПДФО та ЄСВ за 2 квартал 2022 року, 1 квартал 2023 року, запит на надання документів №02/10 від 02.10.2023 року, повідомлення за формою 20-ОПП від 29.04.2020 року, від 19.06.2020 року, контракт №02 від 02.06.2020 року, інвойс №30-10 від 17.10.2022 року, ВДМ UA500110/2022/007525 від 28.10.2022 року.
Дослідивши вказані документи, колегія суддів дійшла висновку, що додані до пояснень позивача копії первинних документів підтверджують факт здійснення реальності господарської операції щодо якої складено спірну податкову накладну та надавали контролюючому органу можливість здійснити реєстрацію податкової накладної в ЄДРПН.
Крім того, колегія суддів вказує, що відмовляючи позивачу у реєстрації податкової накладної, відповідач-1 не визначив підстав для неприйняття до уваги наведених пояснень позивача та доданих до них документів щодо господарської операції згідно податкової накладної.
Разом з тим, відповідач-1, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, в рамках їх розгляду, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення не надав.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної є правомірним, оскільки позивачем не надано контролюючому органу документів, що підтверджують якість товару, складських документів.
Колегія суддів вказує, що вказані документи не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчують якість товару та внутрішні господарські факти, а не факт проведення господарської операції, у зв'язку з чим відсутність таких документів не є підставою для висновку про нереальність господарської операції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2022 року у справі №380/7736/21, від 16.02.2023 року по справі №380/7648/22.
На підставі наведеного, враховуючи, що відповідачем-1 не доведено підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, не витребувано конкретного переліку документів для реєстрації податкової накладної, відхилено без будь-яких обґрунтувань первинно-бухгалтерську документацію щодо господарської операції згідно податкової накладної, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не підтверджують правомірності прийнятого рішення та є безпідставними.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу, не виконання відповідачем-1 обов'язку доказування, встановленого частиною другою статті 77 КАС України, а саме недоведеність суду правомірності прийняття рішень (що воно прийнято обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, за наявності вимог, визначених Порядками №1165, №520), є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної та протиправності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 25.10.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підлягає задоволенню і позовна вимога стосовно зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №1 від 25.10.2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію, оскільки п. 20 Порядку №1246 прямо передбачено, що реєстрація податкової накладної на підставі рішення суду здійснюється за датою зазначеною у цьому рішенні суду.
Стосовно стягнення з ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом ч.9 ст. 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «АГРОСІНДІКАТ» витрати на правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції, у сумі 10 000 грн.
При цьому, суд першої інстанції частково задовольнив клопотання позивача та стягнув з ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача витрати у розмірі 6 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи подано: копію договору №28/12-23 про надання правової допомоги від 28.12.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОСІНДІКАТ» (Клієнт) та адвокатом Юріним А.В., та копію акту приймання передачі наданих послуг №15/01-24 від 15.01.2024 року на суму 10 000 грн.
Відповідно до п.4.1 Договору від 28.12.2023 року винагорода (гонорар) виконавця за надання правової допомоги є фіксованою та становить 10 000 грн. щодо оскарження одного рішення податкового органу про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄДРПН.
Колегія суддів зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 КАС України).
Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 440/7120/20.
На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, співмірність суми витрат зі складністю справи, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, пов'язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача-1 спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 24.10.2024 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька