24 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5445/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року (суддя Сіпака А.В.)
у справі №280/5445/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії за віком від 28.05.2024 № 084750010265;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 по 26.07.1982 та період роботи з 01.06.1982 по 18.10.2001 відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , заповненої 01.04.1983 на ім'я ОСОБА_1 , у зв'язку із чим призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 20.05.2024.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що останній має право на призначення пенсії за віком, проте при подачі заяви щодо її призначення відповідачем протиправно відмовлено у призначенні такої пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 26.07.1982 оскільки в довідці від 10.05.2024 № 862 не зазначено підставу видачі довідки, а в записі трудової книжки не вказана дата документа на підставі якого внесено запис та період роботи з 01.06.1982 по 18.10.2001 у зв'язку з відсутністю довідки про кількість вироблених трудоднів. Разом з тим на думку позивача його трудова книжка містить всі необхідні записи та підтверджує період навчання та роботу позивача у вказані періоди.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 28.05.2024 № 084750010265 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, періоду навчання з 01.09.1979 по 26.07.1982 та періоду роботи з 01.06.1982 по 18.10.2001 відповідно
до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , заповненої 01.04.1983 на ім'я ОСОБА_1 , а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.05.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано трудову книжку колгоспника, в якій містяться відомості про трудову участь в громадському господарстві, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання за період 1982 по 2001 роки. Суд зазначив, що вказані записи в трудовій книжці зроблено у хронологічній послідовності, відсутні ознаки підчисток та підробок, у відповідній графі наведені підставу для внесення відповідних записів. За таких обставин відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.06.1982 по 18.10.2001. Також суд зазначив, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1979 по 26.07.1982 за наявності належних доказів щодо такого навчання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив про відсутність достатнього страхового стажу у позивача для призначення йому пенсії за віком. Так, до страхового стажу позивача Головним управлінням не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 25.07.1985, оскільки в довідці від 10.05.2024 № 862 не зазначено підставу видачі довідки, а в записі трудової книжки не вказана дата документа на підставі якого внесено запис. Також не зараховано період роботи в колгоспі з 01.06.1982 по 18.10.2001, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазнаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 20.05.2024 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
Розглянувши заяву та надані документи за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком від 28.05.2024 № 084750010265.
Зі змісту вказаного рішення слідує, що Головним управлінням розраховано стаж, який склав 26 років 0 місяців 10 днів. До страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 25.07.1985, оскільки в довідці від 10.05.2024 № 862 не зазначено підставу видачі довідки, а в записі трудової книжки не вказана дата документа на підставі якого внесено запис та період роботи в колгоспі з 01.06.1982 по 18.10.2001, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні.
Позивач, не погодившись з відмовою у призначення йому пенсії на пільгових умовах та звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
До набрання чинності Закону №1058-ІV пенсії на загальних підставах призначались згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII), статтею 56 якого передбачено, зокрема, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах, незалежно від характеру, тривалості роботи і перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, що основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання.
Тобто, якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.
Згідно із статтею 65 Закону № 1788-XII, у разі відсутності рішення правління колгоспу або загальних зборів колгоспників або правонаступника про зарахування певного року до стажу роботи, через невиконання встановленого мінімуму трудової участі в колективному господарстві з поважної причини, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих людиноднів ділиться на 25.4.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, до стажу роботи зараховується робота на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. І тільки в тому випадку, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, при обчисленні стажу роботи в колгоспі враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).
Згідно з пунктом 14 Постанови правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Подібні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція №162) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за № 58 (далі - Інструкції №58) які були чинними в спірний період.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до записів, внесених до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 заповненої 01.04.1983 на ім'я позивача, наявна інформація про трудову участь позивача у громадському господарстві, зокрема:
за 1982 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік 114, при встановленому мінімумі 270;
за 1985 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 94, при встановленому мінімумі 94;
за 1986 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 298, при встановленому мінімумі 280;
за 1987 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 305, при встановленому мінімумі 280;
за 1988 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 282, при встановленому мінімумі 280;
за 1989 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 304, при встановленому мінімумі 280;
за 1990 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 267, при встановленому мінімумі 265;
за 1991 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 271, при встановленому мінімумі 265;
за 1992 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 283, при встановленому мінімумі 260;
за 1993 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 282, при встановленому мінімумі 260;
за 1994 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 318, при встановленому мінімумі 260;
за 1995 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 344, при встановленому мінімумі 260;
за 1996 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 350, при встановленому мінімумі 260;
за 1997 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 289, при встановленому мінімумі 250;
за 1998 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 353, при встановленому мінімумі 250;
за 1999 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 356, при встановленому мінімумі 250;
за 2000 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 348, при встановленому мінімумі 250;
за 2001 рік вироблених мінімумів трудової участі за рік - 208, при встановленому мінімумі 200.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем надано трудову книжку колгоспника, в якій містяться відомості про трудову участь в громадському господарстві, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання за період 1982 по 2001 роки, та відсутні докази що такі записи є недостовірними або неправдивими.
При цьому, судом першої інстанції правильно зазначено, що відсутність довідки про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні не може бути підставою для відмови у зарахуванні означених періодів роботи позивача до стажу роботи, оскільки інформація про встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві та фактично відпрацьовані вихододні наявна у трудовій книжці колгоспника позивача, а тому додаткового підтвердження уточнюючою довідкою не потребує.
Так, єдиною підставою для врахування до страхового стажу періоду роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин, що випливає з аналізу положень частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII.
За таких обставин відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 01.06.1982 по 18.10.2001.
Стосовно спірного періоду навчання з 01.09.1979 по 26.07.1982, слід зазначити наступне.
Так, відповідно до довідки від 10.05.2024 № 862 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався в Чубарівському СПТУ №8 з 01 вересня 1979 року до 26 липня 1982 року за професією Тракторист-машиніст широкого профіля з умінням виконувати роботи слюсаря-ремонтника і водія автомобіля.
Після закінчення навчання присвоєна кваліфікація «Тракторист 3-го класу і слюсар 2-го розряду» та одержав диплом НОМЕР_2 виданий 26.07.1982, реєстраційний №1118.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Аналіз наведеного положення законодавства дає суду підстави для висновку, що період навчання підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Відповідач, відмовляючи у зарахуванні такого періоду навчання до страхового стажу зазначив, що в довідці від 10.05.2024 № 862 не зазначено підставу видачі довідки, а в записі трудової книжки не вказана дата документа на підставі якого внесено запис.
З приводу таких доводів скаржника колегія суддів зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії, що у згоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а.
Також на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки/інших документів може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
При цьому, колегія суддів зауважує, що наявні документи у їх сукупності підтверджують навчання позивача в Чубарівському СПТУ №8 з 01 вересня 1979 року до 26 липня 1982 року.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, які визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова складена у повному обсязі 24.10.2024 року.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк