17 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 340/2807/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Олефіренко Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 року (головуючий суддя Пасічник Ю.П.)
в адміністративній справі №340/2807/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 30.04.2024 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, щодо відмови мені у виплаті недоотриманої пенсії моїм чоловіком ОСОБА_2 , у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованої та невиплаченої за період з 01.12.2019 року по день його смерті, загальною сумою 195627,81 гривень.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити мені недоотриману пенсію моїм чоловіком ОСОБА_2 , у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованої та невиплаченої за період з 01 грудня 2019 року по день його смерті, загальною сумою 195627,81 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та одержував пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (по лінії МВС України). Вказує, що на день смерті її чоловіка ГУ ПФУ в Кіровоградській області не виконано рішення суду від 30.03.2023 по справі №340/1062/23 та від 23.11.2023 по справі №340/6930/23 в частині виплати йому заборгованості, яка виникла у зв'язку з перерахунком пенсії розмір, якої станом на дату смерті (11.01.2024) складає 95627,81грн. Зазначає, що у зв'язку зі смертю чоловіка, зверталась до відповідача із заявою про отримання нарахованої, але не виплаченої пенсії. У відповіді відповідача зазначено, що рішення у справах №340/1062/23 та №340/6930/23 винесене на користь ОСОБА_2 , оскільки позивач не є стороною по вказаних справах, то законних підстав для виплати недоотриманої пенсії немає. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії її чоловіком ОСОБА_2 , у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованої та невиплаченої за період з 01 грудня 2019 року по день його смерті, загальною сумою 195627,81 гривень.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію її чоловіком ОСОБА_2 , у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованої та невиплаченої за період з 01.12.2019 року по день його смерті, загальною сумою 195627,81 гривень.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивачка як член сім'ї - дружина ОСОБА_2 , яка проживала разом із пенсіонером на день його смерті, відповідно до ч.1 ст.61 Закону №2262 має право на отримання нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 суми пенсії у розмірі 195627,81 грн. При цьому суд зауважує, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про виплату їй нарахованої але неодержаної ОСОБА_2 суми пенсії у розмірі 195627,81 грн. з дотриманням шестимісячного строку встановленого ч.3 ст.61 Закону №2262. Зазначив, що відповідач відмовив у виплаті недоотриманої її чоловіком суми пенсії, так як вона не була стороною у справах №340/1062/23 та №340/6930/23. Вказав про протиправність дій відповідача з відмови у виплаті позивачці пенсії нарахованої, але не виплаченої її померлому чоловікові, оскільки стаття 61 Закону №2262 покладає на органи Пенсійного фонду України обов'язок із виплати, зокрема члену сім'ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті, суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.
Вказує, що позивачка не подала заяви щодо сумісного проживання, також, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонеру, який має право на пенсію відповідно до Закону №2262 і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включається до складу спадщини. Крім того, з квітня 2021 року Головне управління позбавлене функції фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат. Фінансування зазначених виплат здійснюється централізовано Пенсійним фондом України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_2 (а.с.11).
Особа. перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується змістом рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду у справах від 30.03.2023 по справі №340/1062/23 та від 23.11.2023 по справі №340/6930/23 в яких ОСОБА_2 був позивачем.
Відповідно до листа відповідача від 20.02.2024, який направлявся на адресу позивача, загальна сума доплати до пенсії ОСОБА_2 згідно із рішеннями суду становить 195627,81 грн. (а.с.12).
Відповідно до свідоцтва про смерть № НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Станом на дату смерті ОСОБА_2 позивачка проживала разом з ним, що підтверджується довідкою Гайворонської міської ради від 25.04.2024 №503 (а.с.13).
За зверненням позивачки від 09.02.2024 щодо виплати нарахованої але не виплаченої пенсії ОСОБА_2 , відповідач листом від 20.02.2024 повідомив, що рішення у справах №340/1062/23 та №340/6930/23 винесене на користь ОСОБА_2 , а оскільки позивач не є стороною по даних справах, то законних підстав для виплати недоотриманої пенсії немає (а.с.12).
Позивачка вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті їй недоотриманої пенсії її чоловіка у зв'язку з його смертю.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частинами 1-3 ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Абзацом 3 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 (Порядок №3-1), передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
За змістом абз.1, 3 п.2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (Порядок №22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Абзацом 1 ч.2, ч.4 ст.3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Члени сім'ї особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб'єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб'єктом;
будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абз.16 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 року №1700-VII).
Відповідно до ч.2 ст.64 Житлового Кодексу України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
За унормуванням ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", довідка про реєстрацію місця проживання - це документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Органом реєстрації є виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Аналіз значених норм дає підстави для висновку, що документами, які підтверджують факт спільного проживання, є довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою та рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні).
Таким чином, позивачка як член сім'ї - дружина ОСОБА_2 , яка проживала разом із пенсіонером на день його смерті, відповідно до ч.1 ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ має право на отримання нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_2 суми пенсії у розмірі 195627,81 грн.
При цьому суд апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про виплату їй нарахованої але неодержаної ОСОБА_2 суми пенсії у розмірі 195627,81 грн. з дотриманням шестимісячного строку встановленого ч.3 ст.61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ.
Відповідач відмовив у виплаті недоотриманої її чоловіком суми пенсії, оскільки вона не була стороною у справах №340/1062/23 та №340/6930/23.
Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачці пенсії нарахованої, але не виплаченої її померлому чоловікові, оскільки стаття 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ покладає на органи Пенсійного фонду України обов'язок із виплати, зокрема члену сім'ї, який проживав разом із пенсіонером на день його смерті, суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Стосовно посилання відповідача на Порядок виплати пенсій та грошової допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. №1596 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
В силу п.13 Порядку №1596 списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Згідно з п.14 Порядку №1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.
Таким чином, Пенсійний фонд України проводить перерахування коштів уповноваженим банкам, однак такий перерахунок здійснюється на підставі списків, що складаються територіальними органами Пенсійного фонду України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки доводи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 17.10.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Н.А. Олефіренко