24 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3931/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року (суддя Артоуз О.О.) у справі №280/3931/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що 06.03.2024 звернувся з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Лист-заява з вищеперерахованими документами була отримана відповідачем 11.03.2024. На час звернення з позовом до суду вказана заява відповідачем не розглянута, рішення з приводу порушеного в заяві питанні не прийнято. З цими обставинами позивача пов'язував порушення його прав через допущену відповідачем протиправну бездіяльність в питанні надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин, які свідчили про те, що станом на час розгляду справи відповідачем розглянуто подану позивачем заяву та прийнято рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Встановивши такі обставини справи, суд зазначив те, що у спірному випадку відсутні підстави стверджувати про порушення прав позивача, що б свідчило про необхідність захисту таких прав в судовому порядку.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти
нову постанову про задоволення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що відповідачем не було направлено позивачу будь-якого рішення прийнятого за наслідками розгляду заяви позивача. За таких обставин, як зазначає позивач, суд повинен був констатувати протиправну бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання позивачу відстрочки від мобілізації. Також позивач звертає увагу на те, що після ухвалення судом першої інстанції рішенням у справі, на адресу позивача від відповідача надійшла повістка, якою запропоновано позивачу з'явитися до ТЦК з метою призову на військову службу під час мобілізації. З цими обставинами позивач пов'язує те, що відповідач ввів в оману суд щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Бердянським МВ УДМС України в Запорізькій області 11.04.2013.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ №456597 від 28.11.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю - 3 група інвалідності - безстроково.
Представником позивача адвокатом Стариченком М.П. 06.03.2024 направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оскільки позивач є особою з інвалідністю. До заяви додано нотаріально посвідчені копії паспорта, РНОКПП, довідки до акту огляду МСЕК, пенсійного посвідчення, індивідуальної програми реабілітації та тимчасового посвідчення військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Заяву отримано відповідачем 11.03.2024.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про надання відстрочки від призову, позивач звернувся з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обгрунтованості, суд апеляційної інстанції враховує зміст та обсяг заявлених позивачем вимог, які були предметом розгляду у межах цієї справи.
Зміст та обсяг заявлених позивач вимог свідчать про те, що протиправну бездіяльність відповідача позивач пов'язував з неприйняттям рішення за наслідком розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. І, як наслідок, просив зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Встановлені судом першої інстанції обставини, які підтверджені матеріалами справи, свідчать про те, що згідно з протокол № 2 засідання Комісії з питання розгляду документів для оформлення військовозобов'язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації від 19.04.2024, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 19.04.2024, Комісією розглянуто звернення ОСОБА_1 та прийнято рішення відповідно до абз. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Тобто, встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідачем прийнято рішення по суті питання, порушеного позивачем в поданій заяві.
Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що оскільки відповідачем, за наслідками розгляду заяви позивача, прийнято рішення і вказаним рішенням надано позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, то відсутні підстави стверджувати про порушення прав позивача, які б підлягали захисту в судовому порядку. З вказаних підстав суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі, не погодившись за такими підставами для відмови в задоволенні позову, позивач посилається на те, що відповідачем йому не було направлено вказаного рішення, належних та допустимих доказів цьому не надано.
Надаючи оцінку таким аргументам позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що при апеляційному перегляді справи суд, як зазначено вище, враховує зміст та обсяг заявлених позивачем вимог у цій справі. Та оскільки позивач не пов'язував бездіяльність відповідача саме з не направленням на його адресу письмового повідомлення про результати розгляду заяви, то відсутні підстави стверджувати про необгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо не встановлення обставин, які б свідчили про порушення прав позивача.
Також, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що після ухвалення судом першої інстанції рішенням у справі, на адресу позивача від відповідача надійшла повістка, якою запропоновано позивачу з'явитися до ТЦК з метою призову на військову службу під час мобілізації. З цими обставинами позивач пов'язує те, що відповідач ввів в оману суд щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу.
З приводу таких аргументів позивача слід зазначити те, що по-перше, сам факт направлення позивачу повістки може свідчити лише про такий факт - направлення повістки, а не про факт не надання позивачу відстрочки від призову на військову службу. По-друге, сам факт надання позивачу відстрочки не означає того, що на адресу позивачу не можуть бути направленні будь-які повістки, оскільки позивач залишається військовозобов'язаним. В - третє, факт направлення повістки та можливість призову позивача на військову службу виходять за межі розгляду цієї справи, оскільки предмет спору у цій справі не стосується можливості призову особи на військову службу, який надано відстрочку від призову на військову службу.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи, аргументи позивача, з якими він пов'язує незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі №280/3931/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 24.10.2024
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк