17 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/2864/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року (головуючий суддя Прасов О.О.)
в адміністративній справі №280/2864/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 01.04.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0838500020917 від 01.03.2024 про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та поновити виплату пенсії, яка була призначена у 2003 році, за місцем реєстрації ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) з моменту фактичного звернення, а саме з грудня 2021 року.
Позов мотивований тим, що з 03.08.2003 року Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя позивачу була призначена пенсія за віком по списку №1, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 . З 2010 року позивач проживав в Автономній Республіці Крим та виїхав після анексії Криму російською федерацією. З листопада 2021 року проживає у м. Запоріжжі як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2302-5000415534 від 30.11.2021р., та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області із заявою про виплату пенсії за місцем фактичного проживання, як внутрішньо переміщеній особі, однак листом від 17.05.2022р. позивачу було відмовлено. Цим листом відповідач підтвердив, що позивач дійсно у грудні 2021р. звернувся з заявою про виплату пенсії за новим місцем проживання, але повідомив, що продовжити виплату пенсії можливо тільки на підставі документів пенсійної справи, яку запитав з російської федерації листами від 31.12.2021р. та 01.02.2022р.. На теперішній час пенсійні справи та атестати про виплачені пенсії не надійшли та повернутися до питання виплати пенсії за новим місцем проживання можливо буде після отримання зазначених документів. До теперішнього часу пенсія позивачу не виплачується. Рішенням №0838500020917 від 01.03.2024р. відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком та повідомив, що продовжити виплату пенсії можливо тільки на підставі документів пенсійної справи, в тому числі із документами про припинення виплати пенсії органами, що призначали та виплачували пенсію за попереднім місцем проживання. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації. Оскільки на даний час Автономна Республіка Крим належить до тимчасово окупованої території та триває повномасштабна війна рф проти України із введенням воєнного стану з 24.02.2022р., доставка поштових відправлень, в тому числі запити на пенсійні справи до рф припинені. З огляду на що, надіслати запит на витребування пенсійної справи наразі немає можливості та відмовлено в призначенні пенсії на підставі п.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначення пенсії за віком від 01.03.2024 за №083850020917.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22.02.2024.
В іншій частині позовної заяви відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивач є громадянином України, фактично проживає на території підконтрольній Україні, має право на соціальний захист у старості та має умови для призначення пенсії за віком, то відповідач, на думку суду, безпідставно відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком з 22.02.2024.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що поновити позивачці пенсію за віком не вбачається можливим за відсутності
паперових матеріалів пенсійної справи а також доказів припинення її виплати у російській федерації.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно паспорта громадянина України № НОМЕР_2 позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами розгляду звернення позивача від 22.02.2024 щодо призначення пенсії за віком ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято Рішення №083850020917 від 01.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком (а.с.10).
Позивач вважає протиправним рішення відповідача №0838500020917 від 01.03.2024. Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Предметом спору є правомірність/протиправність рішення відповідача №0838500020917 від 01.03.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до п.3 ст. 26 ЗУ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів апеляційної інстанції надаючи оцінку зазначеним правовідносинам бере до уваги, що в рішенні відповідача №0838500020917 від 01.03.2024 зазначено, що вік заявника 70 років 06 місяців 19 днів (03.08.1953 р/н). Необхідним страховий стаж - 15 років. Страховий стаж особи становить - 41 рік 09 місяців 22 дні з урахуванням пільгового стажу за Списком №1.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспах згідно записів трудової книжки з 13.04.1988 по 16.11.1988 та з 07.05.1991 по 05.10.1991, оскільки не надано інформацію про встановлений мінімум, відпрацьовані вихододні та рерганізацію.
При переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове місце проживання до іншої області до ЕПС долучається довідка-атестат про припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання шо передбачено Порядком постанови правління Пенсійного фонду України 22-1 від 25.11.2005 та постановою КМУ №234 від 02.07.2014.
Відповідно пп.3 п.2.8 Порядку постанови правління Пенсійного фонду України 22-1 від 25.11.2005 до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсії громадянам України, які проживають на території України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації).
Орган, що призначає пенсію, додає одержаний запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як отримувач пенсії.
У зв'язку із введенням воєнного стану 24.02.2022р. запити про отримання Даних щодо перебування на обліку, припинення виплати пенсії до органів російської федерації не надсилаються.
Прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідних документів.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , що видане 11.08.2003 року Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 6).
Вказаним посвідченням підтверджується, що позивачу у 2003 році була призначена пенсія за віком довічно з 03.08.2003.
Позивач зазначає, що з 2010 року він проживав в Автономній Республіці Крим.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що з листопада 2021 року позивач проживає у м.Запоріжжі та має статус внутрішньо переміщеної особи.
Так, згідно Довідки від 30.11.2021 №2302-5000415534 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) взято на облік внутрішньо переміщеної особи.
В Довідці від 30.11.2021 №2302-5000415534 також зазначено, що зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 .
Водночас, пенсійний орган зазначає, що матеріали пенсійної справи позивача перебувають на непідконтрольній території України, але зазначає, що станом на 22.02.2024 - день звернення позивача до органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком позивач мав вік 70 років 06 місяців 19 днів та страховий стаж 41 рік 09 місяців 22 дні з урахуванням пільгового стажу за Списком №1.
Слід зазначити, що матеріали даної адміністративної справи не містять документи щодо умов призначення пенсії позивачу у 2003 році.
При цьому, дослідити умови призначення пенсії позивачу у 2003 році суд також не може.
У зв'язку з військовою агресією рф в Україні введений воєнний стан.
Для з'ясування всіх обставин у справі судом апеляційної інстанції (ухвала від 19.09.2024) витребувано у сторін докази (та письмові пояснення) щодо таких питань:
1. Чи звертався позивач до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявами про призначення або поновлення виплати пенсії?
- Якщо звертався то коли і з якими заявами? (надати докази).
2. На підставі яких документів відповідачем в рішенні №0838500020917 від 01.03.2024 встановлено, що вік заявника 70 років 06 місяців 19 днів (03.08.1953 р/н). Страховий стаж особи становить - 41 рік 09 місяців 22 дні з урахуванням пільгового стажу за Списком №1?
3. Чи була сформована пенсійним органом пенсійна справа ОСОБА_1 ?
- В разі якщо пенсійна справа була сформована, зазначити її номер, дату формування та документи, що містяться в ній.
- Чи містять матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 копію його трудової книжки? (в разі наявності надати копію суду).
4. Надайте оцінку наявності у ОСОБА_1 пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , що видане 11.08.2003 року Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя.
- Чи є вказане пенсійне посвідчення підтвердження призначення позивачу пенсії за віком в 2003 році?
5. З якого часу була припинена виплата пенсії позивача та чим це підтверджується?
На виконання ухвали від 19.09.2024 сторони надали письмові пояснення.
Так, позивач зазначив, що з 03.08.2003 року Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя йому була призначена пенсія за віком по Списку№1, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та зазначає, що з 2010 року проживав в АР Крим та з жовтня 2014 року отримання пенсії було переведено в АР Крим. З листопада 2021 року проживає в м.Запоріжжя як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 30.11.2021. до теперішнього часу пенсія не виплачується тому він залишається без засобів до існування. Просить відновити його конституційне право на пенсійне забезпечення.
Відповідачем на виконання ухвали від 19.09.2024 також надані письмові пояснення та копії документів, що містяться в пенсійній справі.
Зокрема пенсійний орган зазначив, що пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 видане 03.08.2003 Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя є підтвердженням призначення позивачу пенсії за віком у 2003 році.
Таким чином відповідачем визнано, що пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 видане 03.08.2003 Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя є підтвердженням призначення позивачу пенсії за віком у 2003 році.
Також відповідачем зазначено, що у 2014 році після переїзду до АР Крим, позивач звернувся до УПФР Крим в Бахчисарайському районі за призначенням пенсії за новим місцем проживання, де в свою чергу орган пенсійного фонду запросив пенсійну справу позивача за №146249. Вказана пенсійна справа направлена 31.10.2014 до УПФР Крим в Бахчисарайському районі. Тому нарахування пенсії позивачу припинено у 2014 році у зв'язку з його вибуттям до УПФР Крим в Бахчисарайському районі. Згідно заяви позивача про призначення пенсії від 22.02.2024 позивачем вказано, що він отримував пенсію на території АР Крим по березень 2022.
Відповідачем також (крім іншого) надана копія заяви позивача від 14.06.2024 згідно якої він просить пенсійний орган поновити пенсію з 01.03.2022р., копію трудової книжки позивача, якою підтверджується трудовий стаж, переписка позивача з відповідачем з 2021 року та ін.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково зобов'язав відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22.02.2024.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може, оскільки пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , що видане 03.08.2003 Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя підтверджується призначення позивачу пенсії за віком у 2003 році.
Тому ефективним способом захисту прав позивача є поновлення пенсійних виплат, а не призначення пенсії.
Позивач є громадянином України, фактично проживає на території підконтрольній Україні (є внутрішньо переміщеною особою), має право на соціальний захист у старості та відновлення пенсії за віком.
З метою захисту прав та інтересів позивача, приймаючи до уваги приписи ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначення пенсії за віком від 01.03.2024 за №083850020917.
Водночас, в частині зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22.02.2024 суд першої інстанції припустився помилкових висновків, оскільки пенсія позивачу вже була призначена в 2003 році за Списком№1, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні з зобов'язанням відповідача поновити пенсійні виплати з 22.02.2024.
Оскільки позивач не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині поновлення виплати пенсії з грудня 2021 року, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.
Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року змінити в частині зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22.02.2024 року.
Абзац 3 резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року викласти в наступній редакції.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 пенсійні виплати з 22.02.2024, згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , що видане 03.08.2003 Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 17.10.2024 та може бути оскаржена до Верховного Суду згідно статті 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова