24 жовтня 2024 р. Справа № 480/1040/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 (суддя Прилипчук О.А.; м. Суми) по справі № 480/1040/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 083850016462 від 07.09.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2023 про поновлення виплати пенсії за віком. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 року по справі № 480/1040/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернуто скаржнику.
07.08.2024 від позивача до суду надійшла заява, в якій він просив суд:
- поновити строк на звернення до суду із заявою про визнання протиправним рішення, прийнятого суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 по справі № 480/1040/24 в порядку статті 383 КАС України;
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 083850016462 від 20.06.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком, прийняте на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 по справі № 480/1040/24;
- постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та не виконанню рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 по справі № 480/1040/24 щодо повторного розгляду заяви про поновлення пенсії за віком.
В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 083850016462 від 07.09.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2023 про поновлення виплати пенсії за віком. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що позивач є отримувачем пенсії за віком довічно і чинне законодавство не передбачає повторне призначення вже призначеної пенсії. Крім того, судом було акцентовано увагу на тому, що відсутність паперової пенсійної справи та довідки-атестату про дату припинення виплати пенсії на попередньому місці проживання не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення. 25.04.2024 рішення набрало законної сили.
08.05.2024 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який в червні 2024 року засобами поштового зв'язку позивач направив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса). Внаслідок чого, було відкрито виконавче провадження № 75547155, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2024.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 по справі № 480/1040/24, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було повторно розглянуто заяву про поновлення пенсії, за результатом розгляду якої, прийнято рішення № 083850016462 від 20.06.2024, яким знову відмовлено в призначенні пенсії (заявник ознайомлений 10.07.2024). У вказаному рішенні пенсійний орган, ігноруючи висновки суду, повторно посилається на відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії через не зарахування періодів роботи: з 28.07.1972 по 18.11.1972, оскільки печатка, якою засвідчено підпис не проглядається; з 05.07.1976 по 19.08.1992, оскільки дата наказу про звільнення календарно не відповідає даті наказу про звільнення; з 21.07.2001 по 21.10.2001, оскільки відсутня інформація про цей період роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Крім того, всупереч висновкам Сумського окружного адміністративного суду в рішенні від 25.03.2024, пенсійним органом було повторно наголошено на необхідності подання атестату про припинення виплати пенсії на території АР Крим та документів пенсійної справи. А також зазначено, що на теперішній час питання щодо призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території АРК Крим та м. Севастополя в умовах відсутності документів для визначення умов призначення пенсії законодавчо не врегульоване.
ОСОБА_1 вважає, що такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області спрямовані на явне ухилення від належного виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду в від 25.03.2024 та застосування викладених у мотивувальній частині рішення висновків.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 подану в порядку ст.383 КАС України у справі №480/1040/24 повернуто заявнику без розгляду.
Повертаючи заяву позивача без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено 10-денний строк звернення до суду, при цьому, норми КАС України, за висновком суду, у разі пропуску десятиденного строку не передбачають процесуальної можливості залишення заяви без руху чи поновлення строку звернення до суду з такою заявою.
Крім того, суд зазначив, що в порушення вимог п.п.7, 8, ч.2 ст.383 КАС України, позивачем у заяві, поданій в порядку ст.383 КАС України не зазначено інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження. Водночас звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку ст.383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку ст.383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Позивач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач, з посиланням на положення ч. 1 ст. 121 КАС України, зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що норми КАС України не передбачають процесуальної можливості поновлення строку для звернення з такою заявою, оскільки в Кодексі відсутня норма, яка б це прямо встановлювала таку неможливість. При цьому, позивач визнає, що при зверненні до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України ним дійсно було пропущено встановлений законом строк, у зв'язку з чим у заяві позивач заявив клопотання про поновлення строку для звернення до суду, його пропуск був обумовлений об'єктивними та непереборними обставинами.
Крім того, позивач вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не зазначено інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження, оскільки у заяві в порядку статті 383 КАС України, він вказував, що в червні 2024 року, засобами поштового зв'язку позивач направив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), внаслідок чого, було відкрито виконавче провадження № 75547155, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2024. Крім того, до матеріалів заяви була долучена копія довідки-інформації про виконавче провадження від 01.08.2024. Таким чином, суд першої інстанції був обізнаний про відкриття та хід виконавчого провадження.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ст. 311, 312 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Зі змісту вказаних вище норм випливає, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Частиною 4 ст.383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у ч.1 цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Таким чином, строк для подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку цієї статті, який є скороченим, починає перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві або ж - порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб.
Однак, вказаний строк може бути поновлений за наявністю відповідних обставин, що узгоджується з ч.1 ст.121 КАС України, за якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів зазначає, що положеннями ст. 383 КАС України не встановлено неможливості поновлення строку звернення до суду з заявою поданою в порядку цієї статті, а отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що норми КАС України у разі пропуску десятиденного строку не передбачають процесуальної можливості поновлення строку звернення до суду з такою заявою.
При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач у поданій ним заяві просив суд поновити пропущений строк звернення до суду, пославшись при цьому на обставини які, на переконання позивача, є поважними, об'єктивно непереборними і перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з заявою. Проте вказана заява не була розглянута судом першої інстанції з наведених вище підстав.
Щодо висновків суду першої інстанції про порушення позивачем при зверненні з заявою вимог п.п.7, 8, ч.2 ст.383 КАС України, внаслідок не зазначення у заяві про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено колегією суддів зі змісту поданої позивачем заяви (а.с. 76), позивачем було зазначено, що 08.05.2024 Сумським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист по справі, який в червні 2024 року засобами поштового зв'язку позивач направив до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), внаслідок чого було відкрито виконавче провадження № 75547155, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2024.
Крім того, до матеріалів заяви позивачем була долучена копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.07.2024 ВП № 75547155 з виконання виконавчого листа № 480/1040/24, виданого 08.05.2024 Сумським окружним адміністративним судом, та інформації про виконавче провадження від 01.08.2024 отримана позивачем з автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с. 82-86-87).
Вказане свідчить про дотримання відповідачем вимог п. 7, 8 ч. 2 ст. 383 КАС України при зверненні до суду з заявою, а отже висновок суду першої інстанції про порушення позивачем зазначених вимог є помилковим і таким, що спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви позивача без розгляду колегія суддів вважає помилковим і таким, що зроблений без належної перевірки обставин, що мають значення для правильного вирішення порушеного позивачем питання, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 по справі № 480/1040/24 - скасувати.
Справу № 480/1040/24 направити до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про прийняття заяви до розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова