24 жовтня 2024 р. Справа № 591/3051/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.08.2024 (суддя Сидоренко А.П., м. Суми), по справі № 591/3051/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , Інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області роти, лейтенанта поліції Паттіота Володимир Вікторович
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом Департаменту патрульної поліції, Інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 , в якому просив суд скасувати постанову інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенанта поліції Паттіота В.В. серії ЕНА 1688463 від 18.03.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08.08.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Патіота Володимира Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задоволено.
Скасовано постанову, винесену інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області Патіота Володимиром Вікторовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1688463 від 18 березня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. 00 коп.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 грн. 60 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з відеозапису наявного в матеріалах справи чітко видно, що позивачу було роз'яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N № 471973, Clip 0 - 00:15:24. Позивач не заявляв клопотання, що бажає ознайомитися з матеріалами справи, переглянути відеозапис адміністративного правопорушення. Вже після завершення інспектором розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122 КАС України та винесення постанови серії ЕНА № 1688463 від 18.03.2024, позивач повідомив, що бажає ознайомитись з матеріалами справи, переглянути відеозапис адміністративного правопорушення. Факт порушення позивачем правил дорожнього руху (порушення обмеження руху в населеному пункті) зафіксовано приладом LTI 20/20 TruCAM II (серійний номер ТС008384). Дорожній знак, який позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушення ПДР за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів з табличками 7.2.1 "Зона дії - 5 км", встановлений на автодорозі Н-07 "Київ-Суми-Юнаківка" км. 280-285 км. Відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки порушення субєктом владних повноважень прав, свобод та законних інтересів позивача, а оскаржувана постанова відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
В судовому засіданні позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив відмовити, долучив додатково докази, на підтвердження своїх доводів.
Відповідач в судове засідання не прибув, повідомлений завчасно і належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 1688463 від 18 березня 2024 року, винесеною інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. В постанові зазначено, що 18 березня 2024 року в с. Симонівка, 8 водій керував транспортним засобом HONDA CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.49 «Початок населеного пункту» рухався зі швидкістю 160 км./год., чим перевищив допустиму швидкість руху на 56 км./год. Швидкість вимірювалась приладом TRUCAM LTI 20/20 TC 008384, чим порушив п. 12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 122 КУпАП (а.с. 8).
Згідно п. 12.4 ПДР України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
За перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів за годину, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки з дослідженого судом відеозапису встановлено обставини, які вказують на порушення інспектором патрульної поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме ненадання водію можливості реалізувати своє право на ознайомлення з відеозаписом, подання клопотання та додаткових доказів. Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова не може бути визнана такою, що винесена правомірно.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України “Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі по тексту - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Згідно із частиною 3 статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Колегією суддів встановлено, що підставою для зупинки 18.03.2024 у с. Симонівка транспортного засобу позивача слугувало переконання відповідача про порушення позивачем швидкісного режиму в населених пунктах, встановленого пунктом 12.4 Правил дорожнього руху.
Визначення правових та соціальних основ дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища здійснює Закон України “Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту - Закон № 3353-XII).
Відповідно до статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями статті 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі по тексту - ПДР України).
Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Згідно з пунктом 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Колегію суддів встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 122 КУпАП.
Як встановлено частиною 4 статті 122 КУпАП України, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення другим відповідачем було надано до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який був досліджений в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з дослідженого відеозапису /а.с.63/ вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач після роз'яснення ст. 63 Конституції України та прав, визначених ст. 268 КУпАП, виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При цьому ним не було заслухано особу, яка бере участь у розгляді справи, не досліджено доказів, а також не вирішено питання щодо наявності у позивача можливих клопотань. Більш того, з відеозапису та розмови інспектора з позивачем зрозуміло, що інспектор досліджував бойовий наказ, наданий позивачем в електронному вигляді, але жодної правової оцінки при винесенні постанови цьому наказу інспектор не надав.
Також, з відеозапису вбачається, що на вимогу ОСОБА_1 надати на ознайомлення відеозапис його нібито правопорушення, інспектор відмовився, та вказав, що його переглянути можливо під час оскарження постанови до суду.
Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, з відеозапису встановлено, що після надання позивачем копії бойового наказу для ознайомлення, інспектор почав ставити питання для уточнення даних ОСОБА_1 , і лише після питання позивача про те чи розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, інспектор стверджуючи відповів.
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Колегією суддів, з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що поліцейський представився, назвав причину зупинки, з'ясував особу водія, водночас не повідомив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Роз'яснив ОСОБА_1 права, у тому числі і право на захисника та заявляти клопотання, яким позивач вирішив скористатись та заявив клопотання про ознайомлення з відеозаписом, водночас отримав пропозицію від інспектора ознайомитись з відеозаписом під час оскарження постанови в передбаченому законом порядку.
Крім того, інспектор поліції не надав належної оцінки наказу, що був пред'явлений ОСОБА_1 як бойовий наказ, що призвело до неповного встановлення всіх фактичних обставин справи та неврахування інспектором патрульної поліції п. 6 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затв. Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, яким визначено, що при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцям строкової служби штраф як адміністративне стягнення не застосовується. У цих випадках поліцейські передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
При цьому, на підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 надав до суду апеляційної інстанції Наказ № 105-ОД м. Суми від 17.03.2024, відповідно до якого він був у відрядженні та виконував бойові завдання пов'язані з несенням служби, що також підтверджується накладною б/н та подорожнім листом службового легкового автомобіля від 18.03.2024.
Водночас, як вже було встановлено, та підтверджується дослідженим під час судового розгляду відеозаписом, вищевказаний наказ про виконання службового доручення ОСОБА_1 пред'являв у електронному вигляді інспектору поліції, який останнім був проігнорований.
Колегія суддів зазначає, що положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, дійсно передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Разом з цим, статтею 268 КУпАП встановлено вичерпний перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, заявляти клопотання.
За правилами статті 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У наведених вище положеннях норм процесуального права визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов'язаний дотримуватись вимог статті 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Таким чином, положення КУпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на отримання юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги. Недотримання інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2018 року № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року № 760/10803/15-а.
Оскільки відповідачем не вжито дій щодо надання реальної можливості позивачу ознайомитися з відеозаписом порушення, заявити інші клопотання, чи долучити докази, а одразу винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, що унеможливило реалізацію даних прав позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі обставини вказують на порушення інспектором патрульної поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1688463 від 18.03.2024 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2020 року в справі № 524/9827/16-а та від 26 травня 2020 року в справі № 640/16220/16-а.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.08.2024 по справі № 591/3051/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко