24 жовтня 2024 року справа №200/4104/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 р. у справі № 200/4104/24 (головуючий І інстанції Череповський Є.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13 червня 2024 року №05263003776 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2 визнати неправомірним та скасувати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15), з 05 квітня 2023 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування зазначено, що з 23 січня 2020 року відновила дію стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка є діючою на теперішній час у редакції до внесення змін відповідно до ЗУ №213-VIII, яка передбачає право виходу на пенсію у 50 років жінкам за наявності 10 років стажу за Списком №2 та загального стажу не менше ніж 20 років. У зв'язку з чим вік виходу на пенсію становить не 57 років, як вважає Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, а в 52 роки як передбачено пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15).
Так п.2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набув сили з 03 жовтня 2017 року, а редакція статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відновила свою дію 23 січня 2020 року у зв'язку із прийняттям Конституційним судом Рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15), то при розгляді зави про призначення пенсії на пільгових умовах, застосуванню підлягає стаття 13 (зокрема пункт «б») Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15).
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач:
з 06.05.2015 року працювала молодшою медичною сестрою по догляду за хворими в Дружківському дитячому будинку-інтернаті.
Відповідно до розрахунку стажу РС-право встановлено, що до пільгового стажу Позивача передбаченого Списком №2 зараховано період роботи з 06.05.2015 по 31.08.2022 року, що складає 07 років 03 місяці 26 днів.
05.04.2023 позивачем була надана до органів Пенсійного фонду України заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1- 5/2018 (746/15) (Список №2).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №052630003776 від 13.04.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності пенсійного віку.
З оскаржуваного рішення вбачається, що вік заявника становить 54 роки 11 місяців 11 днів. Згідно наданих позивачем документів страховий стаж становить 32 роки 01 місяців 08 днів, з них за Списком №2 - 07 років 03 місяці 26 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача: до страхового стажу відповідно трудової книжки не зараховано період роботи з 23.10.1986 по 05.12.1986, оскільки запис на звільнення завірено печаткою, непридатною для ідентифікації. Вказаний період потребує уточнення. До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року по справі 200/60/24, набрало законної сили 11.04.2024 року, з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суд від 26 лютого 2024 року «про виправлення описки», позовні вимоги були задоволені частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 13.04.2023 №05263003776 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1- р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.04.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Рішення Конституційного суду від 23.01.2020 №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2 із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 23.10.1986 по 05.12.1986.
13 червня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року у справі №200/60/24, ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 року про виправлення описки, ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 року було винесено рішення №052630003776 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, також відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року у справі №200/60/24), у зв'язку з відсутністю пільгового стажу станом на 01.04.2015 року.
З оскаржуваного рішення вбачається, що вік заявника становить 54 роки 11 місяців 11 днів. Згідно наданих позивачем документів страховий стаж становить 32 роки 02 місяці 02 дні, з них за Списком №2 - 07 років 03 місяці 26 днів. Заявниця набуде право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 25.04.2025 року (у 57 років).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, з 23.01.2020 чинними є два закони, які одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Вирішуючи питання норми якого Закону - № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213I чи № 1058-ІV в редакції Закону № 2148 підлягають застосуванню до спірних правовідносин суд враховує приписи пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, яким чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом України № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, якщо особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2 до 1 квітня 2015 року, то підлягають застосуванню норми ст. 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213.
Проте, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01 квітня 2015 року, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами ст. 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 працювала на посадах, віднесених до Списку № 2, з 06.05.2015, тобто, після 01.04.2015, тому при визначенні права позивача на пільгову пенсію необхідно керуватися нормами ст. 114 Закону № 1058. Отже, норми пункту «б» ст. 13 Закону № 1788 щодо зменшення віку до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.
Згідно із п. 2 ч. 2 статтею 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки, які народилися в період з 01.04.1968 по 30.09.1968, після досягнення 53 років 6 місяців і за наявності страхового стажу не менш 24 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
На час звернення з заявою про призначення пенсії 05.04.2023 позивач досягла необхідного пенсійного віку 54 роки та страхового стажу - 32 роки 01 місяців 08 днів, проте, позивач має пільговий стаж 7 років 3 місяці 26 днів (при необхідному не менш 10 років).
Отже, відповідач правильно рішенням від 13 червня 2024 року №052630003776 відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 р. у справі № 200/4104/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 р. у справі №200/4104/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 24 жовтня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко