24 жовтня 2024 року справа №200/1285/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі № 200/1285/24 (головуючий суддя І інстанції Кравченко Т.О.), складеного в повному обсязі 28 березня 2024 року, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 27 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 355 259,25 грн;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області сплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 27 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 355 259,25 грн негайно після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії за віком, нарахованої за період з 27 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року, в сумі 355 259,25 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 пенсію за віком, нараховану за період з 27 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року, в сумі 355 259 (триста п'ятдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 25 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначав, що позовна вимога позивача фактично спрямована на виконання рішення по справі № 200/4882/22, що виключає можливість подання окремого позову.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/1285/24, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
З 07 грудня 2004 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену на підставі Закону № 1058.
27 липня 2022 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності для розгляду цієї заяви був визначений структурний підрозділ Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області).
05 серпня 2022 року за наслідками розгляду заяви позивача та поданих ним документів ГУ ПФУ в Миколаївській області прийняло рішення № 057250004582 «Про відмову у призначенні пенсії».
Цим рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на підземних роботах.
В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Донецькій області, ГУ ПФУ в Миколаївській області, в якому просив, зокрема, скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області про відмову в призначенні позивачу пенсії та призначити її
28 квітня 2023 року Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 200/4882/22, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме:
- визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 05 серпня 2022 року № 057250004582 «Про відмову у призначенні пенсії», яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на підземних роботах;
- зобов'язав ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01 квітня 2022 року по 30 червня 2022 року;
- зобов'язав ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 за провідними професіями, періоди його роботи: з 21 лютого 2018 року по 02 липня 2018 року та з 19 лютого 2020 року по 30 червня 2022 року;
- зобов'язав ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 з 27 липня 2022 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 200/4882/22 набрало законної сили 30 травня 2023 року.
На виконання рішення суду у справі № 200/4882/22 позивачу призначена пенсія.
Спірні правовідносини виникли з приводу виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за минулий період - з 27 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача листом від 29 лютого 2024 року № 4850/02-16 ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що з 27 липня 2022 року згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 200/4882/22, яке набрало законної сили 30 травня 2023 року, ГУ ПФУ в Миколаївській області призначило ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.
Виплата поточної пенсії здійснюється з січня 2024 року.
Крім того, згідно з рішенням суду за період з 27 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року ОСОБА_1 нарахована доплата в загальній сумі 355 259,25 грн, в тому числі за періоди:
з 27 липня 2022 року по 31 липня 2022 року - 3 269,35 грн;
з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року - 20 270,00 грн;
з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року - 20 270,00 грн;
з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року - 20 270,00 грн;
з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року - 20 270,00 грн;
з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року - 20 762,30 грн;
з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року - 20 762,30 грн;
з 01 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року - 20 762,30 грн;
з 01 березня 2023 року по 31 березня 2023 року - 20 862,30 грн;
з 01 квітня 2023 року по 30 квітня 2023 року - 20 862,30 грн;
з 01 травня 2023 року по 31 травня 2023 року - 20 862,30 грн;
з 01 червня 2023 року по 30 червня 2023 року - 20 862,30 грн;
з 01 липня 2023 року по 31 липня 2023 року - 20 862,30 грн;
з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року - 20 862,30 грн;
з 01 вересня 2023 року по 30 вересня 2023 року - 20 862,30 грн;
з 01 жовтня 2023 року по 31 жовтня 2023 року - 20 862,30 грн;
з 01 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року - 20 862,30 грн,
з 01 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 20 862,30 грн.
Вказана заборгованість як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати заборгованості по пенсії.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача має бути відновленим шляхом стягнення спірної суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, :
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Стаття 46 Закону № 1058-IV регламентує правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. ГУ ПФУ в Донецькій області визнає наявність заборгованості з виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 27 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року в загальній сумі 355 259,25 грн.
При цьому ГУ ПФУ в Донецькій області не довело наявність жодної, визначеної законом, підстави для не виплати позивачу пенсії за спірний період.
Виникнення заборгованості за період з 27 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року є наслідком протиправної відмови ГУ ПФУ в Миколаївській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 за його заявою від 27 липня 2022 року.
Протиправний характер рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за його заявою від 27 липня 2022 року, підтверджений таким, що набрало законної сили, рішенням суду у справі № 200/4882/22.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги відповідача, що позовна вимога позивача фактично спрямована на виконання рішення по справі № 200/4882/22, що виключає можливість подання окремого позову щодо стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.
Предметом позову у справі № 200/4882/22 була правомірність відмови управління у призначенні пенсії
Відтак, у межах справи № 200/4882/22 не розглядалось питання нарахування та виплати заборгованості з пенсії, яка виникла після її призначення, не надавалась оцінка розміру такої заборгованості та порядку її виплати.
Відтак, заявлені позовні вимоги не стосуються порядку виконання судового рішення (по справі № 200/4882/22), не є аналогічними, отже, в даному випадку наявні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом апеляційної інстанції відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що невиплата пенсії позивачу заборгованості з пенсії за період з 27 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року, в сумі 355 259,25 грн., з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручанням у право власності позивача, і таке втручання не є законним.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області- залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі № 200/1285/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 жовтня 2024 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць