Справа № 752/6025/24 суддя в І-й інстанції Дмитрук Н.Ю.
Провадження № 33/824/4875/2024 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст.130 КУпАП
Іменем України
21 жовтня 2024 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Бобокала Романа Борисовича на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02 березня 2024 року серії ААД № 724412, вбачається, що 02 березня 2024 року о 00-27 год. в м. Києві по вул. Миколи Рильського, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мітсубіші д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на алкогольне сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме бодікамеру БК 477748, 473415, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Бобокал Р.Б.подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Бобокал Р.Б.вказує на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 та неправомірно був зупинений працівниками поліції, а той факт, то ОСОБА_1 знаходився в салоні автомобіля не є тотожним факту керування автомобілем, тобто на нього було незаконно складено протокол про адміністративне правопорушення. Також матеріали справи не містять рапорту працівника поліції в якому повинна бути зазначена причини зупинки транспортного засобу згідно ст. 35 Закону України «Про поліцію» та інші відомості необхідні для встановлення правопорушника, що свідчить про те, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, а співробітники поліції під'їхали до автомобіля, який стояв вздовж тротуару перед світлофором та не рухався. Оскільки, в матеріалах справи відсутні об'єктивні, належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, провадження у справі з цих підстав підлягає закриттю.
В апеляційній скарзі адвокат Бобокал Р.Б. також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та вказує про те, що постановою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року, подана апеляційна скарга на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 рокуу справі № 752/6025/24 про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУПАП була повернута на підставі відсутності у справі витягу з договору із гр. ОСОБА_1 , в якому зазначено повноваження або обмеження прав захисника. Враховуючи, що вказану постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року, адвокатом було отримано 24 вересня 2024 року у відділенні «Укрпошта», а тому вважає, що строк на подачу апеляційної скарги пропущений з поважних причин.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи адвоката Бобокал Р.Б. щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 02 липня 2024 року, а апеляційна скарга на неї подана 24 вересня 2024 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що вперше захисник ОСОБА_1 - адвокат Бобокал Р.Б. звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову місцевого суду 08 липня 2024 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Бобокала Р.Б. на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
Зазначена постанова Київського апеляційного суду мотивована тим, що адвокат Бобокал Р.Б. до апеляційної скарги не додав засвідчений підписами сторін витяг з договору про надання правової допомоги, який обов'язково додається до ордера. У матеріалах справи такий витяг з договору, як і сам договір також відсутній. Вказані обставини були процесуальною перешкодою для подальшого розгляду справи та унеможливлювали прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційного суду.
24 вересня 2024 року адвокат Бобокал Р.Б. засобами поштового зв'язку отримав вищезазначену постанову Київського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року та того ж дня засобами поштового зв'язку повторно звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, право особи на апеляційне оскарження судового рішення має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.
Заслухавши пояснення захисника, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке полягало у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 1, 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» - огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія. Разом з тим, у разі наявності підстав вважати, що такі ознаки наявні, поліцейський пропонує водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу чи закладі охорони здоров'я, а водій зобов'язаний пройти такий огляд, для підтвердження чи спростування зазначених обставин (п. 6, 7 Інструкції).
Судом встановлено, що 02 березня 2024 року о 00-27 год. в м. Києві по вул. Миколи Рильського 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мітсубіші д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на алкогольне сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився із застосуванням фіксації технічних засобів відео запису.
В апеляційній скарзі адвокат Бобокал Р.Б. вказує на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_2 та неправомірно був зупинений працівниками поліції, а той факт, що ОСОБА_1 знаходився в салоні автомобіля не є тотожним факту керування автомобілем, тобто на нього було незаконно складено протокол про адміністративне правопорушення. Також матеріали справи не містять рапорту працівника поліції в якому повинна бути зазначена причини зупинки транспортного засобу згідно ст. 35 Закону України «Про поліцію» та інші відомості необхідні для встановлення правопорушника, що свідчить про те, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, а співробітники поліції під'їхали до автомобіля, який стояв вздовж тротуару перед світлофором та не рухався.
Як було зазначено вище, відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у працівника поліції виникає право візуально перевірити наявність ознак алкогольного сп'яніння у водія. Не згода останнього з наявністю у нього ознак сп'яніння не надає водієві права відмовлятися від запропонованого поліцейським огляду на стан сп'яніння.
В даному випадку пройти такий огляд водій зобов'язаний в силу вимог п. 2.5 правил, незалежно від того вважає він наявними чи відсутніми підстави до такого огляду чи підстави до зупинки транспортного засобу.
Відеозаписом з камери поліцейського підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозапис відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Заперечуючи щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, адвокат Бобокал Р.Б. вказує на те, що його підзахисний не керував транспортним засобом, а автомобіль стояв вздовж тротуару перед світлофором та не рухався.
Разом з тим, на відеозаписах не зафіксовано заперечень ОСОБА_1 щодо керування ним автомобілем. Пояснення, що містяться в апеляційній скарзі, повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною, останній не спростував обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду.
Доводи апеляційної скарги в частині надання ОСОБА_1 згоди на проходження огляду на стан сп'яніння до підписання останнім протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає не обґрунтованими.
В даному випадку, висловлення особою, що притягається до адміністративної відповідальності згоди на проведення огляду на стан сп'яніння, після складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від такого огляду, правового значення не має, оскільки відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремим складом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є закінченим з моменту висловлення відмови.
Апеляційна скарга не містить інших доводів, які б вказували на незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а відтак і на відсутність в діях останнього складу правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.
Керуючись ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд, -
Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Бобокалу Роману Борисовичу строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Бобокала Романа Борисовича залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв