Справа №761/32677/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5731/2024 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
23 жовтня 2024 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 9 вересня 2024 року,
Вироком у кримінальному провадженні №22024000000000783 від 05.09.2024 року:
Затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05.09.2024 між прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю захисника ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження № 22024000000000783 від 05.09.2024.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с. Кошманівка Машівського району Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст.111-1 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права займатися діяльністю із постачання (експорту) будь-якої продукції до російської федерації та республіки Білорусь на строк 10 (десять років).
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_6 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Зобов'язано ОСОБА_6 впродовж 15 (п'ятнадцяти) днів після набрання законної сили вироком суду зробити внесок (у тому числі забезпечити перерахування третіми особами) у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на спеціальний банківський рахунок, відкритий Національним банком України для підтримки Збройних Сил України - на проект « НОМЕР_1 » (Банк: Національний банк України; МФО НОМЕР_2 ; Рахунок НОМЕР_3 ; ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України).
Застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано, звільнено останнього з-під варти в залі суду негайно.
Затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05.09.2024 між прокурором першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю захисника ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження № 22024000000000783 від 05.09.2024.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, який народився в м. Києві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст.111-1 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права займатися діяльністю із постачання (експорту) будь-якої продукції до російської федерації та республіки Білорусь на строк 10 (десять років).
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Зобов'язано ОСОБА_8 впродовж 15 (п'ятнадцяти) днів після набрання законної сили вироком суду зробити внесок (у тому числі забезпечити перерахування третіми особами) у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на спеціальний банківський рахунок, відкритий Національним банком України для підтримки Збройних Сил України - на проект « НОМЕР_1 » (Банк: Національний банк України; МФО НОМЕР_2 ; Рахунок НОМЕР_3 ; ЄДРПОУ 00032106; Отримувач: Національний банк України).
Застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасовано, звільнено останнього з-під варти в залі суду негайно.
Не погоджуючись з цим судовим рішенням, адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.
Згідно з апеляційною скаргою право на апеляційне оскарження обґрунтовано тим, що оскаржений вирок порушує право ОСОБА_4 на справедливий судовий розгляд та всупереч презумпції невинуватості встановлює її винуватість у скоєнні кримінального правопорушення за відсутності обвинувального вироку відносно неї особисто, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що за змістом вироку судом визнано доведеним відомості, які фактично викладено у повідомленні про підозру ОСОБА_4 та щодо якої відсутні угода про визнання винуватості або судове рішення, що набрало законну силу. Також, описова частина вироку дублює повідомлення про підозру ОСОБА_4 та створює нібито преюдиційність співучасті останньої у кримінальному правопорушенні до направлення обвинувального акту до суду. На думку адвоката, вказане створило обставини, за якими констатовано винуватість ОСОБА_4 у кримінальному правопорушенні, в якому вона підозрюється, без надання їй можливості захищатись від пред'явленого обвинувачення і призвело до заочного засудження.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, вважаю, що апеляційну скаргу належить повернути апелянту, з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК України, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має на це права.
Верховний Суд України в постанові від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15 зробив правовий висновок про те, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження. При цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК. Отже, при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з'ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
За висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19, суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Вважаю, що особа, в інтересах якої адвокат подав апеляційну скаргу, не є стороною в даній справі.
Вирок суду не містить прізвища особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга, її особу з тексту вироку неможливо ідентифікувати, оскаржуваний вирок не стосується її інтересів.Питання її вини не розглядалось і не вирішувалось. Крім того, особа, в інтересах якої подано апеляційну скаргу у даному кримінальному провадженні не є суб'єктом ч. 4 ст. 394 КПК України.
Право на оскарження вироку на підставі угоди між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості відповідно до приписів п. 1, 2 ч. 4 ст. 394 КПК України належить виключно обвинуваченому, його захиснику, законному представнику і прокурору.
Тому слід дійти висновку, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Щодо реалізації права на оскарження із застосуванням загальних засад кримінального провадження, визначених у ст. 7 КПК України. Вказані в ч. 4 ст. 475, ч. 4 ст. 394 КПК України спеціальні норми однозначно регулюють питання оскарження вироків на підставі угод про визнання винуватості.
Твердження апелянта щодо створення преюдиціальності та встановлення судовим рішенням винуватості особи, яка не була обвинуваченою в цьому провадженні, не відповідають змісту вироку і є припущенням.
Крім того, зважаю й на те, що вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї з декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження стосовно інших осіб та не є доказом винуватості цих осіб (статті 84, 90 КПК).
Така позиція підтверджується усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відображеною у судових рішеннях, зокрема, у справах № 991/2288/21, № 554/8321/23, № 991/6004/21, № 686/26679/19.
Натомість адвокат в апеляційній скарзі не навів достатньо переконливого обґрунтування своїх доводів про те, що вирок суду дійсно стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_4 .
Окрім того, ця особа не позбавлена права і законних можливостей захистити себе від обвинувачень, якщо такі будуть щодо неї висунуті і розглядатимуться в інших провадженнях.
Апеляційна скарга, окрім того, що подана особою, яка не може оскаржувати дане рішення, також містить вимоги, які не корелюються з підставами оскарження вироку на підставі угоди про визнання вини (п. 1, 2 ч. 4 ст. 394 КПК України).
Реалізація цих можливостей належить прокурору і обвинуваченому в провадженні.
У силу того, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу, то її належить повернути на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 належить повернути як таку, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 9 вересня 2024 року - повернути апелянту.
Копію даної ухвали разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_2