Справа № 755/19950/23 Головуючий у І інстанції Марфіна Н.В.
Провадження №22-ц/824/12514/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
24 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А.,розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада - Жилосервіс» на рішенняДніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада - Жилосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги,
У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтований тим, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 .
05 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аркада - Житлосервіс» було укладено Договір № П6/117 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно умов якого позивач забезпечує надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_2 , а відповідач, в свою чергу, забезпечуєсвоєчаснуоплату наданихпослуг за встановленими тарифом у строк та на умовах, передбачених договором.
Розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладання Договору становив 370,66 грн, а тариф 7,02 грн 1/кв.м.
Позивач вказує, що будинок зданий в експлуатацію 14вересня 2017 року, а тариф на послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території востаннє переглядався 01червня 2019 року, кошторис до складових тарифу був складений відповідно до діючих цін того періоду.
Тому, прийнявши до уваги зауваження та пропозиції представників ініціативної групи даного житлового будинку, зі згоди власників та співвласників приміщень, як жилих так і нежилих, ТОВ «Аркада - Житлосервіс» з 01 січня 2022 року вирішили збільшити тариф на послугу з утримання будинків та прибудинкової території до 8,35 грн. 1/кв.м.
Мешканців житловому будинку АДРЕСА_2 було повідомлено про вищевказане рішення, шляхом розміщення повідомлення на інформаційному стенді даного будинку.
ОСОБА_1 свої зобов'язання зі сплати за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територійналежним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 20грудня 2023 року в останнього утворилась заборгованість у розмірі 28974,85 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь,а також судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада - Житлосервіс» 25189,99 грн заборгованості зі сплати послуг з утримання будинків та споруд і прибудинкової території за період з 01 червня 2018 року по 01 грудня 2023 рік у розмірі 25182,99 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада - Житлосервіс» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2332,75 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, директор ТОВ «Аркада - Жилосервіс» - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин, які мають важливе значення для її розгляду, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості в розмірі 3792,86 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів, які б підтвердили будь яке інформування споживача зі сторони виконавця щодо змін істотних умов договору в частині зміни ціни послуг з 01 січня 2022 року за 1 кв. метр, не враховано того факту, що окрім зустрічей з представниками ініціативної групи ОСОБА_4 направлялися акти звірки взаємних розрахунків за період з 01 січня 2019 року по 22 травня 2023 року, з копією документу, що підтверджує його відправлення боржнику рекомендованим листом, які останній відмовлявся отримати, що в свою чергу вказує на той факт, що позивач вжив усіх можливих визначених йому чинним законодавством заходів, щодо інформування споживача про зміни істотних умов договору в частині зміни ціни послуг.
Вказує, що відповідач умисно проігнорував вказану інформацію, не отримуючи зазначених листів, при цьому ОСОБА_1 неодноразово телефонували представники ТОВ «Аркада-Житлосервіс» і повідомляли про необхідність підняття тарифів на надавані комунальні послуги.
Директор ТОВ «Аркада - Жилосервіс» - ОСОБА_3 , що відмовляючи в частині задоволення позовної вимоги щодо суми заборгованості, яка збільшилася внаслідок зміни вартості тарифу з 01 січня 2022 року за 1 кв. м., суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи в цій частині.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
05 лютого 2018 року між ТОВ «Аркада - Житлосервіс» та ОСОБА_1 укладено Договір №П6/117 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.
Відповідно до п. 1 Договору, предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_2 а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.
Розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення цього договору становить 370,66 грн (п. 3 Договору), а тариф 7,02 грн 1/кв.м. (додаток №1 договору).
Згідно п. 2 Договору, Виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішення органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.
Згідно п. 20 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року. У разі, коли за місяць до закінчення дії цього договору однією зі сторін не заявлено вимогу у письмовій формі про розірвання цього договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань в останнього виникла заборгованість за період з 01 грудня 2018 року по 01 грудень 2023 року в розмірі 28917,56 грн за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, що підтверджується розрахунком заборгованості, долученого позивачем до відповіді на відзив на позовну заяву, в свою чергу, відповідач не надав будь - яких доказів на спростування вказаного розрахунку.
Згідно з розрахункового (договрного) тарифу на послуги з утримання будинку, споруд і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 , розмір тарифу з 01 січня 2022 року становить 8,35 грн. за 1 кв.м.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як власник квартири, не здійснював оплату наданих позивачем послуг з утримання будинків та споруд і прибудинкової території відповідно до вимог закону, а тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача суми заборгованості за період з 01 червня 2018 року по 01 грудня 2023 року в розмірі 25182,99 грн.
Щодо не задоволених позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів погодження зі сторони відповідача розміру витрат на утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2022 року з розрахунку 8,35 грн за 1 кв. м.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
П. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
П. 5, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Послуга з управління багатоквартирним будинком - це результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом .
У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частини 1, 2 ст. 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід'ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов'язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов'язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність. У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати. 4. Інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність. 5. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
Згідно ст. 11 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
У даній справі, яка переглядається апеляційним судом, між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини, за якими ОСОБА_1 , як власнику квартири в будинку АДРЕСА_2 , надавались житлово-комунальні послуги, які він зобов'язався оплачувати відповідно до Договору № П6/117 від 05 лютого 2018 року.
Згідно п. п. 5 п. 12 Договору, виконавець має право вносити за погодженням із споживачем у договір зміни, що впливають на розмір плати за послуги.
Згідно п. 32 Договору, сторони будуть ввжати інформацію або будь - яке повідомлення отриманим, якщо вони будуть направлені поштовим зв'язком або на копії повідомлення, що залишається у сторони - відправника, посадовою особою кореспондента зроблено відмітку про отримання.
Твердження позивача в позовній заяві та в апеляційній скарзі про те, що розмір тарифу на послуги з утримання будинку, споруд і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 січня 2022 року було збільшено до 8,35 грн за 1 кв.м., зі згоди власників та співвласників приміщень, як жилих так і нежилих, ніяким належними та допустимими доказами не підтверджено.
З матеріалів справи вбачається, що позивач прийнявши до уваги зауваження та пропозиції представників ініціативної групи житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , щодо деяких статей витрат, які випливають на ціноутворення тарифу з 01 січня 2022 року збільшив розмір тарифу за 1 кв.м.
Згоди ОСОБА_1 , як власника квартири в буд. АДРЕСА_2 , на підняття тарифів стороною позивача не надано та в матеріалах справи не міститься.
Таким чином, позивач не надавапеляційному суду доказів того, що за спірний період послуги з утримання будинку та прибудинкової території надавалися за погодженим сторонами збільшеним тарифом.
При цьому в укладеному договорі №П6/117 від 05 лютого 2018 року чітко прописано, що розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладання Договору становить370,66 грн, а тариф 7,02 грн 1/кв.м., право вносити зміни, що впливають на розмір плати за послуги, за погодженням з споживачем, в даному конкретному випадку з ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять додатку, в якому визначено збільшення тарифу з січня 2022 року. Матеріали справи, також, не містять додаткових угод між позивачем та відповідачем щодо зміни тарифу.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був належним чином проінформований про збільшення тарифів за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 01 січня 2022 року не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Тобто, позивачем самостійно на власний розсуд встановлювалась вартість наданих відповідачу послуг, що не відповідає порядку визначення ціни, яка встановлена підписаним сторонами договором.
Таким чином, на думку судової колегії, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що за відсутності доказів погодження зі сторони відповідача розміру витрат на утримання будинку та прибудинкової території, позивачем помилково нарахована сума боргу за період з січня 2022 року з розрахунку 8,35 грн. за 1 кв. метр.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст. 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції по суті спору визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідача.
Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі ст. ст. 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада - Жилосервіс»залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 24 жовтня 2024 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар