Справа №369/2786/21
Провадження № 21-з/824/87/2024 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_1
Іменем України
22 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора -ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали Київського апеляційного суду від 3 вересня 2024 року,
9 жовтня 2024 на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , яка звернулась до Київського апеляційного суду із заявою про роз'яснення судового рішення.
За змістом заяви прокурор вказує, що ухвалою Київського апеляційного суду від 03.09.2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.09.2023 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
З ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру послався на те, що звернення прокурора до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру щодо обмежено осудної особи - ОСОБА_6 , яка є суб'єктом кримінального правопорушення, на відміну від інших осіб, зазначених в ст. 19 КК України, а не з обвинувальним актом, є порушенням процесуальної форми такого звернення до суду та відповідно є підставою для залишення клопотання прокурора без задоволення.
У своїй заяві прокурор посилаючись на вимоги ч. 3 ст. 513, ч. 5 ст. 513 КПК України просить роз'яснити чи є підставою для внесення в ЄРДР відомостей за фактом вчинення вказаного кримінального правопорушення та здійснення досудового розслідування в загальному порядку враховуючи прийняті судами першої та апеляційної інстанції рішень у вказаному кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала заяву, вивчивши зміст ухвали суду та заяви про роз'яснення, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Тобто, роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Роз'яснюючи вирок, ухвалу, суд не вправі змінювати зміст вироку, ухвали, тобто не має права змінювати зміст відомостей, викладених у вироку або ухвалі. Вимоги, які пред'являє кримінальний процесуальний закон до змісту ухвали або вироку, містяться у статтях 372 і 374 КПК.
Як вбачається з матеріалів провадження, в ухвалі Київського апеляційного суду від 3 вересня 2024 року, якою апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду без змін, вказано про те, що обвинувачена ОСОБА_6 є обмежено осудною особою. Всупереч вимог ст. 20 КК України статей 291, 292, 504 КПК України прокурор направив до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру замість складання та скерування обвинувального акту, який направляється до суду на загальних підставах та повинен містити дані про психічне захворювання цієї особи з посиланням на відповідний висновок психіатричної експертизи, за результатами розгляду якого можливе ухвалення вироку та призначення покарання з урахуванням стану обмеженої осудності особи. З урахування зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру, з чим погоджується апеляційний суд. При цьому, посилання прокурора на те, що суд прийняв рішення, яке не передбачене положення ст. 513 КПК України, колегія суддів вважає неспроможними. Так, відповідно до ч. 2 ст. 512 КПК України, судовий розгляд завершується постановлениям ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні. На думку колегії суддів, рішення суду про залишення без задоволення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, фактично вказує на відмову в застосування примусових заходів медичного характеру, а тому доводи прокурора про необхідність скасування ухвали суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, не заслуговують на увагу.
Колегія суддів вважає, що ухвала Київського апеляційного суду від 03.09.2024 року є зрозумілою, оскільки не містить положень, щодо яких можуть виникнути суперечності щодо їх розуміння чи порядку виконання, в ухвалі наведені підстави та мотиви прийняття вказаного рішення.
З наведених в заяві прокурора про роз'яснення ухвали суду від 03.09.2024 року доводів не вбачається підстав для роз'яснення ухвали в порядку ст. 380 КПК України. Незгода із мотивами ухваленого рішення і незгода з судовим рішенням також не є підставою для роз'яснення ухвали.
Крім того, прокурором ставиться у заяві про роз'яснення питання, які не були предметом розгляду апеляційного суду, а відтак не підлягають роз'ясненню.
Оскільки доводи, викладені прокурором у заяві про роз'яснення ухвали Київського апеляційного суду від 3 вересня 2024 року не є підставою для роз'яснення цієї ухвали, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви прокурора слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 537, 539, 419 КПК України, колегія суддів,
В задоволенні заяви прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали Київського апеляційного суду від 3 вересня 2024 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Суддя Суддя