Справа № 760/6283/19 Головуючий у суді І інстанції Українець В.В.
Провадження № 22-ц/824/15626/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
23 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , публічне акціонерне товариство «Імексбанк», про визнання вкладником та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 12 серпня 2024 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) в особі представника - адвоката Мізунського А.І. звернувся через підсистему «Електронний суд» з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України, та без додержання вимог статті 356 ЦПК України.
В апеляційній скарзі було порушено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що апеляційна скарга була складена та направлена іншим учасникам справи ще 24 липня 2024 року, про що свідчить опис вкладення, однак направити її безпосередньо до Київського апеляційного суду виявилося можливим лише 12 серпня 2024 року, що зумовлено незалежними від скаржника причинами, а саме в період з 24 липня 2024 року по 12 серпня 2024 року відбувалися технічні роботи та значні перебої в роботі сервісу «Електронний суд». Також позивач просив врахувати постійні відключення світла і оголошення в м. Києві повітряних тривог, пов'язаних із постійною загрозою обстрілу з боку російської федерації, у зв'язку з чим направити апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку не було можливо.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів для третьої особи - ОСОБА_7 (або доказів її надсилання листом з описом вкладення) та документів, що підтверджують сплату судового збору.
Зокрема, суд апеляційної інстанції визнав наведені позивачем підстави неповажними і недостатніми для поновлення пропущеного процесуального строку та, залишаючи апеляційну скаргу без руху, вказав, що скаржником не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження дійсно об'єктивних причин, що перешкоджали йому протягом тридцяти днів з дня складання і отримання ним повного тексту оскаржуваного рішення звернутись з апеляційною скаргою.
Посилання скаржника на запроваджений в Україні воєнний стан, повітряні тривоги та періодичні відключення електропостачання були визнані судом неповажними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження з наведенням в ухвалі відповідних мотивів. Крім того суд вказав, що відповідно до розділу новини ДП «Інформаційні судові системи» із сайту Судової влади в період з 24 липня 2024 року по 12 серпня 2024 року інформація про технічну роботу та перебоїв підсистеми «Електронний суд» відсутня.
Таким чином, позивачу необхідно було надати суду апеляційної інстанції належні докази або вказати на інші обґрунтовані підстави, які підтверджують поважність причини пропуску установленого законом строку на апеляційне оскарження з посиланням на відповідні докази.
На виконання вимог зазначеної ухвали 19 вересня 2024 року представник Фонду - адвокат Мізунський А.І.через підсистему «Електронний суд» надіслав до апеляційного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якої зазначив, що повний текст рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 25 червня 2024 року було складено 05 липня 2024 року та 06 липня 2024 року доставлено до електронного кабінету Фонду.
Апеляційна скарга була виготовлена та направлена іншим учасникам справи в терміни, визначені ЦПК України, а саме 24 липня 2024 року, адже у Фонду незважаючи на введення воєнного стану та інших причин, до 24 липня 2024 року не виникало ніяких обставин, які б заважали вчасно подати апеляційну скаргу.
Однак, після 24 липня 2024 року склались обставини, які не залежали від позивача і перешкодили йому вчасно відповідно до вимог статті 354 ЦПК України реалізувати право на апеляційне оскарження.
Так, у період робочого часу, коли була можливість відправити апеляційну скаргу до суду, зокрема в період з 24 липня 2024 року по 12 серпня 2024 року відбувались значні перебої в роботі сервісу «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
На інформаційний запит представника позивача ДП «Інформаційні судові системи» надало відповідь № 4998/7/11-30-24 від 12 вересня 2024 року, відповідно до якої були наявні перебої в роботі підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» в період з 24 липня 2024 року по 12 серпня 2024 року.
Представник Фонду звертає увагу, що у вказаній відповіді ДП «Інформаційні судові системи» приведено перелік тільки зафіксованих збоїв, що вплинули на роботу підсистеми «Електронний суд» у зазначений період, проте фактично в даний період при спробі увійти у підсистему постійно видавалась помилка та повідомлення про відсутність з'єднання з сервером.
Посилаючись на зазначені обставини, а також на введений в Україні воєнний стан і оголошення в м. Києві повітряних тривог, представник Фонду вважає, що пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції був зумовлений об'єктивними причинами, а тому цей строк підлягає поновленню.
Дослідивши матеріали цивільної справи та обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином строк, передбачений статтею 354 ЦПК України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лишеті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012 (провадження № 14-198звц21) врахувала практику Європейського суду з прав людини, який роз'яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.
Як вбачається матеріалів справи, представник Фонду - адвокат Мізунський А.І. був присутній 25 червня 2024 року під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення та отримав її копію (а.с. 34, т. 3), а повний текст оскаржуваного рішення було складено 05 липня 2024 року (а.с. 38, т. 3) та 06 липня 2024 року доставлено до електронного кабінету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 46, т. 3).
Отже, відповідно до вимог частини шостої статті 272 ЦПК України позивач був обізнаний зі змістом повного тексту оскаржуваного рішення, порядком та строками його оскарження з 06 липня 2024 року.
На виконання вимог пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України представник Фонду - адвокат Мізунський А.І. направив копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів засобами поштового зв'язку на адреси учасників справи (крім третьої особи - ОСОБА_7 ) 24 липня 2024 року, проте з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернувся через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» лише 12 серпня 2024 року.
Як на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, представник позивача посилається на те, що в період з 24 липня 2024 року по 12 серпня 2024 року мали місце значні перебої в роботі сервісу «Електронний суд», про що свідчить відповідь ДП «Інформаційні судові системи» № 4998/7/11-30-24 від 12 вересня 2024 року.
Із вказаної відповіді вбачається, що ДП «Інформаційні судові системи» наведено перелік всіх зафіксованих збоїв, що вплинули на роботу підсистеми«Електронний суд» за період з 24 липня 2024 року по 12 серпня 2024 року, а саме:
- немає з'єднання із сервером з 24.07.2024 об 9:46 год. (дата і час початку) по 24.07.2024 об 18:40 год. (дата і час усунення);
- немає з'єднання із сервером з 25.07.2024 об 9:15 год. (дата і час початку) по 25.07.2024 об 11:00 год. (дата і час усунення);
- немає з'єднання із сервером з 25.07.2024 об 11:10 год. (дата і час початку) по 25.07.2024 об 11:15 год. (дата і час усунення);
- немає з'єднання із сервером з 25.07.2024 об 15:43 год. (дата і час початку) по 25.07.2024 об 16:03 год. (дата і час усунення);
- 500 Internal Server Error з 30.07.2024 об 15:30 год. (дата і час початку) по 30.07.2024 об 15:38 год. (дата і час усунення);
- 500 Internal Server Error з 30.07.2024 об 15:47 год. (дата і час початку) по 30.07.2024 об 15:58 год. (дата і час усунення);
- 500 Internal Server Error з 30.07.2024 об 16:06 год. (дата і час початку) по 30.07.2024 об 16:30 год. (дата і час усунення);
- немає з'єднання із сервером з 31.07.2024 об 10:15 год. (дата і час початку) по 31.07.2024 об 10:40 год. (дата і час усунення);
- немає з'єднання із сервером з 31.07.2024 об 14:51 год. (дата і час початку) по 31.07.2024 об 14:53 год. (дата і час усунення);
- немає з'єднання із сервером з 31.07.2024 об 15:47 год. (дата і час початку) по 31.07.2024 об 15:57 год. (дата і час усунення);
- id.gov.ua Параметр client_id має невірний формат, або Ви перейшли за прямим посиланням з 01.08.2024 об 11:45 год. (дата і час початку) по 01.08.2024 об 11:51 год. (дата і час усунення);
- немає з'єднання з сервером повільна робота кабінету з 01.08.2024 об 15:30 год. (дата і час початку) по 01.08.2024 об 15:35 год. (дата і час усунення);
- відсутній доступ по справам через ел.ордерам якщо у юр. особи роль "Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача" у представників відсутній доступ до справи з 02.08.2024 об 11:24 год. (дата і час початку) по 05.08.2024 об 18:00 год. (дата і час усунення);
- немає з'єднання із сервером з 08.08.2024 об 16:32 год. (дата і час початку) по 08.08.2024 об 16:40 год. (дата і час усунення).
Отже, при належній турботливості, обачності та заінтересованості в апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції Фонд та/або його представник (-и) мали можливість подати апеляційну скаргу в межах тридцятиденного строку, встановленого частиною другою статті 354 ЦПК України, зокрема, у робочі дні, коли у підсистемі «Електронний суд» взагалі не було жодних технічних збоїв.
При цьому наведені у вищевказаній відповіді збої вплинули на роботу підсистеми«Електронний суд» протягом незначних (коротких) проміжків часу 25, 30, 31 липня 2024 року та 01 серпня 2024 року, а протягом періоду із 02 по 05 серпня 2024 року у представників був відсутній доступ до справ згідно електронних ордерів, якщо вони є виключно представниками юридичних осіб, які мають процесуальний статус третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, тоді як у цій справі Фонд є позивачем, а його представник - адвокат Мізунський А.І. діяв на підставі довіреності від 25 грудня 2023 року.
Колегія суддів також враховує, що звернення з апеляційною скаргою в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з використанням власного електронного підпису, є лише одним із способів реалізації права на апеляційний перегляд справи, який не виключає альтернативні способи звернення до суду апеляційної інстанції, а саме в письмовій формі засобами поштового зв'язку, особливо враховуючи, що копії апеляційної скарги представник позивача надсилав відповідачу та третім особам поштою.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
В заяві про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало суб'єкту оскарження реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення протягом встановленого законом строку після отримання повного тексту цього рішення, а вищевказані посилання на перебої в роботі сервісу «Електронний суд» є необґрунтованими підставами для поновлення пропущеного строку та за встановлених обставин свідчать про свідоме зволікання стороною позивача з поданням апеляційної скарги.
У поданій заяві представник позивача в порушення вимог частини третьої статті 357 ЦПК України не вказав підстави, які підтверджують поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження з посиланням на належні та допустимі докази.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Крім того слід врахувати, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень), і, маючи при цьому численний штат працівників, міг усвідомлювати наслідки пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та передбачити відповідні процесуальні обмеження в подальшому.
Колегія суддів наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у справі, яка переглядається, суб'єкт оскарження як у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Він не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Доводам представника позивача щодо введення в Україні воєнного стану і постійного оголошення в м. Києві повітряних тривог суд апеляційної інстанції уже надав правову оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) та від 08 грудня 2022 рокуу справі № 990/102/22 (провадження № 11-119заі22), саме по собі введення воєнного стану на території всієї держави, який продовжений і на теперішній час, без посилання на конкретні обставини, які були об'єктивно непереборними, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасному зверненню до суду у визначений законом строк, не може бути належною підставою для поновлення строку.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 200/21749/17, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 та 25 вересня 2024 рокуу справі № 760/19995/21-ц.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 358 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин, надаючи оцінку доводам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та співставленні, колегія суддів вважає, що такі причини є неповажними, а відтак з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тастаттями 357, 358 ЦПК України, суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 25 червня 2024 року у справі № 760/6283/19 відмовити.
Копію ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати скаржнику разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами. Копію апеляційної скарги залишити у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній