апеляційне провадження №22-ц/824/16065/2024
справа №372/998/23
23 жовтня 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Базиком Олексієм Павловичем, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2024 року, постановлену під головуванням судді Висоцької Г.В.,
у справі за заявою представника боржника ОСОБА_1 - Базика Олексія Павловича про скасування судового наказу у справі 372/998/23 від 06 квітня 2023 року за заявою ПрАТ «Енергія» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , -
встановив:
В березні 2023 року до суду звернулось ПрАТ «Енергія» із заявою про видачу судового наказу на стягнення із ОСОБА_1 заборгованості.
06 квітня 2023 року Обухівським районним судом Київської області видано судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Енергія» стягнуто заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
06 червня 2024 року представником боржника ОСОБА_1 - адвокатом Базиком О.П. подано заяву про скасування судового наказу від 06 квітня 2023 року у справі №372/998/23, в якій одночасно просить поновити пропущений строк на подання цієї заяви.
Вказує, що процесуальний строк пропущено з поважних причин. Про існування судового наказу боржнику стало відомо 19 липня 2024 року із повідомлення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження на виконання судового наказу. 22 липня 2024 року представником боржника подано до суду заяву про ознайомлення із матеріалами справи. Адвокат Базик О.П. ознайомився із матеріали справи 31 липня 2024 року.
Пропуск процесуального строку обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 копію судового наказу засобами поштового зв'язку не отримував. Вказує, що безпосередньо із матеріалами наказного провадження та змістом судового наказу боржник ознайомився лише 31 липня 2024 року через свого представника. Щодо наявності в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вказує, що таке поштове відправлення боржник не отримував, а підпис на повідомленні про вручення боржнику не належить. На підтвердження відмінності підпису, розташованого на повідомленні про вручення, та підпису ОСОБА_1 до заяви долучено копію паспорта боржника.
Мотивуючи наведеним, просить суд поновити пропущений строк для подання заяви про скасування судового наказу, вирішити питання про скасування судового наказу у справі №372/998/23.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Базика О.П. про скасування судового наказу від 06 квітня 2023 року у справі 372/998/23 за заявою ПрАТ «Енергія» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 . Заяву про скасування судового наказу повернуто заявнику.
Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Базиком О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають зазначення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що висновки суду першої інстанції є передчасними. Щодо наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вказує, що ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку копію судового наказу не отримував, а підпис, розміщений на повідомленні про вручення, не належить боржнику. Із повідомлення про вручення неможливо установити вміст поштового конверта, оскільки повідомлення про вручення поштового відправлення не містить відомостей про унікальний номер судової справи та перелік документів, які направлено судом. Додатково посилається на відмінність підпису, розміщеного на повідомленні про вручення, та підпису боржника згідно паспорту.
Уважає, що суд першої інстанції не врахував усіх доводів боржника, не дослідив належним чином матеріалів справи на підтвердження вказаних доводів.
Посилається на судову практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення національними судами доступу до правосуддя.
Мотивуючи наведеним, просить суд скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2024 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
01 жовтня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ПрАТ «Енергія» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Вказує, що відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення ОСОБА_1 22 квітня 2023 року отримано копію судового наказу з копією заяви про видачу судового наказу з додатками за місцем реєстрації проживання боржника.
Зазначає, що в липні 2023 року ПрАТ «Енергія» пред'явлено судовий наказ Обухівському міськрайонному ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) для примусового виконання та 11 липня 2023 року Обухівським МВДВС відкрито виконавче провадження НОМЕР_2. Виконавчою службою відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику для виконання за місцем його реєстрації/проживання рекомендованим поштовим відправленням, проте відповідне поштове відправлення на адресу виконавчої служби не поверталось.
Вказує, що відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі рекомендованим поштовим відправленням, відтак довід боржника в частині того, що про існування виконавчого провадження ОСОБА_1 стало відомо лише 19 липня 2024 року суперечить матеріалам цієї справи та положенням законодавства, а також є не доведеним та необґрунтованим.
Додатково повідомляє, що станом на кінець вересня 2024 року за виключенням судового наказу №372/998/23 на примусовому виконанні Обухівського МВДВС перебувають ще три судових накази на загальну суму заборгованості 186 638,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині розбіжностей підписів на повідомленні про вручення поштового відправлення та в паспорті ОСОБА_1 вказує, що такий довід є припущенням сторони боржника. Представник ОСОБА_1 не надає допустимих у встановленому законом порядку доказів, зокрема висновку експерта, щодо невідповідності підписів, а норми чинного законодавства не уповноважують суд установлювати достовірність підпису.
Уважає оскаржувану ухвалу законною, постановленою із наданням належної оцінки всіх доказів в межах наданих суду повноважень.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2024 року - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у поновленні строку на подання заяви про скасування судового наказу та повернувши заяву, суд першої інстанції вказав, що із наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення убачається, що копію судового наказу ОСОБА_1 отримано 22 квітня 2023 року, відтак подання заяви про скасування судового наказу 06 серпня 2024 року вчинено із пропуском процесуального строку для такого звернення, а підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.
Крім того, суд зазначив, що у суду відсутня компетенція установлювати достовірність підпису, відтак доводи заяви в цій частині суд не приймав до уваги.
З матеріалів справи установлено наступне.
ПрАТ «Енергія» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу в березні 2023 року. Заяві присвоєно унікальний номер справи 372/998/23 та номер провадження 2-н-239/23 (а.с.24).
14 березня 2023 року районним судом здійснено запит до компетентного органу з метою установлення зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 (а.с.25). 06 квітня 2023 року до суду надійшла відповідь на запит, з якої убачається, що ОСОБА_1 з 1991 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).
06 квітня 2023 року районним судом видано судовий наказ, в якому вказано такі відомості щодо боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Супровідним листом №372/998/23/7164/2023 від 12 квітня 2023 року направлено засобами поштового зв'язку на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання боржника (а.с.28).
В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, з якого убачається, що на поштову адресу АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_1 направлено судову кореспонденцію, ідентифіковану номером 7164 (відповідає вихідному номеру листа від 12 квітня 2023 року) та номером справи 2-н-239/23 (відповідає номеру наказного провадження в межах справи №372/998/23), із вмістом «копія суд. наказу, копія заяви з додат.» (а.с.30).
Вказане поштове відправлення вручено адресату 22 квітня 2023 року.
22 липня 2024 року адвокатом Базиком О.П. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про ознайомлення із матеріалами справи. Адвокат ознайомився із матеріалами справи 31 липня 2024 року (а.с.31).
06 серпня 2024 року адвокатом Базиком О.П. в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про скасування судового наказу.
08 серпня 2024 року поставлено оскаржувану ухвалу суду.
До відзиву на апеляційну скаргу долучено постанову від 11 липня 2023 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2, згідно даних якої виконавче провадження відкрито на виконання судового наказу №372/998/23, виданого Обухівський районним судом Київської області 19 червня 2023 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Енергія» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої види у розмірі 62 904,23 грн та судових витрат у розмірі 268,40 грн.
Згідно списку №14.07.2023 про направлення рекомендованих листів відправника Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) Богомазову О.В. копію постанови від 11 липня 2023 року виконавчого провадження НОМЕР_2 направлено на адресу: АДРЕСА_1 .
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вказує на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Згідно частини 1 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 2 статті 171 ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяв.
Главою 6 розділу 1 ЦПК України унормовано загальне застосування процесуальних строків у цивільному судочинстві. Так, строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частин 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
Аналізуючи неведені норми можливо зробити висновок, що право звернення до суду, воно ж право на судовий захист, не є абсолютним. Законодавцем установлено чіткі вимоги, у тому числі, щодо необхідності дотримання особою, яка звертається до суду, установлених законом строків такого звернення.
Із аналізу положень статей 170 та 171 ЦПК України можливо зробити висновок, що на суд не покладено безумовного обов'язку поновлювати пропущений процесуальний строк лише за фактом звернення заявника до суду із відповідним клопотанням, проте суд наділений правом поновити такий строк у разі доведення заявником пропуску процесуального строку з поважних причин. Убачаючи об'єктивну поважність причин пропуску заявником процесуального строку, суд, з метою дотримання процесуальних прав всіх учасників справи та діючи в межах завдань цивільного судочинства, поновлює такий строк. Разом з тим, законодавством на суд покладено обов'язок обґрунтовувати ухвалене рішення щодо поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки безпідставне поновлення такого строку може порушити принцип юридичної визначеності.
Тобто, суд з урахуванням конкретних обставин справи повинен оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого, - вирішити питання про поновлення або відмову в поновленні цього строку.
При цьому, слід зауважити, що обов'язок доказування власних доводів та обставин, на які посилається особа, за загальним правилом покладено на таку особу. Також доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, як це передбачено приписами статті 81 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2024 року (справа №990/270/23) зазначила: «… поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду».
Отже, з наведеного убачається, що для задоволення клопотання особи про поновлення пропущеного процесуального строку необхідна наявність одночасно декількох складників:
- реальна перешкода або наявність ускладнюючих чинників, які об'єктивно позбавили заявника можливості вчасно звернутись до суду, тобто такі чинники перебували поза волею заявника;
- підтвердження належними і допустимими доказами ускладнюючих обставин, які призвели до пропуску процесуального строку;
- належна зацікавленість заявника у вчасній реалізації процесуальних прав;
- фактичне звернення до суду у найкоротші строки з моменту закінчення установленого процесуального строку.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 44 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги в частині неотримання ОСОБА_1 копії судового наказу засобами поштового зв'язку та неможливості установити вміст поштового відправлення відхиляються апеляційним судом як такі, що суперечать матеріалам справи. Апеляційним судом установлено, що судом першої інстанції направлено копію судового наказу та матеріали заяви про видачу судового наказу на поштову адресу, за якою боржник зареєстрований з 1991 року. Із повідомлення про вручення поштового відправлення можливо установити, що таким направлено судову кореспонденцію боржнику в межах справи №372/998/23.
ОСОБА_1 не спростовує факту реєстрації місця проживання на адресою, на яку районним судом здійснено відправлення судової кореспонденції. Крім того, із відомостей апеляційної скарги убачається, що боржник повідомляє суду ту саму поштову адресу, на яку направлено судовий наказ, як засіб зв'язку під час апеляційного перегляду справи.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині невідповідності підпису, розміщеного на повідомленні про вручення, та підпису Богомазова згідно паспорту, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.
Долучаючи до заяви про скасування судового наказу копію паспорту боржника як зразок для порівняння підписів, представник ОСОБА_1 у «мовчазний» спосіб просить суд установити факт такої невідповідності. Проте суд не є компетентним органом щодо установлення відповідності чи невідповідності підписів, оскільки установлення такого факту потребує спеціальних знань, якими у свою чергу суд не володіє.
Сама по самі вказівка на невідповідність підпису не є підтвердженням такої невідповідності. Доказів на підтвердження невідповідності підписів не надано.
Серед іншого, колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись до суду із заявою про скасування судового наказу та апеляційною скаргою, ОСОБА_1 вказує, що момент часу, з якого боржнику стало відомо про існування судового наказу №372/998/23 є 19 липня 2024 року, після повідомлення державним виконавцем Обухівського міськрайонного ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) про відкриття відносно ОСОБА_1 . виконавчого провадження за судовим наказом Обухівського районного суду Київської області. Проте суду не надано жодних доказів на підтвердження цієї дати та відомостей, у який конкретно спосіб державним виконавцем здійснено таке повідомлення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що з моменту вручення поштового відправлення із надісланою боржнику копію судового наказу (22 квітня 2023 року) та зверненням ознайомленням сторони боржника із матеріалами цієї справи (31 липня 2024 року) минуло близько 1 року та 3 місяців, що значно перевищує строк, установлений частиною 1 статті 170 ЦПК України.
При цьому, ОСОБА_1 не наведено вмотивованих доводів та не надано доказів на підтвердження об'єктивних перешкод, які призвели до пропуску строку звернення до суду із заявою про скасування судового наказу з поважних, незалежних від заявника, причин.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2024 року - без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Базиком Олексієм Павловичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова