22 жовтня 2024 року місто Київ
Справа № 760/27622/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15118/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року (ухвалене у складі судді Козленко Г. О.)
у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення
Короткий зміст заяви
До Солом'янського районного суду м. Києва звернувся адвокат Євсютін Олександр Миколайович, який діє в інтересах ОСОБА_2 , із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просив суд:
- встановити факт, що має юридичне значення, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зайнятий постійним доглядом за своєю хворою матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та необхідності здійснення ОСОБА_2 постійного догляду за своєю хворою матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка через наявність порушення функцій організму та хвороби не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребує здійснення постійного догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
В обґрунтування заяви вказано, що встановлення вказаного факту необхідно для звільнення з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потребує постійного стороннього догляду, а інших осіб які б могли здійснювати догляд немає. Оскільки, командиром в/ч НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні рапорту ОСОБА_2 та вказано, що відповідно до абз. 6 Переліку сімейних обставин та поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 заявник може бути звільнений з військової служби через необхідність стороннього догляду за хворою матір'ю, що повинно бути підтверджено відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років, а надані довідка та висновки лікарсько-консультативної комісії не є документами, «передбаченими вищезазначеним законом», однак отримати такий висновок медико-соціальної експертної комісії про необхідність стороннього догляду ОСОБА_3 отримати не може, оскільки не може самостійно пересуватись та потребує сторонньої допомоги, яку окрім заявника ніхто надати не може.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Солом'янський районний суд міста Києва рішенням від 27 червня 2024 року у задоволенні заяви відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 29 липня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» направив до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі та встановити факти, що мають юридичне значення.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вказує, що отриманням відмови у задоволені рапорту на звільнення від командира в/ч НОМЕР_1 не може розцінюватися як наявність спору між заявником та заінтересованою особою, оскільки отримати медичний висновок медико-соціальної експертної комісії про необхідність постійного стороннього догляду неможливо, оскільки видача таких висновків не передбачена чинним законодавством.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України проти апеляційної скарги заперечувало, просило відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Зазначає, що ОСОБА_2 не подав разом із заявою до суду першої інстанції належних і допустимих доказів того, що він не може отримати в позасудовому порядку документи, які посвідчують ті юридичні факти, які просить встановити суд у даній справі.
Наголошує, що ОСОБА_2 та військовою частиною НОМЕР_1 існує спір, пов'язаний з протилежними позиціями щодо наявності підстави для звільнення з військової служби. Наведене унеможливлює розгляд заяви ОСОБА_2 у порядку окремого провадження.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
У судовому засіданні представник заявника - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі та встановити факти, що мають юридичне значення.
Представник Міністерства оборони України - Матієнко О.Б. заперечував проти апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_4 свого представника у судове засідання не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету в ЄСІТС.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 11.07.1975 серії НОМЕР_2 , актовий запис №1564.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних Сил України з 04.06.2022 та з 01.06.2023 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 14.09.2023 ОСОБА_2 є учасником бойових дій.
25.08.2023 ОСОБА_2 звернувся до командира військової частини територіальної оборони НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 у складі Регіонального управління ІНФОРМАЦІЯ_7 із рапортом про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Військовою частиною НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні рапорту стосовно звільнення з військової служби та роз'яснено, що відповідно до абз. 6 «Переліку сімейних обставин та поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Оскільки не було надано висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була б підтверджена необхідність постійного догляду, правові підстави у командування військової частини НОМЕР_1 для звільнення з військової служби відсутні.
Згідно з відпускним квитком від 11.04.2023 №85 в/ч НОМЕР_5 солдату ОСОБА_2 надано частину щорічної основної відпустки терміном на 10 діб у проміжок часу з 12.04.2023 по 21.04.2023.
Згідно з відпускним квитком від 18.08.2023 №508 в/ч НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 надано щорічну відпустку терміном на 10 діб у проміжок часу з 21.08.2023 по 30.08.2023.
Згідно з відпускним квитком від 28.01.2024 №47 в/ч НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 надано щорічну відпустку терміном на 5 діб у проміжок часу з 29.01.2024 по 02.02.2024.
Згідно з відпускним квитком від 26.04.2024 №195 в/ч НОМЕР_1 солодшому сержанту надано щорічну відпустку терміном на 9 діб у проміжок часу з 27.04.2024 по 05.05.2024.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 23.01.2006, виданого відділом реєстрації смерті у м. Києві, серії НОМЕР_6 , актовий запис №1519.
Відповідно до висновку Центральної ЛКК КНП «ЦПМСД №1» від 30.06.2023 №780 ОСОБА_3 , 1940 року народження, потребує постійного допомоги.
Відповідно до висновку Центральної ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Оболонського РУОЗ м. Києва від 22.08.2023 №318 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потребує протезування колін та потребує постійної сторонньої допомоги в побуті.
Листом Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 19.09.2023 №061-061/П-8873-3676/0301 ОСОБА_3 повідомлено, що останню на підстав наданих документів 29.08.2023 внесено до списку осіб, які потребують імплантації колінних суглобів за №7103, необхідними медичними виробами на безоплатній основі згідно з висновком лікаря ортопеда-травматолога буде забезпечено відповідно до черги з урахуванням медичних показів та наявних медичних пільг.
Окрім цього, заявником надано копії квитанцій про оплату комунальних послуг.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволені заяви суд першої інстанції вважав, що заявником не доведено обставин, викладених у заяві. Разом із цим, суд констатував, що порядок встановлення факту здійснення фізичною особою догляду за особою, яка потребує постійного догляду, визначений відповідним законодавством, а саме нормами Закону України «Про соціальні послуги», у зв'язку з чим, відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні.
Колегія суддів не може погодитися із висновком суду про необхідність відмови у задоволенні заяви в такому випадку з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:
- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.
Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.
Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
Суддя суду першої інстанції наведене не врахував, відкрив провадження у справі в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту здійснення постійного догляду, а після відкриття провадження не закрив провадження у справі з підстави відсутності в суду повноважень встановлювати відповідний факт, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушив норми процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційний суд вважає за необхідне переглянути справу в повному обсязі.
У справі, що переглядається, ОСОБА_2 просив встановити факт здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_3 , яка потребує такого догляду, посилаючись на можливість звільнення з військової служби у запас у зв'язку із необхідністю здійснення такого догляду, або можливістю проходити службу у подальшому за місцем проживання. Указував, що законом не визначеного іншого порядку встановлення відповідного факту.
У постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23 зроблено висновок, що факт постійного догляду встановлюється у позасудовому порядку.
Так, порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.
Указані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.
Догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою (пункт 1 частини шостої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» ).
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Отримувачі соціальних послуг - особи/сім'ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»).
За змістом пунктів 6, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).
Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є особами з інвалідністю I групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (частина сьома статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:
1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;
2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;
3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад.
Відповідно до положень частини четвертої статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад належать, серед іншого, визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів; інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров'я; здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; ) забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім'ї надання базових соціальних послуг особам/сім'ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім'ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті; забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні.
Згідно із частиною шостою статті 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.
Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99, згідно з положеннями якого за заявою надавача соціальних послуг у розділі «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» мають бути внесені відомості про надавачів соціальних послуг, які мають право на отримання витягу з цього Реєстру (пункти 32, 35, 36, 41).
Таким чином, для засвідчення відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг можуть отримати витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який призначений для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.
Крім того, Положенням про Єдиний державний вебпортал електронних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1137 (далі - Положення), визначено, що Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.
Як слідує з Порталу Дія, довідка про здійснення догляду за громадянином (громадянкою), яка є особою з інвалідністю, видається протягом 30 днів безкоштовно на підставі індивідуального рішення органу місцевого самоврядування в межах території. Видача такої довідки здійснюється виконавчими органами селищних міських рад на підставі заяви, поданої особисто або через представника шляхом відправлення документів поштою (рекомендованим листом). Для отримання послуги необхідно також надати паспорти зареєстрованих у житловому будинку осіб та документ, що посвідчує статус інвалідності.
Наведене законодавство свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою, надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад.
Доводи заявника про те, що лише суд може встановити факт того, що він доглядає за своєю матір'ю, спростовуються наведеним законодавством, за яким незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні, для отримання відповідного статусу надавач та отримувач соціальних послуг включаються до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
За таких обставин, оскільки розгляд заяви ОСОБА_2 віднесено до повноважень інших органів і за законом не підлягає судовому розгляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.
Крім того, колегія суддів роз'яснює, що в разі не згоди з прийнятим рішенням командира військової частини про відмову в демобілізації у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за хворою матір'ю. яка є інвалідом, така відмова може бути оскаржена в порядку позовного провадження , в порядку адміністративного судочинства, що також не давало районному суду права розглядати заяву по суті в порядку окремого провадження.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Колегія суддів, встановила, що вирішення заяви ОСОБА_2 та встановлення фактів, про які він просив суд не належить до компетенції суду, а підлягає розгляду в позасудовому порядку, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 255, 259, 263, 268, 367, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року - скасувати, провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення - закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2024 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська