Справа № 243/7147/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5545/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
21 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 25.09.2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 ,
В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, оскільки ризики, передбачені п.п.1,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, який є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, наявність підстав вважати, що останній, маючи стійкі зв'язки з представниками спецслужб РФ, може виїхати до РФ або на тимчасово окуповану територію та переховуватись від органів досудового слідства та суду. Також зазначає, що ОСОБА_8 обізнаний у формах і методах роботи правоохоронних органів, активно застосовував заходи конспірації щодо передачі інформації представникам РФ, тому у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, матиме змогу використовувати вказані вміння і навики для переховування від слідства і суду. Також вважає наявним ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки спільники ОСОБА_8 не встановлені. Також наявний ризик вчинення нового кримінального правопорушення та/або продовження своєї злочинної діяльності, оскільки його діяльність була спрямована на вчинення злочину проти національної безпеки України, а тому обвинувачений, розуміючи, що іноземна держава РФ, у тому числі спецслужби та інші органи РФ можуть забезпечити його переховування на території РФ, буде вважати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинення вказаних діє є доведення своїх злочинних намірів до кінця та вчинить інші кримінальні правопорушення на користь РФ. Вважає, що застосування інших запобіжних заходів не забезпечить існування заявленим ризикам.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 до 23 листопада 2024 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченогопід вартою, зазначив, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, за який, у випадку доведеності винуватості за пред'явленим обвинуваченням, передбачене покарання у виді позбавлення волі або довічного позбавлення волі. Судом також враховано дані про особу обвинуваченого, який не одружений, утриманців не має, постійного джерела доходу не має, що свідчить про існування ризику ухилення обвинуваченого від суду.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить ухвалу суду скасувати та відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 .
В обґрунтування апеляційної скарги вважає, що ухвала суду суперечить ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 177,178 КПК України, оскільки ОСОБА_8 знаходиться під вартою вже довгий час (повних 14 місяців), за час перебування кримінального провадження у суді було проведено лише 8 судових засідань, на яких переважно розглядалось питання продовження строку запобіжного заходу, тому тримання ОСОБА_8 під вартою фактично перетворилося у відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Вважає, що судом не наведено жодних додаткових підстав на користь подальшого тримання ОСОБА_8 під вартою. Також вважає, що судом не враховано наявність позитивної характеристики обвинуваченого, , зокрема, тих обставин, що останній захистив магістерську дисертацію та був рекомендований кафедрою до вступу в аспірантуру, за місцем навчання характеризується як спокійна, доброзичлива не конфліктна людина, до кримінальної та адміністративної відповідальності раніше не притягувався.
Зазначає, що прокурором перед судом не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обвинувачений про час та місце апеляційного розгляду повідомлений, особистих клопотань про розгляд апеляційної скарги захисника за його участю до суду апеляційної інстанції не направляв.
Заслухавши доповідь судді, захисника обвинуваченого, який підтримав вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти її задоволення, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для подальшого його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_8 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України, та ухвалив судове рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, направлених проти основ національної безпеки України, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, характер вчиненого правопорушення, особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що висновки суду про продовження існування зазначених прокурором ризиків є такими, що ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, тому відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують продовження дії обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність позитивних характеристик у обвинуваченого, не є тими стримуючими факторами та не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки.
Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 внаслідок тривалого часу перебування його під вартою, оскільки ці доводи в будь-якому випадку не спростовують висновків суду про те, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не минули та продовжують існувати на даний час, не можуть бути безумовною правовою підставою для застосування запобіжного заходу обвинуваченому, не пов'язаного з триманням під вартою.
Посилання апеляційної скарги на те, що прокурором не доведено обставин неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, є безпідставним, оскільки клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, в є обґрунтованим та містить всі необхідні відомості та посилання на неможливість застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Також судове рішення ухвалене з дотриманням вимог ч.6 ст.176 КПК України.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404, 405,407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року про продовження строку тримання під вартоюОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: