Справа № 359/4546/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5688/2024 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
21 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 ,
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, у якому посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, що має високу суспільну небезпеку, зареєстрований в м. Харкові та може виїхати за межі Київської області, не виключено можливості виїзду на тимчасово окуповану територію, тому існує ризик переховування від суду. Також вказує, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки за результатами досудового розслідування йому висунуто обвинувачення ще в 21 епізоді злочинної діяльності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та обвинувальний акт щодо нього за ч.3 ст.307 КК України спрямований до Баришівського районного суду Київської області, що свідчить про можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень, оскільки останній на шлях виправлення не став, не припинив свою діяльність та продовжив збувати психотропну речовину. Вважає, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення заявлених ризиків.
Ухвалою суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 06.12.2024 року включно із визначенням застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень 00 копійок
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченогопід вартою, зазначив про існування заявлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, врахував тяжкість скоєного кримінального правопорушення та тяжкість можливого покарання та прийшов до висновку про наявність ризику втечі з території України чи в будь-який інший спосіб переховування від суду. Судом також враховано наявність ще одного судового провадження в Баришівському районному суді Київської області за аналогічним кримінальним правопорушенням, що свідчить про наявність ризику вчинення ним нових злочинів. Судом враховано наявність суспільного інтересу, який полягає в забезпеченні правопорядку та відправлення кримінального судочинства, а також той факт, що судове слідство ще не розпочато та свідки не допитані , тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ризикам.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду та змінити щодо нього запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а доводи прокурора ґрунтуються лише на припущеннях. Вказує, що на даний час відсутні заявлені прокурором ризики, оскільки на свідків та потерпілих він не впливав, від суду переховуватись не буде. Вважає, що судом не надано належної оцінки його міцним соціальним зв'язкам, оскільки має сім'ю та трьох неповнолітніх дітей, а також маму похилого віку, якій необхідний догляд, має постійне місце проживання в Баришівському районі, раніше не судимий, не безробітній та має позитивні характеристики з місця роботи та проживання. Також посилається на необґрунтованість висунутої йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Вважає, що призначення йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту здатне забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги обвинувачений повідомлений, клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участю та участю захисника до суду не надійшло, тому їх неявка, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не є перешкодою для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження його права перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції ухвалив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання апеляційної скарги обвинуваченого на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки судом в повній мірі було перевірено наявність ризиків, надано їм належну оцінку.
Доводи обвинуваченого про на наявність позитивних характеристик, постійного місця проживання в Київській області наявність міцних соціальних зв'язків, матері похилого віку, не є тими стримуючими факторами та не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки.
Твердження апеляційної скарги обвинуваченого про необгрунтованість висунутої йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, не можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції при перегляді на предмет законності ухвали суду першої інстанції про доцільність перебування під вартою обвинуваченого під час судового розгляду, оскільки вказані питання віднесені до компетенції суду першої інстанції.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст.ст.404, 405,407,419,422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: