24 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/12532/24
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л. О. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України від 26.04.2013 №364 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», додаток №7 п/п №2 щодо занесення Поселення «Ялівщина» охоронний №7727/5007-Чр за категорією місцевого значення в частині земельних ділянок з кадастровим номером 7410100000:02:009:0026 площею 0,0813 га., 7410100000:02:009:0024 площею 0,0813 га.
Суд ухвалою від 01.10.2024 позовну заяву залишив без руху та надав позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви зазначених в ухвалі від 01.10.2024. Зокрема, суд у зв'язку з ненаданням суду жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, підстави для поновлення строку звернення до суду визнав неповажними. Крім того зазначив, що позивач у своїй позовній заяві виклав зміст протиправних дій відповідача, але жодним чином не описав, у чому полягає порушення його прав, чи охоронюваних законом інтересів, не сформулював наслідки, які, з його погляду, настали внаслідок вчинення дій відповідача, і взагалі не пояснив, яким чином і чому дії відповідача зачіпають його права, або ж охоронювані законом інтереси. Також вказав, що в порушення норми законодавства в позовній заяві не зазначено: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України представника позивача. Також позивачем не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Крім наведеного вказав, що позивач в якості третіх осіб зазначив Департамент культури і туризму національностей і релігій Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівську міську раду, однак, в порушення наведених правових норм, позивачем не надано заяви про залучення до участі у справі третьої особи із відповідним обґрунтуванням, у позові не вказано на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі, та яким чином рішення у справі може вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов'язки.
Зі змісту поданої заяви про усунення недоліків позовної заяви вбачається, що позивачем було усунуто недоліки не у повній мірі, зазначені в ухвалі суду від 01.10.2024, а саме позивачем та/або його представником не надано заяви про залучення до участі у справі третьої особи Чернігівської міської ради із відповідним обґрунтуванням, не вказано на яких підставах вказану третю особу належить залучити до участі у справі, та яким чином рішення у справі може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов'язки, водночас жодних клопотань чи заяв щодо продовження строку на усунення недоліків позовної заяви на адресу суду не подано.
Крім наведеного, позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що про оскаржуваний наказ він дізнався лише з ухвали про відкриття провадження у справі №750/18545/23 за позовом Чернігівської окружної прокуратури в інтересах Чернігівської обласної державної прокуратури до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Дослідивши зміст заяви про поновлення строку звернення до суду та надану позивачем копію ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова та копію конверту, суд вважає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, зазначені документи не підтверджують та не спростовують факт обізнаності позивача зі спірним наказом Міністерства культури України від 26.04.2013 №364 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» протягом строку звернення до суду, встановленого положеннями КАС України.
Також суд зазначає, що наказом Міністерства культури України від 26.04.2013 № 364 комплексу надано статус пам'ятки археології місцевого значення під назвою Комплекс археологічних пам'яток урочища Ялівщина з охоронним № 7727-Чр, який включає 8 пам'яток археології: 1 національного значення - городище «Ялівщина» - і 7 місцевого -Поселення «Ялівщина» (№ 7727/5007-Чр), Поселення «Ялівщина-1» (№ 7727/5008-Чр), Поселення «Ялівщина-2» (№ 7727/7723-Чр), Поселення «Ялівщина-3» № 7727/7324-Чр), Поселення «Ялівщина-4» (№ 7727/7325-Чр), Поселення «Стрижень-1» (№ 7727/3709-Чр), Поселення «Олександрівка-1» (№ 7727/2724- Чр).
Зазначена інформація розміщена на інтернет сторінці «Вікіпедія - вільна енциклопедія» та є загальнодоступною, а відтак позивач не був позбавлений можливості ознайомитися зі спірним наказом.
Так статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (п.1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 №9-зп, абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
З огляду на те, що оскаржуваний позивачем наказ Міністерства культури України №364 виданий 26.04.2013, однак при цьому до суду з позовом про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу він звернувся лише 16.09.2024, то суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановленого положеннями КАС України, причини пропуску звернення до суду не є поважними.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, оскільки позивач у встановлений судом строк не повністю усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 про залишення позовної заяви без руху, та оскільки судом визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, тому вказану позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.2, 4, 19, 122, 123, 169, 172, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування наказу - повернути позивачу.
Копію ухвали та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 КАС України може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.О. Житняк