м. Черкаси
24 жовтня 2024 року справа № 580/5556/21
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглядаючи у порядку письмового провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом фермерського господарства «Престиж Агролюкс» до приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна», про визнання протиправними та скасування рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фермерського господарства «Престиж Агролюкс» (пров. Жовтня, 8, смт. Лисянка, Черкаська обл., далі - позивач) до приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича (вул. Хрещатик, 195, оф.219, м. Черкаси, далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 20.07.2021 про відкриття виконавчого провадження №66147812;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 20.07.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №66147812.
Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна».
Ухвалою суду від 06.09.2021 зупинено провадження у цій справі №580/555621 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Черкаської області у справі №925/1034/21 за позовом фермерського господарства «Престиж Агролюкс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 24.10.2024 поновлено провадження у справі.
На адресу суду від представника фермерського господарства «Престиж Агролюкс» надійшло клопотання про передачу цієї справи №580/5556/21 до Господарського суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа №925/1228/21 про банкрутство фермерського господарства «Престиж Агролюкс».
В судове засідання призначеного на 24.10.2024 о 10 год. 00 хв. учасники справи не прибули.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Беручи до уваги неявки в судове засідання учасників справи, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про здійснення вирішення питання про поновлення провадження у справі у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що предметом вказаної адміністративної справи №580/5556/21 є визнання протиправними та скасування постанов відповідача від 20.07.2021 про відкриття виконавчого провадження №66147812 та від 20.07.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №66147812. В обґрунтування протиправності постанов відповідача позивач зазначає, що виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є 13.07.2021 та зареєстрованого у реєстрі за №1479, на підставі якого відкрито виконавче провадження №66147812, містить заходи примусового стягнення та порядок виконання, які суперечать Закону України «Про нотаріат» та Закону України «Про аграрні розписки». Тому позивач вважає, що відповідач, через невідповідність виконавчого напису нотаріуса, був зобов'язаний повернути виконавчий документ без прийняття до виконання
Однак, згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.09.2021 у справі №925/1228/21 відкрито провадження у справі про банкрутство фермерського господарства «Престиж Агролюкс».
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.
В свою чергу, предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального України (далі - ГПК України). Так, згідно з частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Згідно статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), прийнятий відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року №2597-VІІІ та введений в дію з 21 жовтня 2019 року встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). Отже, КУзПБ у порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб'єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю.
Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою як найповнішого задоволення у ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.
Зокрема, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство наступає строк виконання всіх зобов'язань боржника, що має наслідком обов'язок усіх конкурсних (забезпечених) кредиторів пред'явити вимоги до боржника, а їх задоволення може здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом; провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню (частини чотирнадцята, сімнадцята статті 39 КУзПБ); активи боржника, що перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю контролюючого органу, уповноваженого відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень (частина десята статті 41 КУзПБ).
Застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство ряду майнових та немайнових спорів, КУзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій.
Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Отже, з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.
Необхідно зазначити, що спір за позовом боржника (фермерського господарства «Престиж Агролюкс») про визнання протиправним та скасування постанов приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича про відкриття виконавчого провадження №66147812 та про арешт коштів боржника - є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду у стягувача виконавчого провадження може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (на підставі виконавчого напису нотаріуса коштів у сумі 12 946 500 грн), яка в розумінні статті 190 ЦК України є майном боржника, тому такий спір підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.
Велика Палата Верховного Суду, визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб'єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб'єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №904/1693/19, від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/2210/17, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення у справу про банкрутство, реалізувати свої права та отримати задоволення своїх вимог.
Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 45 КУзПБ до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються у межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Отже, з прийняттям КУзПБ законодавець відніс до юрисдикції господарського суду у справі про банкрутство як розгляд спорів боржника з конкурсними кредиторами, так і розгляд його спорів з поточними кредиторами (частина друга статті 7, абзац третій частини восьмої статті 45 КУзПБ), на відміну від попереднього регулювання Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та процесуальними кодексами.
Враховуючи, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.09.2021 у справі №925/1228/21 відкрито провадження у справі про банкрутство фермерського господарства «Престиж Агролюкс», тому суд дійшов висновку, що розгляд спору за позовом фермерського господарства «Престиж Агролюкс» до приватного виконавця Плесюка Олексія Степановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна», про визнання протиправними та скасування рішень - віднесено саме до юрисдикції Господарського суду Черкаської області, який здійснює провадження у справі №925/1228/21 про банкрутство фермерського господарства «Престиж Агролюкс».
На підстав наведеного, суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, тому адміністративна справа №580/5556/21 підлягає передачі до Господарського суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа №925/1228/21 про банкрутство фермерського господарства «Престиж Агролюкс».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі слід закрити.
Керуючись ст. ст. 29, 47, 132, 140, 189, 243, 248, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Клопотання представника фермерського господарства «Престиж Агролюкс» про передачу справи №580/5556/21 до Господарського суду Черкаської області - задовольнити.
Передати адміністративну справу №580/5556/21 до Господарського суду Черкаської області, на розгляді якого перебуває справа №925/1228/21 про банкрутство фермерського господарства «Престиж Агролюкс».
Матеріали адміністративної справи №580/5556/21 направити до Господарського суду Черкаської області після закінчення строку на оскарження даної ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ