ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" жовтня 2024 р. справа № 300/6769/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання до вчинення дій, -
Виклад позицій сторін. Процесуальні дії та рішення суду.
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить суд: визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009, яка викладена листом від 20.08.2024 7133-5945/T-02/8-0900/24; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_4 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 з 19.06.2024 призначено пенсію за віком на підставі рішення відповідача за № 092750010647 від 26.06.2024, однак до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009 н7а території Російської Федерації, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Позивач вважає протиправною відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009, оскільки період роботи позивача в Російській Федерації підтверджується трудовою книжкою від 05.10.1970. При цьому такий період трудової діяльності мав місце в період дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.
Ухвалою від 23.09.2024 задоволено клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду цієї позовної заяви, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
11.10.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 0900-0903-8/52520 від 03.10.2024 на позовну заяву. У відзиві відповідач 1 заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що за результатом розгляду заяви позивача від 19.06.2024 ОСОБА_4 призначено пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу 23 роки 11 місяців 1 день. Водночас, позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи після 01.01.1992 на території Російської Федерації. Так, з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023. Таким чином, враховуючи припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, згідно якого проводилось взаємне визнання та зарахування стажу, стаж роботи на території Російської Федерації не враховується до страхового стажу. Додатково представник відповідача 1 звернув увагу на те, що позивач не надав доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації за період роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 28-33).
До відзиву № 0900-0903-8/52520 від 03.10.2024 на позовну заяву ГУ ПФУ в Івано-Франківській області долучило матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 36-84).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 31.08.2017, громадянин Російської Федерації, постійно проживає в Україні за адресою: 77460, село Черніїв, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область.
13.05.2024 ОСОБА_3 звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 36-37).
За результатом розгляду заяви від 13.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення за № 092750010647 від 20.05.2024 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 39).
23.05.2024 позивач повторно звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 53-54).
За результатом розгляду заяви від 23.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийняло рішення за № 092750010647 від 31.05.2024 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 57).
19.06.2024 позивач повторно звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 58-59).
26.06.2024 пенсійним органом прийнято рішення № 092750010647 про призначення позивачу з 19.06.2024 пенсії за віком. Згідно розрахунку стажу страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 11 місяців 29 днів, до якого не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009 на території Російської Федерації (а.с. 84).
Листом № 7133-5945/Г-02/8-0900/24 від 20.08.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивача про те, що періоди роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009 на території Російської Федерації не зараховано до страхового стажу, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 (а.с. 6).
Листом № 0900-0304-5/45752 від 22.08.2024 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області звернулося до Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України, в якому повідомило, що ОСОБА_3 надав додаткові документи не пізніше трьох місяців з дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії, а саме 13.05.2024. За вказаних обставин ініційовано питання перерахунок пенсії в частині зміни дати виникнення права на пенсію з 13.05.2024 (а.с. 76).
Листом № 2800-030101-9/56814 від 20.09.2024 Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України погоджено ініційоване питання для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 13.05.2024 (а.с. 75).
Згідно розрахунку пенсії від 27.09.2024 ОСОБА_5 змінено дату призначення пенсії з 19.06.2024 на 13.05.2024 (а.с. 81).
Вважаючи протиправною відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009, яка викладена листом від 20.08.2024 7133-5945/T-02/8-0900/24, представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_4 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Частиною четвертою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до копії посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 31.08.2017 ОСОБА_3 народився 17.04.1953 (а.с. 7).
Зважаючи на відсутність необхідно стажу для призначення пенсії по віку, ОСОБА_3 звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії за віком після досягнення 65 років, а саме в 71 рік. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 65 роки; страховий стаж від 15 до 21 років.
Як встановлено судом вище, ОСОБА_3 на час звернення до пенсійного органу із первинною заявою від 13.05.2024 про призначення пенсії за віком досяг віку 71 рік.
Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком в частині наявності в позивача страхового стажу, то судом встановлено, що згідно розрахунку стажу від страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 11 місяців 29 днів, до якого не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009 на території Російської Федерації (а.с. 84).
Згідно відомостей трудової книжки від 05.10.1970, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 10.07.1989 прийнятий на роботу в УПП треста «Ноябьскнефтестрой» у зв'язку з переводом із заводу «Позитрон»; з 09.10.1992 звільнений з роботи; з 12.10.1992 прийнятий на роботу в Управління виробничо-технічної комплектації МСМТ; з 22.03.1993 звільнений з роботи; з 23.03.1993 прийнятий на роботу у Виробниче об'єднання «Ноябьскнефтегаз»; з 25.02.1997 звільнений з роботи; з 26.02.1997 прийнятий на роботу в Будівельно-монтажне управління № 2; з 25.04.1997 звільнений з роботи; з 24.07.1997 прийнятий на роботу в ООО «Международный Аэропорт Когалым»; з 24.10.1997 звільнений з роботи; з 28.11.1997 прийнятий на роботу в ООО «Международный Аэропорт Когалым»; з 28.01.1998 звільнений з роботи; з 02.03.1998 прийнятий на роботу в ООО «Международный Аэропорт Когалым»; з 28.09.2009 звільнений з роботи (а.с. 45-52).
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що трудова книжка Володимира Гашинського серії НОМЕР_3 від 05.10.1970 заповнена коректно та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.
Відповідно до рішення № 092750010647 від 26.06.2024 про призначення пенсії за віком, до загального стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано періоди з 01.01.1992 по 28.09.2009 згідно вищевказаної трудової книжки від 05.10.1970, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при цьому до страхового стажу зараховується період роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.
Отже, єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періоду роботи на території Російської Федерації слугувала обставина припинення участі Російської Федерація та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Суд критично оцінює такі мотиви відмови відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн»" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України “Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м.Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України слід дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Також судом враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Предметом цього спору є правова оцінка рішенню територіального пенсійного фонду України щодо відмови в зарахуванні періоду роботи позивача в Російській Федерації до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності такого міжнародного договору.
Суд вважає, з огляду на викладені вище мотиви, що відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи на території Російської Федерації з вказаних в рішенні № 092750010647 від 26.06.2024 підстав, є протиправною, оскільки ОСОБА_3 працював в Російській Федерації в періоди з 01.01.1992 по 09.10.1992, з 12.10.1992 по 22.03.1993, з 23.03.1993 по 25.02.1997, з 26.02.1997 по 25.04.1997, з 24.07.1997 по 24.10.1997, з 28.11.1997 по 28.01.1998, з 02.03.1998 по 28.09.2009, тобто під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому позивач мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.
Щодо зазначених представником відповідача у відзиві на позовну заяву доводів про відсутність доказів сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, то суд звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово в своїх постановах вказував на те, що обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на підприємство, як роботодавця, який здійснив нарахування внеску та утримання його із заробітної плати позивача. При цьому, невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків (постанови від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а).
Верховний Суд в постанові від 18.11.2022, за результатом розгляду справи № 560/3734/22, зазначив:
“…95. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
96. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
97. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів (трудової книжки позивачки тощо) встановлено, що позивачка працювала на ЗАТ “Тиротекс» з 22 травня 1982 року по 25 серпня 1984 року, їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата за період її роботи на вказаному підприємстві в період з вересня 1982 року по серпень 1984 року і було здійснено утримання до Фонду соціального страхування Республіки Молдова, то колегія суддів Верховного Суду вважає, що дії і рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні вказаного періоду під час розгляду заяви позивачки про призначення пенсії є протиправними.
98. При цьому, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано зазначено те, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів щодо недостовірності інформації стосовно стажу роботи позивачки у період з вересня 1982 року по серпень 1984 року на ЗАТ “Тиротекс». Крім того, відсутність відповіді від Національної Каси Соціального Страхування Республіки Молдова на поданий відповідачем запит щодо підтвердження позивачки за період вересня 1982 року по серпень 1984 року не є підставою для неврахування спірного страхового стажу при призначенні позивачці пенсії.
99. Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 677/277/17 та від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, про що обґрунтовано було зазначено позивачкою у відзиві…».
Також суд вважає за необхідне врахувати той факт, що отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження сплати страхових внесків із заробітної плати, отриманої за час роботи в Російській Федерації, є неможливим, оскільки з 24.02.2022, у відповідь на акт збройної агресії Російської Федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Російською Федерацією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.
Суд переконаний в тому, що в такій соціальній сфері суспільних правовідносин як пенсійне забезпечення, тим паче враховуючи збройну агресію Російської Федерації проти України та пов'язані з цією обставиною правові та фактичні труднощі в отриманні інформації про страховий стаж за період трудової діяльності в Російській Федерації, буде непропорційним обмеження такого права особи через те, що вона не довела факт сплати її колишнім роботодавцем страхових внесків до пенсійного фонду Російської Федерації (тим більше за відсутності доказів того, що такі страхові внески не сплачувалися і особа знала про це і не вчиняла жодних дій на усунення такого порушення страхувальником тощо), контроль за справлянням яких покладено на державу в особу компетентних на це її державних органів. Перекладення на фізичну особу доведення таких обставин щодо сплати страхових внесків для врахування певних періодів трудової діяльності до страхового стажу як передумови для призначення їй пенсії за віком, за факту невчинення пенсійним органом дій щодо перевірки таких обставин (незалежно від наявності причин через які вони не вчинені), при наявності належних записів у трудовій книжці щодо періодів трудової діяльності особи, не може бути визнано судом правомірним втручанням в її право на пенсійне забезпечення, оскільки покладає на особу індивідуальний надмірний тягар.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.01.1992 по 09.10.1992, з 12.10.1992 по 22.03.1993, з 23.03.1993 по 25.02.1997, з 26.02.1997 по 25.04.1997, з 24.07.1997 по 24.10.1997, з 28.11.1997 по 28.01.1998, з 02.03.1998 по 28.09.2009 під час призначення з 13.05.2024 пенсії за віком.
Суд звертає увагу на те, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати з 13.05.2024 (дати призначення пенсії) до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 09.10.1992, з 12.10.1992 по 22.03.1993, з 23.03.1993 по 25.02.1997, з 26.02.1997 по 25.04.1997, з 24.07.1997 по 24.10.1997, з 28.11.1997 по 28.01.1998, з 02.03.1998 по 28.09.2009.
Отже, позов належить задовольнити частково, оскільки в позовній заяві представник позивача просив суд зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 28.09.2009, однак згідно записів трудової книжки від 05.10.1970 позивач в зазначений період працював з перервами між звільненням з одного місця роботи та прийняттям на інше місце роботи, що вказує на відсутність безперервного стажу ОСОБА_1 в період з 01.01.1992 по 28.09.2009 та неможливість зарахування такого періоду суцільним порядком.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Сторонами не понесено судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 по 09.10.1992, з 12.10.1992 по 22.03.1993, з 23.03.1993 по 25.02.1997, з 26.02.1997 по 25.04.1997, з 24.07.1997 по 24.10.1997, з 28.11.1997 по 28.01.1998, з 02.03.1998 по 28.09.2009, під час призначення з 13.05.2024 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) зарахувати з 13.05.2024 ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, періоди роботи з 01.01.1992 по 09.10.1992, з 12.10.1992 по 22.03.1993, з 23.03.1993 по 25.02.1997, з 26.02.1997 по 25.04.1997, з 24.07.1997 по 24.10.1997, з 28.11.1997 по 28.01.1998, з 02.03.1998 по 28.09.2009.
Відмовити в задоволенні решти позову.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.