23 жовтня 2024 року Справа № 280/6715/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , в якій в редакції уточненогог позову позивач просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 травня 2024 року № 12/в, щодо відмови у задоволенні Заяви ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо отримання виплат одноразової грошової допомоги за загиблим батьком.
2. Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12/01/ 2024 року із документами про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пов'язаної із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув військовослужбовець ОСОБА_4 , з яким позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі та від шлюбу у подружжя народилася дитина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В квітні 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою щодо виплат їй одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю)її чоловіка, ОСОБА_4 а 12.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою щодо виплат одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) її чоловіка, ОСОБА_5 , відносно їх спільного сина. Однак рішенням комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум, від 17 травня 2024 року № 12/в, оформленого протоколом засідання комісії, згідно пункту № 9 якого ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги спальному сину Позивачки та загиблого військовослужбовця, як члену сім'ї загиблого військовослужбовця. Не погоджуючись з такою вимогю позивачка звернулась до суду. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 24.07.2024 позвну заяву заишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 12.08.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
28.08.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому у відповідності до Постанови №168, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у членів сім'ї є саме 07.03.2023. ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , після загибелі ОСОБА_4 . Згідно статті 25 Цивільного кодексу України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Одноразова грошова допомога, яка має виплачуватися членам сім'ї загиблого, не є коштами, які належали померлому (спадкодавцеві), тому не входять до складу спадщини. У зв'язку з наведеним, на думку відповідача право на отримання одноразової грошової допомоги мають ті члени загиблого, які народжені до смерті військовослужбовця. Також відповідач у відзиві посилається на приписи Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3515-ІХ яким визначено наступне: 1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. (опублікований 29.12.2023 та набирав чинності 29.03.2024). 2. Цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги. Враховуючи те, що у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 , призначено одноразову грошову допомогу матері, дружині, та зарезервовано частку батьку, тому пункт 2 Розділу ІІ Закону України №3515-ІХ не застосовується до спірних правовідносин у цій судовій справі.
02.09.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій зокрема зазначено, що єдиною підставою для того, що б вирішення виплат відбувалося за звернення до суду, є обставини, коли виплати закінчено, однак у цьому випадку, ані дружина ані матір ще не отримали всі виплати, до того ж , 1/3 виплат ОГД зарезервовано за особою, яка не зверталася із заявою про її отримання - за батьком загиблого, який кілька десятків років не мешкав із сім'єю, був у розлученні з матір'ю, з загиблим з дитинства не спілкувався в загалі та скоріш за все за віком є вже померлою особою. У всіх інших випадках, коли виплати ще йдуть і навіть є зарезервована частина, за якою не зверталася особа із заявою відповідно до Порядку, всі члени сім'ї мають право на отримання ОГД. Так, Відповідачем не було нараховано та не було виплачено вказаний вид ОГД, на який син загиблого військовослужбовцям має право, як малолітня дитина загиблого, а тому Відповідач порушив права дитини та приписи чинного законодавства, адже не діяв в порядок встановлений законом. Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином померлого військовослужбовця ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , яке міститься в матеріалах справи, у зв'язку із чим, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняло протокольне рішення №1357/168 від 08.12.2023.
Згідно зазначеного рішення, комісія дійшла висновку про можливість призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022р.№168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану": дружині загиблого 07.03.2023 ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частимни 15000000 грн.., в сумі 5000000 грн.
12.01. 2024 ОСОБА_1 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою щодо призначення модноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) її чоловіка, ОСОБА_5 їх спільному сину - ОСОБА_2
Комісією Міністерства оборони України було прийнято рішення, оформлене протоколом №12/в від 17.05.2024 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 .
Вважаючи таку відмову відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги її малолітньому сину протиправною, позивачка звернулася до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (надалі - Закон №2232-ХІІ).
Стаття 41 Закону № 2232-XII визначає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у ст.16-1 Закону № 2011-XII.
Так, відповідно до ч.1 ст.16-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця ОСОБА_4 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
За змістом ч.1 ст.16-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Частиною 3 статті 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15000000 гривень; розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, не може становити менше розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої підпунктом "а" пункту 1 цієї статті.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 року по даний час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні. Так, зокрема, указом Президента України від 06.11.2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 листопада 2023 року строком на 90 діб.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" прийнято постанову від 28.02.2022 року №168 (надалі - Постанова №168, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абз.1 п.2 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 року №1066).
У редакції, чинній станом на час смерті ОСОБА_4 абзац 1 п.2 Постанови №168 визначав, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Також абзацами 2-4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Частиною 1 статті 16-3 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
На виконання вимог Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року № 975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до приписів пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як передбачено пунктом 10 Порядку № 975, члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.
У відповідності до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Системний аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ, а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). (в редакції статті 16-1, чинній на момент прийняття спірного рішення відповідача).
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Згідно з положеннями статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Права члена сім'ї має одинока особа.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У частинах 1-2 статті 6 Сімейного кодексу України законодавець визначив, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
За змістом частини 1 статті 122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Згідно з частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 1 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, визначено, що для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.
Відповідно до положень статті 2 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За приписами частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Статтею 3 Закону України «Про охорону дитинства», яка закріплює основні принципи охорони дитинства, визначено, що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень частин 1, 2 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.
Предметом спору у цій справі є відмова комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 .
Вказане рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 і на цю дату визначається право осіб на одержання одноразової грошової допомоги, натомість син ОСОБА_2 народився після загибелі ОСОБА_4 (26.06.2023). Крім того, син загиблого не набуде права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із набранням чинності Законом України №3515-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» у зв'язку з тим, що одноразову грошову допомогу вже призначили іншим осоам, які мали право на її отрмання, а саме: матері та дружині загиблого.
Оцінюючи мотиви відмови, суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 121 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Положеннями статті 122 СК України передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (ч.1 СК України).
Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя (ч.2 СК України).
Таким чином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 .
У розумінні статті 16-1 Закону №2011-ХІІ дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 - ОСОБА_2 належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Разом з тим, у призначенні частки одноразової грошової допомоги цій дитині Комісією Міноборони було відмовлено лише з тих підстав, що вона народилася після загибелі ОСОБА_4 , тоді як право осіб на одержання одноразової грошової допомоги визначається на дату загибелі ОСОБА_4 - 07.03.2023.
Суд зазначає, що дійсно абзац 2 пункту 2 Постанови №168 передбачає, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Водночас суд зауважує, що передусім коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено статтею 16-1 Закону №2011-ХІІ, а згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Правовий наслідок не реалізації такого права передбачений абзацом 3 пункту 2 Постанови №168, відповідно до якого якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу.
Суд наголошує, що той факт, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті не може бути підставою для висновку про те, що ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону №2011-ХІІ, а також основним принципам охорони дитинства, а саме, рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження, або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов'язанням держави згідно зі статтею 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
Суд звертає увагу на те, що за своєю сутністю одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, тобто спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), відтак виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
На переконання суду дитина загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , у розумінні ст.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2024 по справі № 440/6725/23.
Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відмова в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 Постанови №168 ОСОБА_2 через те, що віан народився після смерті свого батька є необґрунтованою, а тому в цій частині підлягає визнанню протиправною.
Щодо викладених у відзиві доводів відповідача з приводу того, що грошова допомога вже призначена іншим особам, а відповідно зазначений факт робить неможливим призначення одноразової грошової допомоги малолітньому ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону №3515, цей Закон застосовується до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності та пов'язані з призначенням та отриманням одноразової грошової допомоги для дітей загиблої (померлої) особи, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, за умови що одноразова грошова допомога не призначалася жодній із осіб, які мали право на отримання такої допомоги.
Разом з тим, суд звертає увагу на той факт, що позивачка звернулась до відповідача із заявою в інтересах сина загиблого 12.01.2024, в той час як Закон №3515 набрав чинності лише 29.03.2024. Отже суд вважає протиправним посилання вдіповідача на приписи Закону, який набув чинності значно пізніше ніж звернення позивачки.
Крім того, пунктом 2 Постанови №168 як в редакції станом на час звернення позивачки так і станом на час прийняття відповідачем спірного рішення зокрема передбачено, що якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. В даному випадку вдіповдіачем жодним чином не доведено факт виплати одноразової грошової допомоги у повнру розмірі на час звернення позивачки в інтересах сина.
Отже, за таких обставин, твердження відповідача, наведене у спріному рішенні про те, що син загиблого не набуде права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із набранням чинності Законом України №3515-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» у зв'язку з тим, що одноразову грошову допомогу вже призначили іншим особам є безпідставним та протиправним, оскільки син загиблого набув право на отримання грошової допомоги.
Не можна ігнорувати той факт, що на момент прийняття оскаржуваного рішення 19.12.2023, вже був прийнятий Закон № 3515-ІХ, який однозначно врегулював право зачатої за життя військовослужбовця дитини, але не народженої на день його смерті на отримання спірної одноразової грошової допомоги.
На переконання суду, з огляду на відсутність чіткого законодавчого врегулювання прав дітей на пренатальній стадії розвитку та враховуючи обов'язок суб'єкта владних повноважень дотримуватись при прийнятті рішення встановлених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства критеріїв, сам по собі факт не набрання чинності згаданим Законом, не може бути достатньою підставою для позбавлення зачатої за життя військовослужбовця дитини, але не народженої на день його смерті, права на належний соціальний і правовий захист, в тому числі і права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022.
Таким чином, за наведених обставин, суд робить висновок про безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення законодавчих змін, які удосконалили врегулювання прав дітей зачатих за життя загиблого (померлого) військовослужбовця та народжених після його смерті та як наслідок, про невідповідність оскаржуваного рішення про відмову у призначенні допомоги критеріям обґрунтованості, пропорційності та рівності перед законом, що свідчить про наявність підстав для визнання його протиправним та задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з наведеним судові витрати у вигляді 2422 грн. сплаченого за подання позову судового збору підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доказів понесення позивачем інших витрат матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 12/в від 17 травня 2024 року, щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо отримання виплат одноразової грошової допомоги за загиблим батьком.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2024 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як члену сім'ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) батька ОСОБА_4 з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Міністерства оборони України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2422 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Стрельнікова