24 жовтня 2024 року Справа № 280/8133/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн., за періоди з листопада 2022 року по березень 2023 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн, за періоди з листопада 2022 року по березень 2023 року у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивача з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплаченої суми.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України, тож саме відповідач здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення. Так, після звільнення, позивачу стало відомо, що у період з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу проводились без застосування для розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та відмовив їй у повторному розрахунку її грошового забезпечення. Крім того, з наданих відомостей грошового забезпечення їй стало відомо, що відповідач утримував з її доходів військовий збір. Окрім того вказує, що відповідно до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168 він мав право на отримання збільшеної до 100 000 грн. винагороди в розрахунку на місяць пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме у період з листопада 2022 року по березень 2023 року, внаслідок отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини. Вказану бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та такою, що не відповідає Конституції України. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/8133/24 та поновлено йому таким строк. Також, вказаною ухвалою судді відкрито спрощене провадження у справі, розгляд справи призначено без виклику сторін. Окрім того, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано інформацію щодо грошового забезпечення, виплаченого позивачу у спірний період із зазначенням усіх його складових, в тому числі розміру прожиткового мінімуму, який використовувався під час обчислення грошового забезпечення позивача у спірний період.
19 жовтня 2024 року представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Елеткронний суд» подано заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву (вх. № 48121 від 21 жовтня 2024 року).
Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року вищезазначене клопотання представника відповідача задоволено.
21 жовтня 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. З 18 січня 2023 року по 31 січня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні за наслідками компресійного перелому Д12, L1, L2. Але, враховуючи положення пункту 7 Інструкції 89, яка на відміну від Порядку № 260 має бути застосована до спірних правовідносин, додаткова винагорода за стаціонарне лікування не нараховувалась, у зв'язку із тим, що вказане лікування не було безперервним. Також, зазначає, що згідно з Постановою КМУ №704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується. Відповідач зазначив, що пунктом 4 постанови КМУ №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. На виконання наведених вимог КМУ було прийнято постанову № 704 (в редакції постанови №103), пунктом 4 якої встановлено, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Наголошує, що відповідачем правомірно проводився розрахунок складових грошового забезпечення позивача саме з тих показників, які визначені пунктом 4 постанови КМУ №704 (в редакції Постанови № 103), а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатком 1 та відповідно додатком 14. З огляду на вказане, відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
У період з 24 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року позивач проходив військову службу ОСОБА_1 проходив військову службу, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 квітня 2023 року № 2066, копія якої міститься в матеріалах справи.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 29 березня 2023 року за № 97, копія якого міститься в матеріалах справи, солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та знято зі всіх видів грошового забезпечення та звільнено останнього відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 21 березня 2023 року № 19о/с, у відставку Збройних Сил України за станом здоров'я.
Також, згідно вказаного наказу позивачу наказано виплатити: премію за особистий внесок у загальні результати служби за період з 01 по 29 березня 2023 року в повному обсязі; грошову компенсацію за невикористані 25 календарних діб щорічної основної відпустки за 2022 рік; грошову компенсацію за невикористані 20 календарних діб щорічної основної відпустки за 2023 рік.
30 липня 2022 року позивачем, телефоністом-лінійним наглядачем зв'язку взводу управління командира батареї протитанкової артилерійської батареї отримано «Хребтово-спинномозкову травму, компресійного перелому тіла L2 хребця без компресії спинного мозку, больовий синдром».
Згідно постанови медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області», копія якої міститься в матеріалах справи, вищезазначена травма позивача пов'язана із захистом Батьківщини.
Відповідно до розділу 8 Свідоцтва про хворобу № 131/с від 20 березня 2023 року, позивач перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні: КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР з 30 липня 2022 року по 05 серпня 2022 року: Д3 «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» м. Києві: в 10 серпня 2022 року по 30 серпня 2022 року ДУ «ТМО МВС у Запорізькій області»: з 18 січня 2023 року по 31 січня 2023 року.
Також, розділ 11 вищезазначеного свідоцтва містить інформацію щодо пов'язаності одержаної позивачем 30 липня 2022 року травми (захворювання) із захистом Батьківщини.
Відповідно до особистої карти на грошове забезпечення № 1031, позивачу в серпні 2022 виплачено 97741,94 грн. додаткової винагороди, у вересні - 102258,07 грн., у жовтні - 95333,34 грн., у листопаді - 95483,87 грн., у грудні - 93000,00 грн., у січні - 43548,39 грн.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України (по стройовій частині) про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану солдату ОСОБА_2 виплачено: додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 30000,00 грн. пропорційно дням участі - за 31 день з 01 по 31 вересня 2022 (наказ КЧ від 02 вересня 2022 року № 745); додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 100000,00 грн., які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва) - за 1 день (31 липня 2022), 31 день (з 01 по 31 серпня 2022) (наказ КЧ від 10 вересня 2022 року № 770дск); додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 100000,00 грн., які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва) - за 5 днів (з 01 по 05 вересня 2022) (наказ КЧ від 10 травня 2022 року № 844дск.); додаткова винагорода за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у розмірі 100000,00 грн. - за 23 дні (06, 07, з 10 по 30 вересня 2022) (наказ КЧ від 10 жовтня 2022 року № 844дск.); додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 30000,00 грн. пропорційно дням участі - за 31 день з 01 по 31 жовтня 2022 (наказ КЧ від 01 листопада 2022 року № 914); додаткова винагорода за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у розмірі 100000,00 грн. - за 29 днів (з 01 по 07, з 10 по 31 жовтня 2022) (наказ КЧ від 10 листопада 2022 року № 937дск.); додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 30000,00 грн. пропорційно дням участі - за 30 днів з 01 по 30 листопада 2022 (наказ КЧ від 08 грудня 2022 року № 1029); додаткова винагорода за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у розмірі 100000,00 грн. - за 27 днів (з 01 по 15, з 19 по 30 листопада 2022) (наказ КЧ від 08 грудня 2022 року № 1059дск.); додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 30000,00 грн. пропорційно дням участі - за 31 днів з 01 по 31 грудня 2022 (наказ КЧ від 03 січня 2023 рок у № 5); додаткова винагорода за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у розмірі 100000,00 грн. - за 6 днів (з 01 по 06 грудня 2023) (наказ КЧ від 10 січня 2023 року № 48дск.); додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 30000,00 грн. пропорційно дням участі - за 31 днів з 01 по 31 грудня 2022 (наказ КЧ від 03 січня 2023 року № 5); додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 30000,00 грн. пропорційно дням участі - за 31 днів з 01 по 31 січня 2023 (наказ КЧ від 02 лютого 2023 року № 159); додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 30000,00 грн. пропорційно дням участі - за 18 днів з 01 по 14, з 25 по 28 лютого 2023 (наказ КЧ від 06 березня 2023 року № 334); додаткова винагорода на період дії воєнного стану у розмірі 30000,00 грн. пропорційно дням участі - за 14 днів з 01 по 06, з 22 по 29 березня 2023 (наказ КЧ від 09 квітня 2023 року № 528).
Також, у травні 2024 року позивач звернувся до Південного Одеського територіального управління НГУ із заявою про надання інформації щодо виплаченого йому грошового забезпечення у період з лютого 2022 року по березень 2023 року.
Листом Південного Одеського територіального управління НГУ від 21 червня 2024 за № 3/13/1-2244 позивача повідомлено про складові грошового забезпечення, яке було виплачено Військовою частиною НОМЕР_3 , з урахуванням якої розмір посадового окладу позивача у період з лютого 2022 року по березень 2023 року обчислювався шляхом множення 1762 грн. на тарифний коефіцієнт.
Окрім того, згідно довідки Військової частини НОМЕР_3 НГУ від 16 жовтня 2024 року № 16401 розмір посадового окладу позивача у спірний період (лютий 2022 - березень 2023 року) обчислювався шляхом множення 1762 грн. на тарифний коефіцієнт, який визначений додатком 1 до постанови № 704, та тарифний розряд по посаді, яку обіймав позивач.
Вважаючи, що відповідачем у період з лютого 2022 року по березень 2023 року нарахування та виплата грошового забезпечення проводились неправильно, а у період з листопада 2022 року по березень 2023 року йому не в повному обсязі виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся до суду із позовом в даній справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
З наданої до суду відповідачем довідки від 16 жовтня 2024 ркоу № 3/29/13/1-16401, а також відзиву на позов, слідує, що позивачу визначався посадовий оклад та оклад за військовим званням з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року (дату виключення зі списку особового складу) виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року (1762 грн.).
Відповідно до статті 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX (далі - Закон № 294-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX), Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 р. № 1928-IX (далі - Закон № 1928-ІХ), Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року № 2710-IX (далі - Закон № 2710-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пунтку 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Законам № 294-IX, № 1082-IX № 1928-ІХ та № 2710-ІХ, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З огляду на визначені в частині 3 статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закон України "Про Державний бюджет на 2023 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 2246-VIII на 01 січня 2018 року (1762 грн.) є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом № 1928-IX на 01 січня 2022 року (2481 грн.), Законом № 2710-ІХ на 01 січня 2023 року (2684 грн.)).
Верховний Суд у постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 11 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, вказуючи на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02 вересня 2022 року у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах, зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З урахуванням положень частини 5 статті 242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов'язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Крім того, зміни внесені Постановою № 103, зокрема до пункту 4 Постанови № 704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності з 20 травня 2023 року, внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено абзац перший в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Таким чином, з 20 травня 2023 року розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням є не прожитковий мінімум для працездатних осіб, а стала величина - 1762 грн.
Як наслідок суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у період з 25 лютого 2022 ркоу по 29 березня 2023 року є протиправним.
Таким чином, на час проходження позивачем військової служби з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року відповідач мав би нараховувати та виплачувати позивачу грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (в даному випадку на 01 січня 2022 ррку, на 01 січня 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо стосується позовних вимог в частині не виплати додаткової допомоги у розмірі 100000 грн., суд зазначає наступне.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року який триває і до сьогодні.
Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 грудня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (стаття 2 Закону №389-VIII).
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX, постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" від 13 березня 2014 року № 876-VII (далі - Закон №876-VII), Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
За приписами частини першої статті 9 Закону №876-VII особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників.
Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2 - 4 цієї статті Закону № 2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Військовослужбовцям Національної гвардії України грошове забезпечення здійснюється у відповідності до наказу МВС України від 15 березня 2018 року №200, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 року за №405/31857 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та Іншим особам».
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених кошторисом військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» і від 24 квітня 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанова № 168 передбачено установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
01 квітня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни до зазначеної Постанови № 168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно із абзаців 4, 5 пункту 1 постанови №168 (в редакції від 19 жовтня 2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
В силу пункту 1 постанови №168 (в редакції від 18 жовтня 2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно із абзацами 5, 6 пункту 1 постанови №168 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям у зв'язку з пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Отже, поранення особи (контузія, травма, каліцтво), пов'язане із захистом Батьківщини під час проходження служби в умовах, за які передбачена виплата додаткової винагороди у порядку постанови №168 у розмірі до 100 000,00 грн., зумовлює збереження права особи на отримання згаданої винагороди у розмірі до 100 000,00 грн. як за час проходження стаціонарного лікування після поранення, так і за час знаходження у відпустці для лікування за висновком військово-лікарської комісії після тяжкого поранення як безвідносно до існування будь-яких перерв між стаціонарним лікуванням і відпусткою для лікування, так і безвідносно до вибуття у відпустку для лікування після поновлення виконання обов'язків за військовою посадою.
Одночасно, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Постанови КМУ № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєнного стану", командувачем Національної гвардії України було видано наказ від 29 березня 2022 року № 89 "Про окремі питання виплат військовослужбовцям Національної гвардії України".
Вказаним наказом було затверджено Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України та Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення бойових дій.
В подальшому, відповідно до пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України на період дії воєнного стану, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 37 були затверджені Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - Порядок № 37), який набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 лютого 2023 року.
З викладеного вбачається, що до правовідносин, які виникли з 24 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року застосовуються положення Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 29 березня 2022 року № 89, а з 01 лютого 2023 року по 01 червня 2023 року - вимоги Порядку, затвердженого наказом МВС України від 26 січня 2023 року № 37.
Як встановлено судом, згідно розділу 8 Свідоцтва про хворобу № 131/с від 20 березня 2023 року, позивач перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні: КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР з 30 липня 2022 року по 05 серпня 2022 року: Д3 «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» м. Києві: в 10 серпня 2022 року по 30 серпня 2022 року, ДУ «ТМО МВС у Запорізькій області»: з 18 січня 2023 року по 31 січня 2023 року.
Також, розділ 11 вищезазначеного свідоцтва містить інформацію щодо пов'язаності одержаної позивачем 30 липня 2022 року травми (захворювання) із захистом Батьківщини.
Згідно постанови медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» від 16 грудня 2022 року № 51, копія якої міститься в матеріалах справи, 30 липня 2022 року позивачем, телефоністом-лінійним наглядачем зв'язку взводу управління командира батареї протитанкової артилерійської батареї отримано «Хребтово-спинномозкову травму, компресійного перелому тіла L2 хребця без компресії спинного мозку, больовий синдром», яка пов'язана із захистом Батьківщини.
Інших доказів перебування позивача на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні окрім Свідоцтва про хворобу № 131/с від 20 березня 2023 року матеріали справи не містять.
З огляду на вказане, вимоги позивача в частині не виплати додаткової допомоги у розмірі 100000 грн. за період з 18 січня 2023 року по 31 січня 2023 року підлягають задоволенню.
В іншій частині позовні вимоги задоленню не підлягають, оскільки доказів на підтвердження факту перебування позивача на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування у період з листопада 2022 року по 17 січня 2023 року, а також з 01 лютого 2023 року по 29 березня 2023 року, матеріали справи не містять.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно положень частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 чеврня 2020 року по справі № 520/2261/19, що визначений статею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що в даній справі позивач довів належними та достатніми доказами наявність порушень з боку відповідача, заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, відповідно є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судвоого збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 29 березня 2023 року, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн., за період з 18 січня 2023 року по 31 січня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн, за період з 18 січня 2023 року по 31 січня 2023 року у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 24 жовтня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов