24 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/13047/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Токаревої М.С.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової вихідної допомоги у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення відповідно до "Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової вихідну допомогу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного грошового забезпечення відповідно до "Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460.
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву у якому він просив залишити позов без розгляду. В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки позивачем в якості додатку 5 до позовної заяви надано витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 245 від 05.12.2022 щодо його виключення зі списків особового складу військової частини та зняття зі всіх видів забезпечення. У цьому наказі, як видно з його змісту, предметно визначено склад сум, які підлягають виплаті ОСОБА_1 при звільненні з військової служби. У наказі відомості про те, що ОСОБА_1 підлягає нарахуванню одноразова грошова допомога, передбачена Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року № 460. Витяг з наказу у нижньому лівому куті сторінки 2 датовано 05.12.2022 (саме витяг з наказу, а не сам наказ, який видано також 05.12.2022). 05.12.2022 є датою звільнення ОСОБА_1 з військової служби. Цей витяг з наказу завірено особою, яка станом на 05.12.2022 займала посаду начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 - полковником ОСОБА_2 (мова саме про особу, яка завірила витяг з наказу під записом «Згідно з оригіналом», а не про особу, яка видала наказ). Натомість до листа військової частини НОМЕР_1 № 691/341/вих.ЗПІ від 19.05.2024, на який посилається позивач, додано витяг з цього ж наказу № 245 від 05.12.2022, завірений уже підполковником ОСОБА_3 , який займає посаду начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 станом на травень 2024. Таким чином є доведеним, що ОСОБА_1 отримав при звільненні 05.12.2022 витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 245 від 05.012.2022, з якого достовірно дізнався про те, що одноразова грошова допомога при звільненні йому не нараховується. День отримання витягу від 05.12.2022 з цього наказу і є тим днем, коли позивач дізнався про порушення свого права, тобто з пропуском строку визначеного ч.5 ст.122 КАС України.
Суд, розглянувши вказане клопотання зазначає наступне.
Згідно з ч.1ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до ч.3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В той же час, відповідно до ч.ч.1-2 ст.233 КЗпП у редакції після 19.07.2022 працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).
Тобто, з 19.07.2022 трудовим законодавством змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду щодо стягнення належної заробітної плати, а саме встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Матеріали справи свідчать, що 02.05.2024 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит з проханням надати документи, в тому числі наказ про прийняття на службу, наказ про звільнення, грошовий атестат та відомості щодо нарахування та виплати індексації, посадового окладу тощо.
27.05.2024 на адресу адвоката від військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь на адвокатський запит з доданням документів, зокрема витягів з наказів № 245 від 05.12.2022 та № 62 від 29.03.2022, довідок з грошового забезпечення.
До Житомирського окружного адміністративного суду позивач звернувся 10.07.2024.
Суд звертає увагу, що законодавець в ст.233 КЗпП України пов'язав початок перебігу строку звернення до суду (в межах даних правовідносин) не з моменту звільнення, а з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні.
Суду не було надано жодних доказів того, що відповідачем було повідомлено позивача про суми, нараховані та виплачені при звільненні так і доказів ознайомлення позивача з наказом № 245 від 05.012.2022 та вручення витягу із зазначеного наказу .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем підстави для залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду відсутні, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 122, 241, 243, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,
ухвалив:
У задоволенні клопотання військової часини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.С. Токарева