24 жовтня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/2697/24
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши заяву
заявника товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», м. Чернівці
до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Чернівці
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 13974,66 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 11.10.2024 в сумі 13974,66 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 справу № 926/2697/24 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 13974,66 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви (ст. 149 Господарського процесуального кодексу України).
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема. справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець (п. 16 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що до Реєстру 22.09.2023 було внесено запис №2000380060003037010 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі власного рішення.
Суд зауважує, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 9 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13, у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
У цій же постанові викладено висновок про те, що господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 910/8729/18, відповідно до якої, якщо правовідносини заявника та боржника виникли з господарського договору, то зобов'язання за таким договором у боржника з втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Разом з тим, ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог по суті, а процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв'язку із втратою нею статусу підприємця.
Проте, звертаючись з заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, визначаючи в якості боржника саме фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , яка втратила статус фізичної особи-підприємця, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження застосовується виключно по відношенню до суб'єктів господарювання, та що наказне провадження має чіткі, формальні межі, які не дозволяють врахувати наведені вище обставини, а припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження.
Суд зазначає, що визначаючись із подальшими заходами для захисту своїх прав, заявнику варто врахувати викладену позицію Великої Палати Верховного Суду у взаємозв'язку із сутністю правовідносин, що існували, як під час здійснення боржником підприємницької діяльності, так і після припинення у боржника статусу підприємця та звернутися до суду в межах відповідної форми позовного провадження.
Відтак, з огляду на те, що боржником за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , підприємницька діяльність якої станом на 23.10.2024 (дата звернення до суду) припинена, суд дійшов висновку про те, що у видачі судового наказу необхідно відмовити.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 12, 20, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 175, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 13974,66 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 24.10.2024.
Суддя С.О.Миронюк