Справа № 682/2144/24
Провадження № 2/682/846/2024
16 жовтня 2024 року
Славутський міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Мотонок Т.Я.,
за участю секретаря Мелашенко О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута цивільну справу № 682/2144/24 за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Маринюк Сергій Олександровича, до ОСОБА_3 , про встановлення факту непроживання спадкоємця разом із спадкодавцем на момент смерті спадкодавця,
28.08.2024 до суду надійшов позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Маринюк С.О., до ОСОБА_3 , про встановлення факту непроживання спадкоємця разом із спадкодавцем на момент смерті спадкодавця.
В обґрунтування поданого позову вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , який був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом з ним на день його смерті була зареєстрована відповідач - дочка ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з в т.ч. з житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . Позивачка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 за законом, відповідачка, хоч і була зареєстрована разом із спадкодавцем на день його смерті, але фактично не проживала, інших спадкоємців першої черги немає, том позивач вважає, що вона є єдиним спадкоємцем, який претендує на спадщину. Відповідно до ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, але оскільки спадкодавець ОСОБА_4 був зареєстрований в м. Славута, на день його смерті за вказаною адресою були зареєстровані і позивач, і відповідач, але відповідач по місцю реєстрації не проживає з 2011 року по сьогоднішній день, постійне місце проживання знаходиться в Казахстані, а позивач проживала разом із спадкодавцем, доглядала до дня смерті, тому нотаріус видав позивачу свідоцтво про право на спадщину на частку майна - житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться АДРЕСА_2 , а частку спадкового майна за законом залишив відкритою для ОСОБА_3 , так як її місце проживання зареєстроване разом з спадкодавцем. Відповідач заяву про прийняття спадщини до нотаріуса не подала, разом із спадкодавцем фактично не проживала, тому не може спадкувати частку спадщини ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоча й залишалася зареєстрованою на день смерті ОСОБА_4 . На думку сторони позивача, відповідачка є такою, що не прийняла спадщину, так як не проживала із спадкодавцем на день смерті. На даний час для оформлення спадщини позивачці необхідно довести факт неприйняття ОСОБА_3 спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 , встановивши факт її непроживання разом з ОСОБА_4 на день його смерті.
Ухвалою суду від 30 серпня 2024 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 13.09.2024.
13.09.2024 підготовче судове засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд на 16.10.2024.
16.10.2024 позивач ОСОБА_2 підтримала подану заяву. Повідомила, що ОСОБА_4 , її батько, спадкодавець, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вона проживала за однією адресою по АДРЕСА_1 . За цією адресою також значиться зареєстрованою її сестра, відповідач ОСОБА_3 , яка з 2011 року виїхала з України та разом з батьком не проживала, не доглядала його, не спілкувалась. Тому позивачка вважає, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті батька.
Представник позивача, адвокат Маринюк С.О., в судовому засіданні зазначив, що вони з позивачкою звернулись до суду саме в порядку позовного провадження, оскільки прийняте рішення прямо впливає на спадкові права відповідачки. Зокрема, представник позивача вважає, що ОСОБА_3 не може мати права на спадкування згідно ст. 1268 ЦК України, оскільки вона фактично із спадкодавцем не проживала.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась та про причини неявки не повідомила. Відповідач належним чином повідомлялась про час та дату розгляду справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, відзив на позов не надано, у зв'язку із чим протокольною ухвалою суду від 16.10.2024 було постановлено проводити заочний розгляд даної справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Окрім того, в судовому засіданні у якості свідків були допитані: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_5 , двоюрідний брат позивачки, повідомив, що його двоюрідна сестра ОСОБА_2 до дня смерті його дядька (її батька) ОСОБА_4 проживала разом із останнім та доглядала його. ОСОБА_7 з ними разом не проживала та взагалі не приїжджала в Україну близько 15 років.
ОСОБА_6 , сусід позивачки, повідомив, що вже тривалий час знає ОСОБА_2 та її родину. Він особисто знав і ОСОБА_4 , який помер у травні 2023 року. ОСОБА_2 , її чоловік та ОСОБА_4 разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 разом із ними не проживала і взагалі свідок її не знає та не бачив.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що батько позивачки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 7, 6, 8).
За даними довідки Виконавчого комітету Славутської міської ради № 2127/26-13, померлий ОСОБА_4 , 1939 р.н., був зареєстрований станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , разом з: ОСОБА_2 , 1964 р.н., ОСОБА_9 , 2002 р.н., ОСОБА_10 , 1986 р.н. ОСОБА_3 , 1981 р.н. (а.с. 11).
З Акту квартального комітету № V від 14.06.2024 № 48 слідує, що сестра ОСОБА_2 , 1964 р.н., - ОСОБА_3 , 1981 р.н., яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою не проживає з 2011 року, не приймала участі в лікуванні і похованні батька, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_6 (а.с. 12).
З матеріалів справи спадкової справи № 35/2023, заведеної після смерті ОСОБА_4 , 1939 р.н., померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що позивачці ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 6810600000:01:003:0977. Іншим спадкоємцем на частки будинку та земельної ділянки є дочка ОСОБА_3 , 1981 р.н. (а.с. 13).
Відповідачка ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріуса не зверталась, свідоцтва про право на спадщину за законом не отримувала.
Згідно відповіді нотаріуса від 29.07.2024 № 165/01-16, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину ще на часток житлового будинку та земельної ділянки, оскільки ОСОБА_3 , яка на день смерті спадкодавця була зареєстрована разом із ним, вважається такою, що прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Тому позивачці рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту непроживання спадкоємця разом із спадкодавцем на момент його смерті (а.с. 15).
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах 1 та 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст.1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 ст. 1270 ЦК України).
Так, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття відповідач ОСОБА_3 не зверталась. Спадкову справу заведено на підставі заяви про прийняття спадщини позивачки ОСОБА_2 .
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, ч. 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як позивач, так і відповідач були зареєстровані за місцем фактичного проживання спадкодавця: АДРЕСА_1 .
Суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом даного позову визначено встановлення факту непроживання ОСОБА_3 із спадкодавцем на момент смерті спадкодавця.
Однак, виходячи зі змісту позову, позивачка фактично намагалася довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_4 та усунути від спадкування відповідачку.
Зазначені висновки узгоджуються із висновкам, викладеними Верховного суду від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20.
Суд звертав увагу позивача на обраний спосіб захисту, однак, позивач наполягав на своїх вимогах. Отже, обраний позивачкою спосіб захисту не відповідає як змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи.
З огляду на викладене у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити у зв'язку із застосуванням позивачкою способу захисту, який не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.
Керуючись ст. 12, 81, 263- 265, 280-282, 289 ЦПК України, суд
В задоволенні позову - відмовити в повному обсязі.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено: 24.10.2024.
Суддя Мотонок Т. Я.