ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.10.2024Справа № 910/13007/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 78 874 746, 82 грн.
Представники:
від позивача: Гучок В.В.;
від відповідача: Нестерова І.Г.
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 70 483 357, 72 грн., з яких: 65 217 363, 60 грн.- основний борг, 2 901 290, 38 грн.- інфляційні втрати, 1 297 920, 09 грн. - пеня та 1 066 783, 65 грн. - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0533-01041 від 11.05.2019 в частині оплати електроенергії для врегулювання небалансів у встановлений цим правочином строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.09.2023.
13.09.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання, в якому просить суд продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 18.09.2023.
19.09.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі, в якому просить зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/9216/22 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
21.09.2023 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема зазначає, що позивачем не надано актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та доказів їх підпису сторонами. Також, відповідач вказує, що позивачем не враховано постанову НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) відповідно до якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
У судовому засіданні 21.09.2023 суд на місці ухвалив продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 18.09.2023 та оголосив перерву до 12.10.2023.
12.10.2023 до суду надійшли заперечення позивача на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких позивач вказує про відсутність підстав для зупинення провадження у дані справі оскільки справа № 910/13007/21 не є подібною зі справою № 910/9216/23 з огляду на природу договору.
Також, 12.10.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зокрема зазначає, що позивачем у відповідності до умов договору та Правил ринку засобами електронного документообігу було направлено відповідачу листи та рахунки-фактури для оплати небалансів.
Судове засідання призначене на 12.10.2023 не відбулося, у зв'язку з тим, що 12.10.2023 о 9 год 25 хв припинилось постачання електричної енергії до приміщень Господарського суду міста Києва, розташованих по вул. Б. Хмельницького, 44, 44-Б, 44-В, що унеможливило функціонування автоматизованої системи документообігу суду, реєстрацію документів, здійснення автоматизованого розподілу судових справ і матеріалів, фіксування судових засідань технічними засобами тощо. Об 11 год 30 хв 12.10.2023 електропостачання будівель суду було відновлено, проте сервер бази даних комп?ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" потребував проведення налагоджувальних робіт. Роботу автоматизованої системи документообігу суду у штатному режимі було відновлено о 14 год 30 хв 12.10.2023, про що Господарським судом міста Києва складено акт від 12.10.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 судове засідання призначено на 09.11.2023.
20.10.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що позивачем не надано документів, які підтверджують господарські операції з купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів саме у сумі 65 217 363, 60 грн, оскільки, на думку відповідача, надані позивачем рахунки-фактури за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа.
07.11.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме електронних доказів записаних на СD-диск.
08.11.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/1359/22 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
У судовому засіданні 09.11.2023 оголошено перерву до 23.11.2023.
22.11.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення проти клопотання позивача про приєднання до справи доказів, в яких просить суд залишити без розгляду клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.11.2023, розглянувши клопотання відповідача про залишення без розгляду клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, суд на місці ухвалив відмовити у його задоволенні, оскільки у відповіді на відзив позивач повідомляв про подання до суду електронних доказів записаних на СD-диск та такі докази були подані позивачем з урахуванням заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зупинення провадження у справі від 19.09.2023 - відмовлено. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зупинення провадження у справі від 08.11.2023 - задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/13007/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 70 483 357, 72 грн. до прийняття відповідного судового рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/1359/22. Зобов'язано представників сторін у справі повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.
13.05.2024 до суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про поновлення провадження у справі, в якому позивач зазначає, що 19.04.2024 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду винесено постанову у справі № 911/1359/22, якою касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі №911/1359/22 в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення пені у розмірі 17 933 524,59 грн залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 поновлено провадження у справі № 910/13007/23. Підготовче засідання у справі № 910/13007/23 призначено на 20.06.2024.
19.06.2024 до суду надійшли письмові пояснення ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", в яких відповідач зазначає, що відповідно до постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" пені у розмірі 1 297 920, 09 грн.
20.06.2024 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, відповідно до яких він збільшує період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 12 359 463, 13 грн, з яких: 10 384 702, 22 грн - інфляційні втрати, 1 974 760, 91 грн - 3 % річних.
20.06.2024 до суду надійшла заява відповідача про закриття провадження у справі, в якій відповідач повідомляє про погашення основного боргу у розмірі 65 217 363, 60 грн та просить суд закрити провадження у справі в частині погашення суми основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору в розмірі 65 217 363, 60 грн.
У судовому засіданні 20.06.2024 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 08.08.2024.
07.08.2024 до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0533-01041 від 11.05.2019 в частині оплати електроенергії для врегулювання небалансів у встановлений цим правочином строк у розмірі 78 874 746, 82 грн., з яких: 65 217 363, 60 грн. - основний борг, 10 384 702, 22 грн. - інфляційні втрати, 1 297 920, 09 грн.- пеня, 1 974 760, 91 грн. - 3% річних.
У судовому засіданні 08.08.2024, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.
За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 78 874 746, 82 грн., яка складається з: 65 217 363, 60 грн. - основний борг, 10 384 702, 22 грн. - інфляційні втрати, 1 297 920, 09 грн.- пеня, 1 974 760, 91 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/13007/23 призначено на 05.09.2024.
22.08.2024 до суду надійшли письмові пояснення (заперечення) щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог, в яких відповідач зазначає, що ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" повністю погашено суму основного боргу, а також вказує, що вимога позивача щодо стягання пені у розмірі 1 297 920, 09 грн. суперечить висновкам викладеним у Постанові Верховного Суду від 19.04.2024 по справі №911/1359/22, у зв'язку з чим відповідач просить суд закрити провадження в частині погашення суми основного боргу у розмірі 65 217 363, 60 грн. та повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір пропорційно розміру позовних вимог, і відмовити позивачу у стягненні пені у розмірі 1 297 920,09 грн., 10 384 702, 22 грн.- інфляційних втрат та 1 974 760,91 грн. - 3 % річних.
Судове засідання призначене на 05.09.2024 не відбулося у зв'язку з повітряною тривогою в місті Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 призначено судове засідання на 26.09.2024.
Судове засідання призначене на 26.09.2024 не відбулося у зв'язку з повітряною тривогою в місті Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 призначено судове засідання на 03.10.2024.
02.10.2024 до суду надійшли письмові пояснення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в яких відповідачем наведено власний контррозрахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Також, 02.10.2024 до суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про зменшення 3 % річних, в яких відповідач просить суд зменшити розмір 3 % річних на 90 %.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтвердив погашення відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 65 217 363, 60 грн. у повному обсязі та підтримав заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а також просив суд у разі задоволення позовних вимог в цій частині зменшити розмір 3 % річних на 90 %.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 03.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає, що правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
За змістом ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Пунктом 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператором системи передачі є суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
З матеріалів справи вбачається, що функції оператора системи передачі виконує ПАТ «НЕК «Укренерго».
Частиною 2 статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» на оператора системи передачі покладено функції адміністратора розрахунків.
Пунктом 5 частини 3 статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що адміністратор розрахунків відповідно до правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки.
Умовами пунктів 12, 46 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку. Разом із тим, відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах, в тому числі шляхом укладання договору про врегулювання небалансів.
Обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі (частина 3 статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до частини 5 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором.
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком №1 до Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 за №307, із змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 17.01.2023 № 109 (надалі - «Правила ринку»).
У відповідності до Постанови НКРЕКП від 08.11.2018 року №1382 «Про видачу ПрАТ «Київобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом», з 01.01.2019 року ПрАТ «Київобленерго» - енергетична компанія, яка здійснює ліцензовану діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності відповідно до додатка і діє на підставі Статуту та ліцензії.
У травні 2019 Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі також ОСП) із заявою про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
Листом № 01/17364 від 15.05.2019 відповідач повідомив Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» про укладання договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» до реєстру учасників ринку за ідентифікатором договору - № 0533-01041 з датою акцептування - 11.05.2019 (далі - Договір).
Судом встановлено, що загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» від 21.08.2020 року прийнято рішення про зміну найменування товариства та 03 вересня 2020 року назву позивача було змінено з Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (код ЄДРПОУ 23243188) на Приватне акціонерне товариство «ДТЕК київські регіональні електромережі» (код ЄДРПОУ 23243188).
Відповідно до п. 2.2 Статуту ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" є новим найменуванням ПАТ «Київобленерго». ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" є правонаступником майна, прав та обов'язків Приватного акціонерного товариства «Київобленерго».
Крім того, Постановою НКРЕКП від 23.09.2020 № 1749 внесення зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08 листопада 2018 року № 1382, а саме у назві слова «Київобленерго» замінено словами «ДТЕК Київські регіональні електромережі».
Умови публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії затверджені наказом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» № 58 від 27.01.2023 з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП від 17.01.2023 № 109 до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 за №307 та оприлюднені на офіційному сайті НЕК "Укренерго" за посиланням https://ua.energy/.
Тож, 11.05.2019 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - СВБ) та Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ОСП) укладено договір № 0533-01041 про врегулювання небалансів електричної енергії, з урахуванням змін внесених наказом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» № 58 від 27.01.2023.
Відповідно до пункту 1 договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (пункт 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.4. договору, ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307 (далі - Правила ринку).
Главою 2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Відповідно до п. 3.3. договору, ОСП зобов'язаний, зокрема виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього Договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку.
За умовами пп. 6 п. 3.4. договору, СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів (далі - Акт купівлі- продажу) та сплати інших платежів винна Сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.9. договору, ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу (далі - Акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі).
Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта, СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони.
Акт повинен бути підписаний Сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта, СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в Акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним СВБ
Відповідно до п.п. 9.1. та 9.2. договору, він набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви- приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі Сторін не звернулася до іншої Сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Цей Договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення Регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку. У такому випадку зміни до цього Договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього Договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим Договором (п.п 10.1-10.3 договору).
Як зазначає позивач, на виконання умов договору та Правил ринку засобами електронного документообігу направлено відповідачу листи та рахунки - фактури (з деталізованим розрахунком складових рахунків) для оплати за небаланси, підписані КЕП на загальну суму 65 217 363, 60 грн, а саме:
- лист від 06.12.2022 № 04/710/12508, небаланси за період 21.11.2022-30.11.2022 та рахунок-фактура (INVOICE) № 0612202200058 від 06.12.2022 на суму - 5 020 421,10 грн., рахунок-фактура (INVOICE) № 0612202200434 від 06.12.2022 на суму - 13 709 558,17 грн.;
- лист від 16.12.2022 № 04/710/13080, небаланси за період 01.12.2022-10.12.2022 та рахунок-фактура (INVOICE) № 1512202200035 від 15.12.2022 року на суму - 10 844 425, 44 грн.;
- лист від 26.12.2022 № 04/710/13495, небаланс за період 11.12.2022-20.12.2022, рахунок-фактура (INVOICE) № 2612202200034 від 26.12.2022 на суму - 2 057 401, 87 грн., рахунок-фактура (INVOICE) № 2612202200408 від 26.12.2022 на суму - 11 287 640, 86 грн.;
- лист від 22.02.2023 № 04/710/3057, небаланси за період 01.06.2022-30.06.2022 та рахунок-фактура (INVOICE) № 2202202300490 від 22.02.2023 року на суму - 914 950, 43 грн.;
- лист від 24.02.2023 № 04/710/3185, небаланси за період 11.02.2023-20.02.2023 та рахунок-фактура (INVOICE) № 2402202300026 від 24.02.2023 року на суму - 2 556 500, 17 грн.;
- лист від 06.03.2023 № 04/710/3706, небаланси за період 21.02.2023-28.02.2023 та рахунок-фактура (INVOICE) № 603202300042 від 06.03.2023 року на суму - 1 794 355, 25 грн.
- лист від 26.01.2023 № 04/710/1396, небаланси за період 11.01.2023-20.01.2023 та рахунок-фактура (INVOICE) № 2601202300036 від 26.01.2023 року на суму - 17 032 110, 31 грн.
Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання в частині оплати електроенергії для врегулювання небалансів по зазначеним рахункам.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати електричної енергії для врегулювання небалансів, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" утворилась заборгованість у розмірі 65 217 363, 60 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 297 920, 09 грн.- пені за період з 12.12.2022 по 25.07.2023, 1 974 760, 91 грн. - 3% річних за період з 12.12.2022 по 28.02.2024 та 10 384 702, 22 грн. - інфляційні втрати за період з 12.12.2022 по 28.02.2024.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до пункту 1.1.2 глави 1.1, пункту 1.11.1 та пункту 1.11.8 глави 1.1 розділу І Правил ринку, система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
За умовами пункту 5.28.1 глави 5.28 розділу V Правил ринку, щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Пунктом 7.3.1 Правил ринку передбачено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з пунктом 7.7.4 Правил ринку, оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Пунктом 7.8.1 Правил ринку визначено, що якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов'язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
Слід також зазначити, що відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил врегулювання, які є додатком до Правил ринку, якщо АКО надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.
Відповідно до пункту 5.3.1 Правил ринку рахунок A-В використовується для розрахунків за небаланси. Розрахункова активність на цьому рахунку для кожного розрахункового періоду кожного торгового дня включає дебетування за платежі або кредитування за витрати СВБ, що виникають через їх позитивний або негативний небаланс, за відповідною ціною небалансів.
Суд зазначає, що Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає небаланси електричної енергії як різницю між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за небаланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії. Небаланси розраховуються відповідно до правил ринку та для кожного розрахункового періоду. Залежно від різниці відпуску та споживання, небаланси можуть бути позитивними та негативними.
При позитивному небалансі обсяг відпуску електричної енергії більший, ніж обсяг, запланований до продажу; або обсяг спожитої електричної енергії менший, ніж обсяг закупленої електричної енергії.
При негативному небалансі обсяг відпуску електричної енергії менший, ніж обсяг, запланований до продажу; або обсяг спожитої електричної енергії більший, ніж обсяг закупленої електричної енергії.
Частиною 4 статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, у яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в одному з уповноважених банків.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" супровідними листами направлено відповідачу рахунки - фактури (з деталізованим розрахунком складових рахунків) для оплати за небаланси, підписані КЕП на загальну суму 65 217 363, 60 грн, які ОСП (Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") зобов'язаний був сплатити учаснику ринку-позивачу протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Судом встановлено, що на виконання умов договору та пунктів 7.3.1, 7.7.4 Правил ринку позивач сформував та виставив відповідачу рахунки-фактури (INVOICE) № 0612202200058 від 06.12.2022 на суму 5 020 421,10 грн., № 0612202200434 від 06.12.2022 на суму 13 709 558,17 грн.;
№ 1512202200035 від 15.12.2022 року на суму 10 844 425, 44 грн.; № 2612202200034 від 26.12.2022 на суму 2 057 401, 87 грн., № 2612202200408 від 26.12.2022 на суму 11 287 640, 86 грн.; № 2202202300490 від 22.02.2023 року на суму 914 950, 43 грн.; № 2402202300026 від 24.02.2023 року на суму 2 556 500, 17 грн.; № 603202300042 від 06.03.2023 року на суму 1 794 355, 25 грн. та № 2601202300036 від 26.01.2023 року на суму 17 032 110, 31 грн, проте в порушення положень договору та Закону відповідач у встановлений пунктом 7.7.4 Правил ринку строк виставлені йому позивачем платіжні документи на загальну суму 65 217 363, 60 грн не оплатив.
Тож, за висновком суду, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості по оплаті вартості електричної енергії для врегулювання небалансів в загальній сумі 65 217 363, 60 грн.
Наявність простроченої заборгованості по оплаті вартості електричної енергії для врегулювання небалансів в розмірі 65 217 363, 60 грн. відповідачем не спростовано.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати вартості електричної енергії для врегулювання небалансів у розмірі 65 217 363, 60 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено оплату заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0533-01041 від 11.05.2019, а саме перераховано позивачу кошти у загальному розмірі 34 417 362, 33 грн в рахунок оплати електричної енергії для врегулювання небалансів, що підтверджується платіжними інструкціями №1057 від 19.12.2023 на суму 5 020 421, 10 грн., №1024 від 10.01.2024 на суму 210 980, 25 грн.; №1024 від 23.01.2024 на суму 710 862, 56 грн.; №1025 від 22.12.2023 на суму 588 020, 87 грн.; №1025 від 25.12.2023 на суму 1 543 894, 16 грн.; №2419G24A від 09.01.2024 на суму 770 798, 98 грн.; №24122G24A від 22.01.2024 на суму 41 659, 47 грн.; №1025 від 26.12.2023 на суму 7 513, 21 грн.; №1025 від 28.12.2023 на суму 1 492 620, 57 грн.; №1026 від 21.12.2023 на суму 343 799, 26 грн.; №1026 від 27.12.2023 на суму 2 963 475, 87 грн.; №1024 від 05.01.2024 на суму 596 585, 28 грн.; №1025 від 29.12.2023 на суму 1 175 799, 46 грн.; №1026 від 20.12.2023 на суму 759 018, 91 грн.; №1058 від 19.12.2023 на суму 1 066 044, 29 грн.; №1024 від 11.01.2024 на суму 902 405, 14 грн.; №1024 від 08.01.2024 на суму 536 079, 89 грн.; №1024 від 27.02.2024 на суму 389 403, 57 грн.; №1024 від 26.02.2024 на суму 548 133, 14 грн.; №1024 від 22.02.2024 на суму 1 263 875, 22 грн.; №1024 від 21.02.2024 на суму 309 924,10 грн.; №1025 від 20.02.2024 на суму 1 320 262, 28 грн.; №1025 від 15.02.2024 на суму 227 331, 54 грн.; №1027 від 19.02.2024 на суму 4 423 230, 08 грн.; №1026 від 23.02.2024 на суму 870 608, 24 грн.; №1025 від 28.02.2024 на суму 1 647 118, 32 грн.; №1024 від 16.02.2024 на суму 287 754, 37 грн.; №1056 від 13.02.2024 на суму 908 735, 39 грн.; №1025 від 14.02.2024 на суму 522 656, 98 грн.; №1024 від 15.02.2024 на суму 626 009, 50 грн.; №1007 від 26.01.2024 на суму 32 792,74 грн.; №1055 від 23.01.2024 на суму 416 285, 09 грн.; №24125G7A від 25.01.2024 на суму 41 553,70 грн.; №24130G19A від 30.01.2024 на суму 224 889, 11 грн.; №1006 від 31.01.2024 на суму 41 251, 52 грн.; №1006 від 05.02.2024 на суму 5 209, 74 грн.; №1006 від 06.02.2024 на суму 38 542, 59 грн.; №1006 від 07.02.2024 на суму 14 710, 93 грн.; №1006 від 08.02.2024 на суму 52 721,78 грн.; №1006 від 09.02.2024 на суму 112 177, 03 грн.; №1006 від 12.02.2024 на суму 37 613,31 грн.; №1006 від 13.02.2024 на суму 27 181, 99 грн.; №2422G6A від 02.02.2024 на суму 3 558, 14 грн.; №1007 від 24.01.2024 на суму 168 037, 46 грн.; №1006 від 01.02.2024 на суму 210 864, 77 грн.; №1059 від 31.07.2023 на суму 914 950,43 грн.
Крім того, між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема зараховано грошові зобов'язання, які відповідач має перед позивачем на загальну суму 30 800 001, 26 грн за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0533-01041 від 11.05.2019, що підтверджується:
- актом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договором від 11.05.2019 № 0533-01041 за розрахунковий період 12.2022 від 22.12.2023 на загальну суму 9 417 035, 53 грн.;
- актом зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договором від 11.05.2019 № 0533-01041 за розрахунковий період 01.2023 від 09.01.2024 на загальну суму 17 032 110, 31 грн.;
- врегулювання зобов'язань по рахункам-фактурам між оціночною та фактичною версіями на суму коштів до повернення у зв'язку зі зменшенням фактичних обсягів купівлі/продажу електричної енергії згідно з договором від 11.05.2019 № 0533-01041 за розрахунковий період 02.2023 від 22.01.2024 на загальну суму 4 350 855, 42 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги 5 «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).
Зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.
За змістом положень ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/13007/23 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 65 217 363, 60 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.
Таким чином, на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0533-01041 від 11.05.2019 сплачена відповідачем у повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 297 920, 09 грн.- пені за період з 12.12.2022 по 25.07.2023.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів (далі - Акт купівлі- продажу) та сплати інших платежів винна Сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Разом з тим, суд зазначає, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Суд зазначає, що правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Відповідно до статті 1 вказаного Закону, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з частиною 1 статті 3 цього Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 17 України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Судом встановлено, що НКРЕКП прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 № 332.
Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
В подальшому, 26.04.2022 Постанову НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 доповнено п. 16.
Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Відповідач є виробником електричної енергії, а позивач оператор системи розподілу, який отримав ліцензію на провадження діяльності з розподілу електричної енергії.
Тобто, спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв'язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, суд зауважує, що період нарахування пені позивачем заявлено такий, який входить в період дії воєнного стану, а саме позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 12.12.2022 по 25.07.2023.
Крім того, при винесення рішення у даній справі, судом також враховані висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 квітня 2024 року у cправі № 911/1359/22, а саме:
- Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
- рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
- такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
- Об'єднана палата зазначила, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022 ) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
- Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Отже, враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022, яка є чинною, та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 297 920, 09 грн.- пені за період з 12.12.2022 по 25.07.2023.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 974 760, 91 грн. - 3% річних за період з 12.12.2022 по 28.02.2024 та 10 384 702, 22 грн. - інфляційні втрати за період з 12.12.2022 по 28.02.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат, в той же час розмір 3 % річних вирахувано позивачем вірно.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 1 974 760, 91 грн яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період прострочення з 12.12.2022 по 28.02.2024 та сума інфляційних втрат у розмірі 3 432 430, 46 грн за період з 12.12.2022 по 28.02.2024, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Разом з тим, Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" було клопотання про зменшення 3 % річних, в яких відповідач просить суд зменшити розмір 3 % річних на 90 %.
Суд зазначає, що норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України прямо не містять норм про можливість зменшення нарахування 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), у той час як стягнення 3% річних не є штрафною санкцією, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі № 905/305/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо можливості зменшення розміру процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України дійшла таких висновків:
"Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постановах ВП ВС від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на підставі принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання".
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 Цивільного кодексу України. В той же час як у даній справі, сторонами у Договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.
При цьому, суд враховує, що викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 висновок був сформований у справі, у якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.
Отже, з огляду наведене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Тож, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі № 910/13007/23 в частині стягнення 65 217 363, 60 грн. основного боргу - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.
2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" - задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (вул. Стеценка, буд. 1-А, м. Київ, 04136, ідентифікаційний код - 23243188) 1 974 760 (один мільйон дев'ятсот сімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят) грн 91 коп. - 3 % річних, 3 432 430 (три мільйона чотириста тридцять дві тисячі чотириста тридцять) грн 46 коп. - інфляційних втрат та 841 140 (вісімсот сорок одну тисячу сто сорок) грн 03 коп. - судового збору.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 23.10.2024.
Суддя Щербаков С.О.