ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.10.2024Справа № 910/9663/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ"
до Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС"
про стягнення 27018,91 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" про стягнення відшкодування у сумі 27018,91 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.23.2734236 від 25.01.2023 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" позивач просить стягнути з останнього витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у сумі 27018,91 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.08.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9663/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
30.08.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.
30.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивач просить суд долучити до матеріалів справи №910/9663/24 висновок суб'єкта оціночної діяльності ФОП Залуцького С.В., який отриманий позивачем після подання позову.
Відповідно до ч.2. ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно із ч.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 3 статті 166 ГПК України встановлено, що до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
З огляду на приписи ч.3 ст.166 ГПК України до відповіді на відзив додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення позивача на відзив.
Враховуючи положення ч.3 ст.166, ч.8 ст.80 ГПК України, оскільки необхідність подання висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП Залуцького С.В. про вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу обумовлена запереченнями відповідача на позов, суд дійшов висновку про долучення до матеріалів справи зазначеного висновку.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що внаслідок ДТП, яка відбулася 08.01.2024 було пошкоджено транспортний засіб "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахований у ТДВ "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.23.2734236 від 25.01.2023.
На підставі актів виконаних робіт №ЗНMS270366 від 17.01.2024, №ЗНMS270663 від 23.01.2024 позивач склав страхові акти №3.24.00122-1 та №3.24.00122-2, згідно із якими розмір страхового відшкодування становить 27018,91 грн.
На виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 27018,91 грн.
Посилаючись на норми ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України, позивач заявив позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 27081,91 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилаючись на постанову Верховного Суду України у постанові №914/1319/16 від 14.06.2017 відповідач зазначає, що під час вирішення спору про стягнення страхового відшкодування необхідно враховувати обсяг відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам з урахуванням ліміту його відповідальності, виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат із виплати страхового відшкодування. Також відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу.
Однак, на виконання вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач не надав доказів визначення розміру шкоди з урахуванням зносу на замінені деталі.
Згідно із матеріалів справи, 08.01.2024 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіля "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно із постанови Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2024 по справі №757/2240/24-п вище зазначена ДТП відбулася з вини водія транспортного засобу "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .
У зазначеній постанові встановлено, що ОСОБА_1 08.01.2024 о 15 год. 05 хв. в м. Києві по вул. Велика Васильківська, буд. 48, керуючи автомобілем "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 , всупереч п. 13.1 Правил дорожнього руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Автомобіль "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП був застрахований у ТДВ "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.23.2734236 від 25.01.2023.
Відповідно до актів виконаних робіт №ЗНMS270366 від 17.01.2024, №ЗНMS270663 від 23.01.2024 та рахунків-фактур №0000000314 від 09.01.2024 та №0000000814 від 19.01.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_2 становила 27018,91 грн.
Згідно із страховими актами № 3.24.00122-1 та №3.24.00122-2 сума, що належить до виплати становить 27018,91 грн.
На виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування (на рахунок ремонтної організації) в розмірі 27018,91 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1741740 від 11.01.2024 на суму 21923,52 грн та №3354679 від 22.01.2024 на суму 5095,39 грн.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/217667626.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 160000,00 грн та франшизу у розмірі 0,00 грн.
Оскільки, відповідач виплату страхового відшкодування за заявою позивача вих.№С-3.24.00122 від 15.02.2024 не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 27018,91 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Матеріалами справи, зокрема, постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2024 по справі №757/2240/24-п підтверджено вину водія транспортного засобу "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 08.01.2024.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п.9 ч.1 ст.7).
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/217667626.
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Згідно із ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Як встановлено судом вище, відповідно до актів виконаних робіт №ЗНMS270366 від 17.01.2024, №ЗНMS270663 від 23.01.2024 та рахунків-фактур №0000000314 від 09.01.2024 та №0000000814 від 19.01.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_2 становила 27018,91 грн.
Згідно із матеріалами справи, позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування та затверджено страхові акти №3.24.00122-1 від 11.01.2024 та №3.24.00122-2 від 22.01.2024, згідно із якими сума, що належить до виплати становить 27018,91 грн.
Позивачем здійснено страхове відшкодування в розмірі 27018,91 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1741740 від 11.01.2024 на суму 21923,52 грн та №3354679 від 22.01.2024 на суму 5095,39 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Так, відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У силу приписів ст.22, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen", державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Е З), де: С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Згідно з п.2.4. Методики вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, у разі наявності підстав для його вирахування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16 та у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16, від 14.05.2018 №910/5092/17.
У пункті 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_2 (копія якого міститься у матеріалах справи), вбачається, що рік випуску автомобіля - 2022 рік, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років, у зв'язку із чим, при визначені вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля коефіцієнт фізичного зносу, згідно з п.7.38 Методики, не визначається.
У пункті 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, а саме: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.
У пункті 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин матеріали справи не містять.
Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_2 , при визначенні розміру страхового відшкодування.
Відповідно до наданого позивачем висновку про вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складеного 30.08.2024 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_2 коефіцієнт фізичного зносу (Ез) автомобіля "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_2 дорівнює 0,00, вартість відновлювального ремонту становить 27018,91 грн.
З урахуванням наведеного, вирахування коефіцієнту фізичного зносу при визначені вартості відновлювального ремонту засобу "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_2 не здійснюється, а твердження відповідача про необхідність застосування коефіцієнта фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіля суд вважає необґрунтованими.
При визначенні розміру заподіяної шкоди у даному випадку суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля "KIA Sportage" державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно із сумою, яка вказана в актах виконаних робіт та рахунках ремонтної організації.
У постанові Верховного Суду у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 наведена правова позиція, згідно із якою визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Розмір фактичних витрат підтверджується не звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків (наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17, від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 вказано, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Отже, акти виконаних робіт №ЗНMS270366 від 17.01.2024, №ЗНMS270663 від 23.01.2024, рахунки-фактур №0000000314 від 09.01.2024 та №0000000814 від 19.01.2024, платіжні інструкції №1741740 від 11.01.2024 на суму 21923,52 грн та №3354679 від 22.01.2024 визнаються судом належними та достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п.9.1. ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/217667626 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн; страхова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування становить 160000,00 грн.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 27018,91 грн.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач обставин викладених у позові не належними доказами не спростував.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).
Враховуючи вище встановлені обставини в сукупності, з огляду на приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 27018,91 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" про стягнення з Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" відшкодування у сумі 27018,91 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок, 69, ідентифікаційний код 19350062) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (04073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 22, ідентифікаційний код 36086124) відшкодування у сумі 27018,91 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 24.10.2024.
Суддя С.О. Турчин