61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
17.10.2024р. Справа №905/941/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,
при секретарі Кравець А.Є., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720; адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 3467789; адреса місцезнаходження: 84320, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 8-Д)
про стягнення 114537195,40 грн., -
за участю представників:
від позивача: Овчарук О.О. (в режимі відеоконференції),
від відповідача: не з'явився, -
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою б/н від 01.07.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» коштів в розмірі 114537195,40 грн., з яких 72034582,33 грн. - основний борг, 7812956,21 грн. - 3% річних, 34689656,86 грн. - інфляційні втрати, крім того судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020 в частині оплати за поставлений йому позивачем природний газ в період жовтня 2020 року - березня 2021 року. За твердженням позивача відповідач здійснив оплату за переданий йому природний газ лише частково на суму 44319742,97 грн., чим порушив умови господарського зобов?язання, зокрема вимоги пункту 5.1 договору. Крім того позивач вважає, що оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, останній зобов?язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Також позивач вважає, що відсутні підстави для відстрочення відповідачу виконання рішення суду в даній справі, враховуючи, що строк затримки розрахунку за договором складає більше 40 місяців (більше 3 років).
Відповідач не заперечує проти наявності основного боргу за договором, при цьому стверджує, що невиконання договірних зобов?язань з його боку обумовлено наступним:
- запровадженням на законодавчому рівні мораторію на підвищення тарифів у сфері теплопостачання;
- невідшкодуванням у 2022-2024 роках підприємствам теплопостачання обсягів заборгованості з різниці в тарифах;
- запровадженням на законодавчому рівні мораторію на нарахування пені за несвоєчасні розрахунки населенням за послуги з постачання теплової енергії;
- забороною стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії щодо споживачів, які набули статусу тимчасово переміщеної особи;
- збройною агресією РФ проти України;
- необхідністю забезпечення теплом споживачів міста Краматорськ в умовах критичного зниження рівня платежів;
- відсутністю електричної енергії у зв?язку з неможливістю забезпечення стабільної та безпечної роботи генеруючого обладнання;
- загальним погіршенням фінансового стану;
- неможливістю отримання кредитних коштів для розрахунків з кредиторами або залучення інвестиційних програм з огляду на той факт, що відповідач знаходиться на території можливих бойових дій.
Крім того відповідач зазначає, що всі кошти, які надходять на рахунок ТОВ «Краматорськтеплоенерго», в рахунок оплати послуг за теплову енергію, не можуть бути розподілені в самостійному порядку, оскільки всі рахунки підприємства арештовано. Також зазначає, що наразі щодо відповідача відкрито певну кількість проваджень про стягнення заборгованості.
Відповідач вважає, що у даній ситуації найбільш справедливим є нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати за спожитий природний газ за період з 27.04.2021 по 24.02.2022.
Також відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі до 01.03.2025 та вважає, що надання такого відстрочення є єдиним способом здійснити виконання рішення суду та розрахуватись з позивачем в повному обсязі.
Ухвалою суду від 04.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/941/24; постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру; вирішені інші процедурні питання.
Детальний хід підготовчого провадження викладений у відповідних процесуальних документах суду, наявних у матеріалах справи.
Ухвалою від 17.09.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 905/941/24 та призначив розгляд справи по суті на 15.10.2024.
У судовому засіданні 15.10.2024 за участю представника позивача розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово позивача, суддею-доповідачем стисло викладено зміст заперечень відповідача.
Під час судового засідання надійшов сигнал "повітряна тривога", у зв'язку з чим ухвалою суду від 15.10.2024 учасників справи повідомлено про перерву у розгляді справи до 17.10.2024.
Позивач подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції іншого його представника - адвоката Овчарук О.О.
Суд вказане клопотання позивача задовольнив.
Відповідач в судовому засіданні участі не приймав, про відкладення розгляду справи не клопотав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.
Суд зазначає, що всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є відкритими для безоплатного цілодобового доступу відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень», що свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи, що явка учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи, тому суд вважає можливим розглядати дану справу у відсутність відповідача.
В судовому засіданні 17.10.2024, за участю представника позивача в режимі відеоконференції, судом досліджено наявні в матеріалах справи докази, заслухано заключне слово представника позивача.
Суд виходив до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено 17.10.2024 вступну та резолютивну частини рішення.
13.10.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 20/21-4017-ЕЕ-6 постачання природного газу (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов?язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов?язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії (п. 1.2 договору).
Згідно п. 2.1 договору постачальник передає споживачу у жовтні 2020-квітні 2021 року замовлений споживачем обсяг (об?єм) природного газу в кількості 5400 тис.куб.метрів.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3 даного договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору) (п. 3.8 договору).
Пунктом 3.9 договору передбачено, що споживач зобов?язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом: копію акту про фактичний об?єм (обсяг) розподіленого (протранспартованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем (пп. 3.9.1); підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість (пп. 3.9.3).
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов?язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (п. 3.11 договору).
Ціна за 1000 куб.м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту. У разі непідписання/несвоєчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди, сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9-3.10 цього договору) користуються прейскурантом (п. 4.2 договору).
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.4 договору).
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 договору).
Пунктом 6.2 договору споживач прийняв на себе зобов?язання зокрема прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 даного договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов?язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1 договору).
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов?язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх (п. 8.1 договору).
Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 8.4 договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
Сторонами укладались додаткові угоди, в яких вносились зміни до п.п. 2.1, 2.5, 3.10, 4.2, 7.2 договору № 20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020 щодо ціни 1000 куб.м. та об?єму (обсягу) природного газу у відповідний розрахунковий період (додаткові угоди № 1 від 26.10.2020; № 2 від 30.10.2020; № 3 від 23.11.2020; № 4 від 30.11.2020; № 5 від 22.12.2020; № 6 від 31.12.2020; № 7 від 29.01.2021; № 8 від 31.01.2021; № 9 від 26.02.2021; № 10 від 26.02.2021; № 11 від 26.03.2021; № 12 від 31.03.2021; № 13 від 28.04.2021; № 14 від 30.04.2021).
Договір та перелічені вище додаткові угоди до нього підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств.
Виходячи зі змісту пункту 3 частини 1 статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, статті 629 Цивільного кодексу України).
Сторони є вільними при укладанні договору. Обсяг природного газу, його вартість за 1000 куб.м., цільове призначення, порядок обліку природного газу та порядок розрахунків, а також розмір штрафних санкцій та порядок їх нарахування встановлений договором. Підписуючи цей договір, сторони дали згоду на його умови.
За відсутності у матеріалах справи доказів дострокового розірвання, визнання недійсним повністю чи частково договору № 20/21-4017-ЕЕ-6 від 13.10.2020 у встановленому порядку, суд виходить з презумпції правомірності такого правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України), а відтак, і обов'язковості його умов для виконання сторонами, як того вимагає ст.629 Цивільного кодексу України.
Сторонами не оспорюється і підтверджується матеріалами справи, що у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року на виконання цього договору позивач поставив відповідачу 14608,5612 тис.куб.м. природного газу на суму 116354325,30 грн., про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі):
від 31.10.2020 - за спожитий у жовтні 2020 року природний газ в обсязі 572,68500 тис.куб.м. на суму 3778525,24 грн.;
від 30.11.2020 - за спожитий у листопаді 2020 року природний газ в обсязі 1249,00000 тис.куб.м. на суму 8242695,56 грн.;
від 31.12.2020 - за спожитий у грудні 2020 року природний газ в обсязі 1375,22400 тис.куб.м. на суму 10276652,88 грн.;
від 18.02.2021 - за спожитий у січні 2021 року природний газ в обсязі 4107,36630 тис.куб.м. на суму 36747505,51 грн.;
від 28.02.2021 - за спожитий у лютому 2021 року природний газ в обсязі 1748,05310 тис.куб.м. на суму 14610878,09 грн.;
від 31.03.2021 - за спожитий у березні 2021 року природний газ в обсязі 5556,23240 тис.куб.м. на суму 42698068,02 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
З огляду на умови укладеного договору (п. 5.1) та наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що кінцевий строк для здійснення відповідачем оплати отриманого природного газу тривав:
за актом від 31.10.2020 - до 25.11.2020, прострочення з 26.11.2020;
за актом від 30.11.2020 - до 25.12.2020, прострочення з 26.12.2020;
за актом від 31.12.2020 - до 25.01.2021, прострочення з 26.01.2021;
за актом від 18.02.2021 - до 25.02.2021, прострочення з 26.02.2021;
за актом від 28.02.2021 - до 25.03.2021, прострочення з 26.03.2021;
за актом від 31.03.2021 - до 26.04.2021 (25.04.2021 - вихідний день, тому останній день сплати переходить на перший робочий), прострочення з 27.04.2021.
Як свідчать матеріали справи і не оспорюється сторонами, відповідач 23.12.2021 здійснив оплату природного газу за цим договором в загальному розмірі 44319742,97 грн., які розподілені позивачем в рахунок оплати за актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2020 (сума погашення 3778525,24 грн.), від 30.11.2020 (сума погашення 8242695,56 грн.), від 31.12.2020 (сума погашення 10276652,88 грн.) та від 18.02.2021 (сума погашення 22021869,29 грн.).
Отже, залишається не погашеною заборгованість відповідача з оплати природного газу в розмірі 72034582,33 грн., з них:
за актом від 18.02.2021 у сумі 14725636,22 грн.;
за актом від 28.02.2021 у сумі 14610878,09 грн.;
за актом від 31.03.2021 у сумі 42698068,02 грн.
На дату прийняття рішення у цій справі до матеріалів справи не надано доказів повної чи часткової оплати відповідачем вказаної заборгованості. Відповідачем не оспорюється та визнається розмір боргу.
Сукупність встановлених у справі обставин, з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, свідчить про обґрунтованість поданого позову.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7812956,21 грн. та інфляційних втрат в розмірі 34689656,86 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем природного газу, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення.
Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що у даній справі є найбільш справедливим нарахування 3% річних та інфляційних втрат саме за період 27.04.2021-24.02.2022, оскільки такі аргументи не відповідають умовам укладеного між сторонами договору та вимогам чинного законодавства України, при цьому обгрунтованого контррозрахунку позовних вимог відповідач не надавав.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вбачається, що нарахування позивач здійснив наступним чином:
3% річних:
по зобов?язанням жовтня 2020 року (акт від 31.10.2020): період нарахування - 26.11.2020-23.12.2021 на суму 3778525,24 грн.;
по зобов?язанням листопада 2020 року (акт від 30.11.2020): період нарахування - 29.12.2020-23.12.2021 на суму 8242695,56 грн.;
по зобов?язанням грудня 2020 року (акт від 31.12.2020): період нарахування - 26.01.2021-23.12.2021 на суму 10276652,88 грн.;
за зобов?язаннями січня 2021 року (акт від 18.02.2021): період нарахування - 26.02.2021-23.12.2021 на суму 36747505,51 грн., 24.12.2021-30.04.2024 на суму 14725636,22 грн.;
за зобов?язаннями лютого 2021 року (акт від 28.02.2021): період нарахування - 26.03.2021-30.04.2024 на суму 14610878,09 грн.;
за зобов?язаннями березня 2021 року (акт від 31.03.2021): період нарахування - 27.04.2021-30.04.2024 на суму 42698068,02 грн.
Інфляційні втрати:
за зобов?язаннями жовтня 2020 року (акт від 31.10.2020): період нарахування - 01.12.2020-30.11.2021 на суму 3778525,24 грн.;
за зобов?язаннями листопада 2020 року (акт від 30.11.2020): період нарахування - 01.01.2021-30.11.2021 на суму 8242695,56 грн.;
за зобов?язаннями грудня 2020 року (акт від 31.12.2020): період нарахування - 01.02.2021-30.11.2021 на суму 10276652,88 грн.;
за зобов?язаннями січня 2021 року (акт від 18.02.2021): період нарахування - 26.02.2021-30.11.2021 на суму 36747505,51 грн., 01.12.2021-28.02.2023 на суму 14725636,22 грн., 01.03.2023-31.03.2023 на суму 14725635,22 грн, 01.04.2023-30.04.2023 на суму 14725633,22 грн., 01.05.2023-31.05.2023 на суму 14725630,22 грн., 01.06.2023-30.06.2023 на суму 14725627,22 грн., 01.07.2023-31.07.2023 на суму 14725624,22 грн., 01.08.2023-31.08.2023 на суму 14725621,22 грн., 01.09.2023-30.09.2023 на суму 14725618,22 грн., 01.10.2023-31.10.2023 на суму 14725615,22 грн., 01.11.2023-30.11.2023 на суму 14725612,22 грн.,01.12.2023-31.12.2023 на суму 14725609,22 грн., 01.01.2024-31.01.2024 на суму 14725606,22 грн., 01.02.2024-29.02.2024 на суму 14725603,22 грн., 01.03.2024-31.03.2024 на суму 14725600,22 грн., 01.04.2024-30.04.2024 на суму 14725597,22 грн.;
за зобов?язаннями лютого 2021 року (акт від 28.02.2021): період нарахування - 26.03.2021-31.03.2023 на суму 14610878,09 грн., 01.04.2023-30.04.2023 на суму 14610876,09 грн., 01.05.2023-31.05.2023 на суму 14610873,09 грн., 01.06.2023-30.06.2023 на суму 14610870,09 грн., 01.07.2023-31.07.2023 на суму 14610867,09 грн., 01.08.2023-31.08.2023 на суму 14610864,09 грн., 01.09.2023-30.09.2023 на суму 14610861,09 грн., 01.10.2023-31.10.2023 на суму 14610858,09 грн., 01.11.2023-30.11.2023 на суму 14610855,09 грн., 01.12.2023-31.12.2023 на суму 14610852,09 грн., 01.01.2024-31.01.2024 на суму 14610849,09 грн., 01.02.2024-29.02.2024 на суму 14610846,09 грн., 01.03.2024-31.03.2024 на суму 14610843,09 грн., 01.04.2024-30.04.2024 на суму 14610840,09 грн.;
за зобов?язаннями березня 2021 року (акт від 31.03.2021): період нарахування - 27.04.2021-31.05.2024 на суму 42698068,02 грн., 01.06.2023-30.06.2023 на суму 42698065,02 грн., 01.07.2023-31.07.2023 на суму 42698062,02 грн., 01.08.2023-31.08.2023 на суму 42698059,02 грн., 01.09.2023-30.09.2023 на суму 42698056,02 грн., 01.10.2023-31.10.2023 на суму 42698053,02 грн., 01.11.2023-30.11.2023 на суму 42698050,02 грн.,01.12.2023-31.12.2023 на суму 42698047,02 грн., 01.01.2024-31.01.2024 на суму 42698044,02 грн., 01.02.2024-29.02.2024 на суму 42698041,02 грн., 01.03.2024-31.03.2024 на суму 42698038,02 грн., 01.04.2024-30.04.2024 на суму 42698035,02 грн.
Перевіривши наданий розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд визнає його методологічно та арифметично вірним, а тому заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7812956,21 грн. та інфляційних втрат в розмірі 34689656,86 грн. підлягає задоволенню.
На дату вирішення спору у матеріалах справи відсутні докази повного чи часткового погашення відповідачем пред'явленої до стягнення заборгованості, тому, за висновком суду, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Зокрема, згідно із ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002р. у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).
Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018р. у справі № 920/199/16.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Заявляючи про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на скрутний фінансовий стан та виключні обставини провадження діяльності підприємства в умовах воєнного стану.
Так, ТОВ «Краматорськтеплоенерго» є ліцензіатом з виробництва, транспортування і постачання електричної та теплової енергії відповідно до зазначених нижче ліцензій: Виробництво електричної енергії - постанова НКРЕКП від 27.06.2019 № 1274 - безстрокова, Виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установах з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії - рішення НКРЕКП від 01.01.2013 № 1573, постанова про переоформлення від 22.03.2018 № 329 - безстрокова, Транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами - рішення НКРЕКП від 23.05.2014 № 547 - безстрокова, Постачання теплової енергії - рішення НКРЕКП від 23.05.2014 № 547 безстрокова, Постачання електричної енергії споживачу - постанова НКРЕКП № 1344 від 06.11.2018 року - безстрокова.
Підприємство здійснює господарську діяльність на виробничих потужностях Краматорської теплоелектроцентралі та використовує у своїй господарсько-виробничій діяльності у якості палива природний газ та кам'яне вугілля.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на дату ухвалення судового рішення.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» встановлено, що Краматорська міська територіальна громада (Краматорський район, Донецька область) відноситься до території, на яких ведуться (велися) бойові дії (територія можливих бойових дій).
Наказами Міністерства енергетики України від 15 березня 2023 року № 91 та від 16 січня 2024 року № 15 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ТОВ «Краматорськтеплоенерго» визнано підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76.
Місцезнаходження ТОВ «Краматорськтеплоенерго»: Донецька область, м.Краматорськ, вул. О.Тихого, 8-Д. Отже, відповідач знаходиться на території можливих бойових дій та продовжує виконувати соціально значущу роль забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Крім того загальновідомим є факт регулярних обстрілів російською армією міста Краматорськ.
Фінансовий стан ТОВ «Краматорськтеплоенерго» станом на 01.01.2024 та 01.01.2023 значно погіршився у порівнянні з початком 2022 року. Відповідно до балансу збитки підприємства станом на 31.12.2022 складали 876373,00 грн., а станом на 31.12.2023 - 1287726,00 грн.
В той же час, дебіторська заборгованість населення, яке є основним споживачем послуг, станом на 27.06.2024 становить 462531,57 грн., що підтверджується довідкою про фінансовий стан №07/489 від 27.06.2024 підприємства. Втім, чинним законодавством України заборонено стягнення штрафних санкцій, а після 24.02.2022 також і реальної заборгованості.
На підставі наведеного, відповідач наполягає на тому, що стягнення одночасно всієї суми боргу заблокує фінансову діяльність підприємства, призведе до виникнення заборгованості з заробітної плати працівників, що залишились та підтримують роботу ТЕЦ, через що підготовка станції до майбутнього опалювального сезону Краматорської міської територіальної громаді у період 2024/2025 років буде неможливою.
Поряд із цим, як зазначає відповідач, відстрочення виконання рішення надасть можливість підприємству почати опалювальний сезон 2024/2025 років та безперебійно за можливості продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану, накопичити кошти протягом опалювального сезону та повністю виконати судове рішення у цій справі.
Відповідач просить відстрочити виконання судового рішення до 01.03.2025.
На думку суду, відстрочення виконання рішення суду у даній справі не порушить баланс інтересів сторін, оскільки підприємство відповідача з самого початку військової агресії знаходилося на території проведення можливих бойових дій, в той час, як підприємство позивача знаходиться на більш безпечній території, при цьому, позивачем не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду відповідачем. Військова агресія проти України та правовий режим військового стану в країні однаково негативно впливають на обидві сторони спору, проте відповідач свою заяву про відстрочення обґрунтовував, зокрема, тим, що він тривалий час здійснював та продовжує здійснювати господарську діяльність саме в зоні можливих бойових дій.
Відповідач надав достатні докази та навів переконливі аргументи, які свідчать, що зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі з урахуванням соціально важливої діяльності та необхідності якнайшвидшого відновлення господарської діяльності. Відстрочення виконання рішення для боржника в цьому випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем.
Суд враховує, що за правилами частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Запропонований відповідачем термін відстрочки виконання судового рішення не є тривалим, є меншим ніж один рік з дня ухвалення рішення.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 18.09.2024 у справі № 905/271/24, згідно з якою існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
З огляду на матеріали справи, подані сторонами докази, враховуючи вищенаведені обставини в сукупності, зважаючи на те, що відстрочення виконання рішення узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини і не є тривалим, суд вважає, що наявні правові підстави для відстрочення виконання рішення у даній справі до 01.03.2025 року.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 3467789; адреса місцезнаходження: 84320, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 8-Д) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720; адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) заборгованість в розмірі 114537195,40 грн. (сто чотирнадцять мільйонів п'ятсот тридцять сім тисяч сто дев'яносто п'ять гривень, 40 коп.), яка складається із 72034582,33 грн. (сімдесят два мільйони тридцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дві гривні, 33 коп.) основного боргу, 7812956,21 грн. (сім мільйонів вісімсот дванадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень, 21 коп.) - 3% річних, 34689656,86 грн. (тридцять чотири мільйони шістсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень, 86 коп.) - інфляційні втрати, крім того судовий збір в розмірі 847840,00 грн. (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок гривень).
Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАМАТОРСЬКТЕПЛОЕНЕРГО" про відстрочення виконання рішення.
Відстрочити виконання рішення до 01.03.2025.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У судовому засіданні 17.10.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2024.
Суддя Н.В. Величко