Справа № 206/5454/24
Провадження № 1-в/206/310/24
24.10.2024 Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Дніпро письмову заяву представника Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної Ради лікаря-психіатра ОСОБА_3 про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за участю прокурора: ОСОБА_5
захисника-адвоката: ОСОБА_6
лікаря-психіатра ОСОБА_3
особи стосовно якої розглядається заява ОСОБА_4 В С Т А Н О В И В:
21 жовтня 2024 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява представника Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради лікаря-психіатра ОСОБА_3 про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До заяви долучено висновок комісії-лікарів психіатрів № 184 від 14.110.2024.
У вказаній письмовій заяві заявник вказував, що згідно з ухвалою Вуглідарського міського суду Донецької області від 19.11.2021 до ОСОБА_4 застосовані примусові заходи медичного характеру у зв'язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2024 ОСОБА_4 продовжено примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, строком до 6 (шести) місяців.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2024 було доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_4 адвоката для здійснення представництва інтересів в суді за призначенням.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення письмової заяви, оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 185 КК України, кримінальним правопорушенням завдано матеріальної шкоди на суму 2226,33 грн. 09.08.2024 набрав законної сили ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ, яким фактично частково декриміналізовано кримінальні правопорушення у формі викрадення чужого майна шляхом крадіжки. Враховуючи викладене просив у задоволенні клопотання про зміну примусових заходів медичного характеру відмовити.
Представник заявника лікар-психіатр ОСОБА_3 в судовому засіданні під час розгляду клопотання покладалась на розсуд суду.
Особа стосовно якої розглядається заява ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що хоче продовжити лікування.
Захисник-адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала позицію ОСОБА_4 .
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, вважає, що письмова заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалою Вуглідарського міського суду Донецької області від 19.11.2021 до ОСОБА_4 застосовані примусові заходи медичного характеру у зв'язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України, у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
Як встановлено з ухвали Вуглідарського міського суду Донецької області від 19.11.2021 ОСОБА_4 , вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене, ч. 1 ст. 185 КК України, вартість якого на момент вчинення кримінального правопорушення, становила 2226,33 грн. Згідно з положенням статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі. Статтею 5 КК України визначено, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Відповідно до статті 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Статтею 3 КК України передбачено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Згідно з частиною 6 вказаної норми зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення. 09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі Закон №3886-ІХ). Враховуючи, що не зважаючи на те, що Законом України від 18.07.2024 №3886-ІХ були внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, фактично вказаним законом були внесені зміни і до кримінального закону, яким визначається караність такого діяння, як викрадення чужого майна, оскільки визначивши розмір дрібного викрадення чужого майна, вказаний Закон вніс зміни до визначення розміру такого кримінально караного діяння як крадіжка, відповідальність за вчинення якої передбачена ст.185 КК України. Наслідком прийняття вищевказаного Закону стало те, що таємне викрадення чужого майна, вартість якого не перевищує розміру двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, перестало бути кримінально караним діянням. Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. Станом на 01.01.2024 року, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» становить 3028 гривень. Частина 7 ст.42 Закону України «Про правотворчу діяльність» передбачає, що у разі викладення структурного елемента нормативно-правового акта в новій редакції попередня його редакція втрачає чинність з дня набрання чинності новою редакцією цього структурного елемента Отже, з набранням чинності Законом України від 18.07.2024 №3886-ІХ скасована кримінальна відповідальність за вчинене особою такого діяння, як таємне викрадення чужого майна, вартість якого станом на 09.08.2024 року не перевищує розміру 3028 гривень. Згідно з правилами дії кримінального закону в часі такий закон має зворотну дію, тобто поширюється на діяння, які були вчинені до 09.08.2024 року включно. Так, відповідно до ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь. Згідно з вимогами ст. 514 КПК України, продовження зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру. Враховуючи викладене, оскільки вартість викраденого майна, зазначеного в ухвалі Вуглідарського міського суду Донецької області від 19.11.2021 становить 2226,33 гривень, судом встановлено, що діяння, інкриміноване ОСОБА_4 не відноситься до суспільно небезпечного діяння, передбаченим законом України про кримінальну відповідальність, а тому відповідно до положень ст. 514 КПК України відсутні підстави для задоволення письмової заяви представника Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної Ради лікаря-психіатра ОСОБА_3 про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Окрім того, суд вважає за необхідне роз'яснити, що в силу ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує його життєдіяльність. А також особа може може самостійно звернутися до психіатричного закладу для надання їй психіатричної допомоги. Керуючись ст.ст.19,22 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст.94,95 Кримінального кодексу України, ч.2 ст.376, ст.336, 503, 512-514 КПК України,постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд,-
В задоволені письмової заяви представника Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної Ради лікаря-психіатра ОСОБА_3 про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом 7 (семи) днів.
Суддя ОСОБА_1