Справа № 186/747/23
Провадження № 1-кп/0186/84/24
23 жовтня 2024 року м.Шахтарське
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12023041380000155 від 10 квітня 2023 року, по обвинуваченню :
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росішки, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, працюючого гірничим робітником в ШУ «Першотравенське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», на утриманні непрацездатних осіб та малолітніх дітей не має, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 (приймає участь у відеоконференції)
потерпілої - ОСОБА_7 (приймає участь у відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_3
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.08.2024 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, та строк дії ухвали закінчується 27.10.2024 року. З огляду на те, що розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не закінчено, з метою виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу. Підставою для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор вважає наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Даний ризик прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що дає підстави вважати, що обвинувачений усвідомлюючи невідворотність покарання та з метою його уникнення може переховуватись від суду.
Також прокурор прохав взяти до уваги, що на території України введено воєнний стан через агресію російської федерації проти України, який обмежує можливості виконання правоохоронними органами своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав у повному обсязі та прохав його задовольнити.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора та прохали його задовільнити. Також представник потерпілої зазначила, що ризики, які були підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на теперішній час не зменшилися, а тому більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити відносно нього запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора та прохав суд у його задоволенні відмовити. Захисник вважав клопотання прокурора необґрунтованим та зазначив, що прокурором протягом всього часу розгляду даного кримінального провадження подається до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у незмінному вигляді, до якого не долучається жодного документу на його обґрунтування. Крім того прокурор у клопотанні посилається на те, що в даному випадку є лише ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України та обґрунтовує даний ризик лише тяжкістю покарання, яке передбачене санкцією ч.2 ст.121 КК України, що протирічить практиці ЄСПЛ. Захисник прохав суд змінити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за місцем реєстрації обвинуваченого, або ж визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі, передбаченому законодавством по тяжким злочинам.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 частини 1 вказаної статті.
Підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Хоча зміст поняття «достатні підстави» не має чіткого законодавчого визначення, аналіз кримінального судочинства свідчить про те, що такими підставами є передбачувана небезпека вчинення обвинуваченим протиправних дій, зазначених у ч.1 ст.177 КПК України, та дозволять суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази, запобігти прогнозованій протиправній поведінці чи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.
Обмежуючи конституційні права обвинуваченого у вчиненні злочину, запобіжні заходи виконують позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріально-правовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа “Бекчиєв проти Молдови»).
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтоване тим, що на даний час ризик та обставини, передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого не змінилися та продовжують існувати.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а саме в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя на момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжений ухвалою суду від 29.08.2024 року на 60 днів до 27.10.2024 року включно.
При вирішенні клопотання прокурора, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, неодружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований в будинку матері за адресою: АДРЕСА_1 (що на теперішній час територіально наближено до зони активних бойових дій), але за місцем реєстрації фактично не проживав, на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою знаходився в трудових відносинах з ШУ «Першотравенське», притягувався раніше до кримінальної відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи, в силу ст.89 КК України раніше не судимий.
Ризик переховування від суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема суворістю ймовірного покарання, яке обвинуваченому загрожує у разі визнання його винуватим, адже злочин, у якому він обвинувачується є тяжким та передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Водночас тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду суд зважає на те, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги ст.183 КПК України. Вік та стан здоров'я обвинуваченого дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На думку суду застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде гарантувати виконання ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе продовжити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за необхідне розмір застави не обирати, оскільки, кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 пов'язане із застосуванням насильства, яке спричинило загибель людини.
Керуючись ст.ст.331, 177-178, 183, 199, 350, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, під вартою на строк 60 днів до 21 грудня 2024 року включно.
У задоволенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу відмовити.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для відома та виконання, а також вручити прокурору та обвинуваченому.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 24 жовтня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1