Справа № 185/9638/24
Провадження № 2/185/4806/24
іменем України
24 жовтня 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участі секретаря судового засідання Преображенської К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєверодонецького району Луганської області про визнання права власності
Позивач звернувся до суду із позовом до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєверодонецького району Луганської області про визнання права власності та просивсуд визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 58,00 кв м, житлову - 35,00 кв. м, яка складається з двох кімнат, житловою площею 35,00 кв м, коридору площею 6,00 кв.м., ванної кімнати площею 3,00 кв.м., коридору площею 1,00 кв.м., санвузла площею 1,00 кв.м., кухні площею 7,6 кв.м., кімнати площею 4,4 кв.м. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.05.1995 року № І-ІІ37.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 - Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувавши після смерті своє матері ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом виданого Державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Ковтун О.В. за № І-ІІ37. На зворотній стороні свідоцтва має місце Реєстраційний напис, посвідчений начальником бюро технічної інвентаризації м. Рубіжне Луганської області, про те що зазначена в свідоцтві квартира АДРЕСА_3 зареєстрована в Рубіжанському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 , про що 22 травня 1995 р. здійснено запис в реєстрову книгу № 18 доп. Стр. 89 за реєстровим номером 5127. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Ковтун О.В. за № І-ІІ37 та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 , реєстровий номер 439/18 доп. Стр. 89, складений 08.04.1976 р., двокімнатна квартира АДРЕСА_3 знаходиться на другому поверсі трьохповерхового житлового будинку. Квартира має загальну площу 58,00 кв м, житлову - 35,00 кв. м та складається з кімнат 22,30 та 12,70 кв м, кухні, ванної кімнати, коридору та санвузла. 20 березня 2024 року, позивачка звернулася до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру. Однак, 22 квітня 2024 р. отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 7279563 мотивоване тим, що - Після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме з відповіді Рубіжанської міської військової адміністрації Сєверодонецького району Луганської області вбачається, що БТІ Рубіжанської міської ради не відновило свою діяльність на території України, в зв'язку з чим архівні документи залишились на тимчасово окупованій території м Рубіжне, а отже отримати інформацію про зареєстроване майно немає можливості, з посиланням на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141.
Відповідач звернувся до суду з відзивом на позов, у якому просив суд задовольнити позовні вимоги, слухати справу без його участі в судовому засіданні.
Від сторін по справі надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі в судовому засіданні.
Суд вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі у зв'язку із наступним.
В судовому засіданні встановлено наступне.
ОСОБА_1 3 травня 1995 року, успадкувавши після смерті своє матері ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом виданого Державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Ковтун О.В. за № І-ІІ37. На зворотній стороні свідоцтва має місце Реєстраційний напис, посвідчений начальником бюро технічної інвентаризації м. Рубіжне Луганської області, про те що зазначена в свідоцтві квартира АДРЕСА_3 зареєстрована в Рубіжанському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 , про що 22 травня 1995 р. здійснено запис в реєстрову книгу № 18 доп. Стр. 89 за реєстровим номером 5127. Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Ковтун О.В. за № І-ІІ37 та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4 , реєстровий номер 439/18 доп. Стр. 89, складений 08.04.1976 р., двокімнатна квартира АДРЕСА_3 знаходиться на другому поверсі трьохповерхового житлового будинку. Квартира має загальну площу 58,00 кв м, житлову - 35,00 кв. м та складається з кімнат 22,30 та 12,70 кв м, кухні, ванної кімнати, коридору та санвузла.
20 березня 2024 року, позивачка звернулася до Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру. Однак, 22 квітня 2024 р. отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 7279563 мотивоване тим, що - Після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме з відповіді Рубіжанської міської військової адміністрації Сєверодонецького району Луганської області вбачається, що БТІ Рубіжанської міської ради не відновило свою діяльність на території України, в зв'язку з чим архівні документи залишились на тимчасово окупованій території м Рубіжне, а отже отримати інформацію про зареєстроване майно немає можливості, з посиланням на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141.
Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2 ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права. (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Пункт 5 ППВССУ від 07.02.2014 N 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснює, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).
До даних правовідносин слід застосовувати норми ЦК Української РСР у редакції від 18.07.1963 року (чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно з частиною першою статті 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Згідно з частиною другою статті 548 ЦК Української РСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 560 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).
Згідно з частинами першою, другою статті 561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.
Як уже зазначалось вище, позивач набула право власності на квартиру на підставі свідоцтва про право на спадщину та зареєструвала це право власності в установленому порядку.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» «речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації» (п.3 ст.3).
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 Закону).
Заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування) ( ч.1 ст.20 Закону).
Крім цього, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені встановленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії ( п.3.ч.3 ст.10 Закону).
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з п.1.1 Глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що для посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна необхідно подавати документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, окрім випадків коли право власності на таке майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Інформація про зареєстроване право власності на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.
Наразі провести реєстрацію права власності на квартиру не вбачається за можливе, адже відсутня можливість отримання інформації в БТІ щодо квартири, яка знаходиться на окупованій території. Зокрема, у зв'язку з неможливістю отримання відповіді від бюро технічної інвентаризації, що містить відомості про зареєстроване право власності на паперовому носії інформації до 1 січня 2013 року, позивач позбавлений можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй нерухомим майном, що відповідно зумовлює необхідність встановлення права власності на майно в судовому порядку.
В інший спосіб визнати право власності позивача на квартиру і зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав, у позивача немає. Виходячи з вищевикладеного, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території на даний час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її право власності.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєверодонецького району Луганської області про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка має загальну площу 58,00 кв м, житлову - 35,00 кв. м, яка складається з двох кімнат, житловою площею 35,00 кв м, коридору площею 6,00 кв.м., ванної кімнати площею 3,00 кв.м., коридору площею 1,00 кв.м., санвузла площею 1,00 кв.м., кухні площею 7,6 кв.м., кімнати площею 4,4 кв.м. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.05.1995 року № І-ІІ37.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: В. О. Головін